Основними компонентами психічних утворень, що складають осно¬ву професійної'майстерності і будь-якої цілеспрямованої діяльності людини, є знання, навички та вміння. Тому усвідомлення офіцером за¬кономірностей їх формування забезпечує успіх військово-професійної діяльності як окремого воїна, так і всього військового підрозділу або частини (рис. 6-1). У сукупності вони забезпечують правильне розуміння законів та за¬кономірностей розвитку природи, людини, суспільства, взаємин бійців у процесі військової діяльності, місця воїна у військовому колективі та його поведінки. Все це допомагає йому визначити свою суспільну по¬зицію стосовно навколишніх, сприяє формуванню стійких переконань, почуття відповідальності й загальнолюдських цінностей: гуманізму, лю¬дяності, колективізму й сумлінного ставлення до службових обов'яз¬ків. Під знаннями розуміють сукупність засвоєних воїном відомостей, понять, уявлень про предмети та явища навколишнього світу, діяльнос¬ті й про самого себе. Воїн опановує знання через вивчення й обдуму¬вання певних явищ та закономірностей, що стосуються військової ді¬яльності. Знання забезпечують йому орієнтацію у військовій діяльності. Знання поділяють на теоретичні та практичні. Теоретичні розкри¬вають сутність речей, явищ та подій. Вони є основою успішного здій¬снення воїном практичної діяльності. Практичні включають переважно відомості про використання тих або інших предметів і ситуацій з кон¬кретною метою.
Знання мають характеризуватися глибиною, гнучкістю, дієвістю та міцністю. Основні вимоги цих характеристик розглянемо на вислов¬люваннях видатних особистостей. Давньогрецький філософ ПлаТон про глибину знань писав, що повна неосвіченість — не найбільше лихо, найгірше — нагромадження погано засвоєних знань. Французький філософ Клод Гельвецій (1715-1771) наголошував, що знання певних принципів легко відштовхує незнання деяких фактів. Тому важливе значення має гнучкість знань, особливо за бойових екстремальних обставин. Міцність опанування військово-професійних знань та їхня дієвість становить головне завдання процесу бойової підготовки особового складу. Тому актуальними є слова Л.М. Толстого про те, як помилково дума¬ти, що всезнання є чеснотою. Важлива не кількість, а якість знань. Німець¬кий педагог Адольф Дистервег (1790-1866) писав, що хибні знання гір¬ші, ніж незнання. Через це він наголошував, що освіта полягає не в кілько¬сті, а в розумінні та вмілому застосуванні того, що знаєш. Отже дієві знан¬ня мають характеризуватися повнотою змісту, докладністю, конкретністю, узагальненістю та високим ступенем опанування ними. Отже, військово-професійна освіта має вимагати не тільки кількості знань, а й повного розуміння та майстерного застосування засвоєного. При цьому дуже актуальним є вислів видатного вітчизняного письменника, фі¬лософа і педагога Г. Сковороди про те, що немає нічого шкідливішого від людини, яка володіє знанням складних наук, але не має доброго серця. Всі свої знання вона використовує на шкоду. Залежно від того, як воїн оволодів знаннями, виділяють такі його рівні: знання-ознайомлення, знання-репродукції, знання-вміння і най¬вищий рівень — знання-трансформації. Останні характеризуються тим, що воїн широко застосовує їх у практичній діяльності й творчо розви¬ває (рис. 6-2). Практичне застосування знань забезпечує їх перехід у навички та вміння. «Навички — це вміння, здобуте вправами, звичкою» [73, с. 319]. Отже, знання перетворюються на навички тільки завдяки постійним вправам. Тому видатний педагог Ян Коменський (1592-1670) у творі «Велика дидактика» писав, що все має закріплюватися постійними впра¬вами: навчання не можна довести до досконалості без частих і особли¬во майстерних повторень і вправ [44]. У психології під навичкою розуміють дію, шо сформована шляхом повторень і характеризується високим ступенем засвоєння та відсутні¬стю поелементної свідомої регуляції і контролю. Отже, навичка — це автоматична дія, яка сформована цілеспрямованими вправами і вико¬нується легко та вільно. Вона дає змогу звільнити свідомість воїна від поелементного контролю дій та зосередитися в бою на головному — на способі найкращого використання техніки і своїх можливостей з ме¬тою виконання бойового завдання. Психологічна сутність навички полягає в тому, що вона вивільняє свідомість від необхідності контролювати технічні компоненти діяль¬ності й допомагає зосередитися на її меті, завданнях та умовах.
