Троп — це фігура мови, яка денотуе або коно-тує значення через ланцюг асоціацій. Він застосовує слово або фразу, вихоплену з її усталеного контексту, для того, щоб ліпше продемонструвати або проілюструвати якусь конкретну ідею. Чотири головні або класичні тропи — це метафора (порівняння двох речей або понять), метонімія (заміна якоїсь назви іншою назвою), синекдоха (коли частина представляє ціле або ціле — частину) та іронія (коли мовець або текст містить у собі протилежне тому, що стверджується або мислиться). Троп тривалий час розглядався як риторичний і/або літературний прийом, але поява теорії знака та практик сиґніфікації, розробленої Фердинаном де Сосюром, а також "відкриття" Зиґмундом Фройдом несвідомого та його схематизація інтерактивних процесів досвідомого, свідомого і несвідомого спричинилися до того, що троп був переосмислений як більшою мірою риторичний прийом. По суті, постмодерністський дискурс розглядає всі рівні мови, референційності та значення як тропічні. Сосюрова теорія сиґніфікації стверджує, що значення передається через ланцюг означників, а отже, виходить, що мова — і на денотативно-му, і на конотативному рівнях — тропічна. Тобто, якщо семантичне значення залежить від ланцюга означників, які передають значення та цінність через систему відмінностей, кожний означник функціонує або метафорично (знак асоціативний і поділяє щось із іншим знаком), або метонімічно (знак почасти вказує на інший знак). Як "слід" значення, кожен знак лише вказує або натякає на значення, проте повністю не здійснює, не передає і не втілює значення, а радше ідея передається через мережу подібностей та відмінностей. Кожен означник як такий означає інший означник (до безконечності) у той самий спосіб, у який троп пропонує значення, вказуючи на точку порівняння (на ту асоціативну спорідненість, яку одна річ має з іншою) або через заміну термінів чи ідей (метонімія або синекдоха). Подібним чином у самому осередді побудованої Зиґмундом Фройдом архітектури несвідомого лежить центральність тропів. Фройдова концепція дії сновидінь спирається на три поняття — згущення, зміщення та репрезентацію, що, як відзначав психолог Жак Лакан, вказує на разючу подібність із системами мови. Крім того, як зазначає Лакан, Фройдове несвідоме структуроване як мова. Тобто згущення в розумінні Фройда відбувається там, де певні аспекти або характеристики "заново визначаються" і повертаються безліч разів і в різних формах уві сні. "Заново визначений" образ є місцем тропічних трансформацій, де несвідоме представляє поняття, особу або ідею фігурально, — метонімічно, — через конотацію. Несвідоме обирає часткове поняття або конкретну особу, пропускаючи їх крізь метонімічну репрезентацію цілого. Крім того, зміщення функціонує метафорично там, де певні подібності та точки порівняння між двома речами зміщуються й трансформуються через ланцюг асоціацій. Таким чином, Фройдова теорія згущення та несвідомої дено-тації не лише вказує на численні паралелі з описом процесу сиґніфікації, який дає де Со-сюр, а й також віддзеркалює класичну концепцію тропів. Ідучи далі в цьому напрямку, чимало філо-софів-постмодерністів та мислителів, які рухаються в річищі теорій де Сосюра та Фройда (включаючи Жака Лакана, Жака Дерида, Юлію Кристеву та Ролана Варта), істотно змінюють форму тропа в такий спосіб, щоб він залишався центральним у розумінні взаємно однозначної відповідності між означником та означуваним. До того ж із розпадом "універса-лій" та "метанаративів" і розмноженням спеціалізованих дискурсів троп був заново вписаний як поняття, абсолютно центральне в постмоде- 437 рністському розумінні мови та знання. Тобто в постмодерністському дискурсі всі акти мови та знання — це фактично досконало обмірковані тропи. Якщо висловитися лаконічніше, то слід зазначити, що в постмодерністському дискурсі сама мова осмислюється як троп; як ланцюг субституйованих означників (метонімія), де ко- жна частина вказує на ціле, але ніколи повністю його не визначає (синекдоха). Таким чином, і теорія "значення", і теорія пізнання користуються тропами для того, щоб пояснити реальність, але, крім того, вони — також тропи самі по собі та самих себе, тіні нескінченно відкладеного універсального.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Троп» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
