Смітсон, Роберт (Smithson, Robert) Hap. 2 січня 1938 p., Рутерфорд, Нью-Джерсі, США; пом. 20 липня 1973 p., Амарильйо, Техас, США. Митець Протягом свого короткого життя, яке раптово урвалося 1973 p., коли зазнав катастрофи літак, із якого він оглядав естакаду "Амариль-йо-Ремп", добудовану вже по його смерті, Роберт Смітсон ставив під сумнів традиційні художні категорії та основоположні філософські установки модернізму. Найвідомішим із його творів є "Спіральна Джеті", довга земляна дамба, що далеко заходить у Велике Соляне озеро у штаті Юта. Він здебільшого відомий як скульптор-мінімаліст, чиї задуми розгорталися у великомасштабні наземні проекти, тоді як його численні літературні твори, фотографії та малюнки, навпаки, не пов'язані з певним середовищем і тому не можуть бути класифіковані так само чітко, як його скульптури чи навіть наземні споруди. З огляду на його радикальні погляди на модернізм та його віру в прогрес, у само-реалізацію в цілому і в чистоту середовища в мистецтві зокрема, його праця стоїть на межі між модернізмом і постмодернізмом. Справді, його часто вважають одним із перших митців-постмодерністів. Смітсонове поняття ентропії — це особливо переконливий приклад того, як його праця кидала виклик модерністським ідеям. Смітсон запозичив цей термін із фізики. Він стосується втрати енергії, яка має місце при переході з одного стану в інший. Сам Смітсон порівнював ентропію з результатом, коли людина бігає по колу в пісочниці, одна половина якої заповнена чорним піском, а друга — білим. Врешті-решт чорний та білий пісок перетворюються на суцільний сірий, і він таким і залишиться, хоч би скільки його перетрушували. Праця Смітсона в мистецтві містила посилання на ентропію в різні способи. Найбільш звичним способом було, коли Смітсон піддавав свій матеріал перетворенням, входячи у гру присутності та відсутності. Його ранні скульптури, такі як "Безцільно зникомий пункт", матеріалізують ентропійний колодязь: тут зображено клітку зі сходинами під таким кутом, що вони стають дедалі вужчими, зливаючись між собою, як це буває з паралельними лініями, коли вони відступають у глибину. Але, як показує назва, тут нема кінцевої точки. Сходини ніколи не зливаються в одній точці, як цього можна було б сподіватися на картині, де було б зображено пункт, який зникає. 395 Аналогічним чином його "Енантіоморфні кімнати", порожня скриня зі складною грою дзеркал усередині, запрошує глядача зазирнути в дзеркало. Але замість побачити там самого себе, він бачить лише віддзеркалення інших дзеркал і нічого більше. Наша присутність, яку ми сподівалися побачити в дзеркалі, була замінена її відсутністю. Хоча ентропійна втрата здається глибоко втіленою в скульптурах, умови для неї виникають зі зміщення від одного стану, від одного конкретного середовища до іншого. Пункти, які зникають, та дзеркала — це знаряддя і техніка живописців. Коли ж їх переносять у царину скульптури, вони втрачають якусь частку своєї інтеґральності. Матеріалізуючи пункти, які зникають, та аналогію між живописом і дзеркалами, Смітсон реально наголошує їхню відсутність. Бо пункт, який зникає, в тривимірному просторі — це зовсім не зникомий пункт взагалі. Це скульптура. І дзеркало світу, як воно діє в "Енантіоморфних кімнатах", фактично відмовляється віддзеркалювати видимий світ. Смітсон розширює такі акти зміщення, ви-водячи їх за межі галереї на природу, як у своїх "Дзеркальних переміщеннях" та "Не-місцях", що продовжують перетворення присутності на відсутність. "He-місця" фізично відсилають до свого відсутнього контексту в зовнішньому світі. Назва, як каламбур, вказує на їхню відсутність, тому що англійське слово nonsile (не-міс-це) звучить так само, як і non-sight (не-кра-євид). Але переміщення тут не зупиняються. Його есе "Пригоди дзеркала, що мандрує на Юкатані" (1969) зміщує дев'ять місць, у яких він ставив дзеркала, щоб потім фотографувати їх на слайди, які він спочатку виставляв на інсталяціях просто неба, а потім опублікував разом зі своїм есе. У жодний спосіб ані слайди, ані текст не є замінниками тих місць. І слайди, і текст входять у той самий конфлікт між присутністю та відсутністю, як не-місця та скульптура. Всяка присутність втрачається, за іронією долі, через ті самі засоби, які мають на меті її полонити. "Слід пам'ятати, що писати про мистецтво означає замінювати присутність відсутністю, подаючи абстрактність мови як реальну річ". Таким чином, праця Смітсона розмиває відмінності між медіа-засобами, але, що більш важливо, його мистецтво відкидає модерністську самореалізацію на користь безперервного переміщення та втрати ентропії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Смітсон, Роберт» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