Навичка формується на базі знань та простих вмінь шляхом вправ. При цьому вправи мають спиратися на усвідомлення воїном мети кон¬кретної вправи, інакше вони можуть перетворитися на муштру. Поль¬ський письменник, педагог і лікар Януш Корчак (1878-1942) зазна¬чав: усе, що досягнуто дресируванням, натиском, насильством — неміц¬не, неправильне й ненадійне. Виділяють такі види навичок: — сенсорні (перцептивні, почуттєві) — здатність автоматич¬но аналізувати сигнали, які надходять із навколишнього се¬редовища (наприклад, бачити, чути); —розумові (інтелектуальні) — здатність автоматично викону¬вати розумові операції, що мали місце раніше; —рухомі — автоматизована дія на зовнішній об'єкт за допо¬могою рухів з метою його перетворення, яке здійснювалося раніше не один раз (наприклад, ходіння па лижах). Навички виробляються в процесі автоматизації дій. Вони функціо¬нують як цілісна саморегульована сенсомоторна структура з редукова¬ним самоконтролем (рис. 6-3). Знання основних етапів формування навичок, які запропоновані К.К. Платоновим, дає змогу офіцерові змістовніше та цілеспрямова¬ніше організувати практичні вправи з особовим складом (табл. 6-1). У ході бойової підготовки навички формуються, як правило, одно¬часно з виробленням умінь. Навички становлять психічну передумову складного уміння. Але при цьому офіцерові слід пам'ятати про нега¬тивні явища, що можуть мати місце в тренуванні особового складу. Це інтерференція (наявна навичка гальмує формування нової) і деавто¬матизація (руйнування навички внаслідок тривалої перерви у трену¬ваннях, страху, перевтомлення тощо). Високий рівень оволодіння знаннями та навичками, що дає змогу творчо застосовувати їх у військовій практиці, визначається як вміння. А. Дистервеґ писав, що зі знаннями обов'язково має бути пов'язане вміння: це сумне явище, коли голова учня наповнена знанням, але він не навчився його застосовувати, отже, про нього доведеться сказати, що, хоча він дещо знає, але нічого не вміє. «Вміння — це здатність щось робити, що набута знаннями та досві¬дом» [73, с. 722]. На відміну від навичок, вміння функціонує під свідо¬мим самоконтролем воїна. За ступенем складності виділяють вміння просте і складне. Просте — це можливість використовувати здобуті знання на практиці. Це перший крок, і тільки подальші тренування, практичні дії ведуть до вищого сту¬пеня — формування навичок. Отже, складне уміння формується на ос¬нові знань, простих умінь і навичок. Воно дає можливість виконувати складні дії, що потребують особливого контролю свідомості. Складні вміння зазвичай виробляють шляхом тренувань, вправ, практичного ви¬конання різних завдань, але на відміну від знань, простих вмінь та нави¬чок вони мають комплексну структуру, що дає змогу використовувати раніше здобуті знання і навички, оперативно формувати новий спосіб дії, якщо наявні навички не забезпечують виконання завдання. Тобто вони
дають можливість творчо застосувати знання та навички у військовій діяльності відповідно до обставин. За змістом вміння можна класифікувати на: — інтелектуальні (здатність слухати, читати та розуміти, ви¬словлювати свої думки, планувати роботу, розв'язувати ро¬зумові завдання тощо); — технічні (здатність оформляти різні документи, формулю¬вати вимоги або відповідь тощо); — практичні (вміння діяти згідно з планом, організовувати своїх підлеглих на виконання поставленого завдання тощо). Процес формування вмінь у воїнів та їх якість (стійкість, швидкість, безпомилкове виконання різних дій) залежать від змісту навчального матеріалу, індивідуально-психічних особливостей підлеглих, педагогіч¬ної майстерності військового педагога, навчально-матеріальної бази тощо. Послідовність опанування психічними утвореннями така:
Табл. 6-1. Етапи формування навичок Етап Особливості виконуваних дій Нейродинамічні механізми І. Початок осмислення навички Чітке розуміння мети, але невиразне уявлення способів її досягнення. Досить грубі помилки за спроби виконати дію Початок формування зв'язків з осередком оптимального збудження в другій сигнальній системі II. Свідоме, але невміле виконання Чітке розуміння того, як потрібно ви¬конувати дію, і не зовсім точне вико¬нання, незважаючи на інтенсивну кон¬центрацію довільної уваги; наявність багатьох зайвих рухів; відсутність позитивного перенесення цієї навички Досить добре сформовані зв'язки з другою сигналь¬ною системою і початок формування їх у першій III. Автоматизація навички Дедалі якісніше виконання дії за певного послаблення довільної уваги й появи можливості її розподілу; зникнення зайвих рухів; можливість позитивного перенесення Формування зв'язків у пер¬шій сигнальній системі; тимчасові переходи осеред¬ку оптимального збуд¬ження в першу сигнальну систему IV. Високо автоматизована навичка Точне, економне, стійке виконання дії інколи стає засобом виконання іншої, більш складної дії. виконуваної вже під контролем свідомості Оптимальний осередок збудження, пов'язаний з виконанням іншої дії, яка виконується пригальмованими, але утвореними ра¬ніше зв'язками V. Деавтоматизація (необов’язковий) Погіршення виконання дій. Поява попередніх помилок і напруженості Ослаблення зв'язків внаслі¬док згасального гальмуван¬ня, загального зниження тонусу кори або негативної індукції VI. Повторна автоматизація Поновлення особливостей lV-ro етапу ЗНАННЯ -> ПРОСТІ ВМІННЯ -> НАВИЧКИ -» СКЛАДНІ ВМІННЯ Глибокі, гнучкі, дієві та міцні знання становлять фундамент навичок і вмінь. Вони, відповідно, забезпечують їхню надійність, стійкість і міц¬ність. Основними формами роботи командирів щодо передання знань вої¬нам є: розповідь, групові заняття, пояснення, ілюстрація, демонстра¬ція, практичні.заняття, самостійна робота тощо. Систематичні та цілеспрямовані тренування особового складу за¬безпечують перетворення знань на навички. Практичне застосування знань та навичок у військово-навчальному процесі перетворює їх на складні вміння, які за обсягом вужчі, ніж знання воїна. До рівня вміння доходить лише та частина знань, яка має найсуттєвіше значення для практичної діяльності. Усі ці особливості передбачено в програмах бо¬йової підготовки особового складу військових підрозділів різних видів і родів військ. Отже, психічні утворення є важливим складником психіки військо¬вослужбовця, що лежать в основі його бойової майстерності й забезпе¬чують ефективність дій за умов сучасного бою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні компоненти психічних утворень» з дисципліни «Військова психологія»
