Політичне неусвідомлене (несвідоме) — це поняття, застосоване Фредриком Джеймсоном для того, щоб схарактеризувати придушену або поховану реальність класової боротьби, що присутня в культурних текстах і повинна бути реконструйована через інтерпретацію. У контексті постмодернізму Джеймсонове поняття політичного несвідомого найкраще розуміти, з одного боку, як реакцію (і їхню критику) на більшість варіантів постмодерністської чи, точніше, структуралістської або постструктураліст-ської думки Жака Дерида, Мішеля Фуко, Жиля Дельоза, Луї Альтюсера та інших. З другого боку, Джеймсонове поняття саме є прикладом певного виду "метанаративів" узагальнюючої думки, яку чимала частка такого мислення намагається вивести на світло й деко-нструювати (див. деконструкція). Парадокса- 320 льним чином Джеймсон намагається включити чимало з цієї критики у своє мислення, водночас понижуючи її статус до "локальної" значущості, за межі якої його власна модель намагається вийти. У своїй праці "Політичне несвідоме: наратив як суспільно символічний акт" (1981) Джеймсон розвиває марксистську модель інтерпретації, що утверджує історію або Історію, як "неперехідний горизонт", що перебуває поза теоретичним обґрунтуванням і діалектичним мисленням, або "метакоментар", як неперехідний горизонт інтерпретаційної практики. Джеймсон говорить про пріоритет політичної інтерпретації літературних текстів; він твердить, що все, "в кінцевому підсумку", є політичним. Те, що існує така річ, як політичне не-усвідомлене (несвідоме), висуває потребу гер-меневтичної операції, за допомогою якої критик розкриває приховане значення поза вираженим. Подібно до Фройдової концепції праці уві сні, текст повинен осмислюватися як наслідок глибшого процесу, який для Джеймсона є самою історією, кінцевим обмеженням бажання. Наголошуючи на несвідомому, Джеймсон чимало запозичує від Фройда. Проте Джеймсон історизує відкриття Фройда і припускає, що психоаналіз стає можливим лише внаслідок психічної фрагментації, яка є історичним похідним наслідків капіталізму. Крім того, Джеймсон менше зацікавлений в індивідуальній психіці, аніж у "колективній" версії несвідомого. Його метод має на меті виявити в кожному тексті епізод єдиного розгорнутого сюжету, колективної історії боротьби за те, щоб "вивести царство свободи з царства необхідності". Таким чином, наратив є істотним для Джеймсона. Ми осмислюємо історію, розповідаючи різні історії: так він вважає. Але ми також осмислюємо історію через зрозуміння того, як ми розповідаємо різні історії. Джеймсон твердить, що хоч історія і не є текстом, хоч вона і є "фундаментально ненаративною", вона доступна нам лише в текстуальній формі. Історія завжди приходить до нас уже текстуальною. Як і у випадку з Лакановим Реальним, Історія — це відсутня причина, яку можна виявити лише через її наслідки. Джеймсонове поняття політичного неусві-домленого (несвідомого) лежить в основі його пізнішої праці з постмодернізму, оскільки останній також вклинюється в теоретичний момент і утверджує як верховенство політичного, так і необхідність діалектичного мислення: тож політичне несвідоме охоплює і розмаїття позицій та характеристик постмодернізму, і чимало виражень сьогоднішнього багатонаціонального капіталізму.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Політичне неусвідомлене» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
