Пірс, Чарлз Сендерс (Peirce, Charles Sanders) Hap. 10 вересня 1839 p., Кембридж, Масачусетс, США; пом. 19 квітня 1914 p., Мілфорд, Пенсильванія, США. Філософ, логік і семіотик Чарлз Сендерс Пірс стоїть на чолі прагматист-ської традиції у філософії. В руках у Пірса прагматизм — що його він згодом перейменував у "прагматицизм", щоб відрізнити свою версію від інших, — намагається виправити цілу низку вихідних передумов і тенденцій, характерних для головного потоку філософії в сучасну добу. Особливо виділяється серед його мішеней епі-стемологічний догматизм, картезіанське припущення, що досконала певність є життєздатним інтелектуальним ідеалом; а також номіналізм, переконаність у тому, що лише конкретні, фіксовані в просторі й часі індивіди реальні і що загальність завжди вказує на штучну і в кінцевому підсумку довільну вказівку людського розуму. Проти догматизму Пірс висунув концепцію "розкаяної схильності помилятись", згідно з якою люди ніколи не можуть бути абсолютно впевнені ні в чому. Проти номіналізму він пропонує "схоластичний реалізм екстремального типу", згідно з яким різні речі — наприклад, кінь, золото або молекула — можуть бути так само реальними, як конкретні представники кожного різновиду — наприклад, окремі коні, зливки або молекули води. Пірс вважає, що мета дослідження — відкрити, як організований світ і які різновиди речей реальні, а які вигадані. Прагнучи допомогти філософії стати респектабельною цариною наукового пошуку, 1878 р. Пірс запропонував принцип прояснення ідей, який став відомий під назвою "прагматичної максими". Цей принцип полягає в тому, що "концепція, яка становить раціональну суть слова або іншого виразу, полягає виключно в його осмисленому ставленні до керування життям". Якщо піддавати концепції випробуванню прагматичною максимою, вважав Пірс, то це дозволить уникнути безплідної полеміки, сформульованої в термінах, позбавлених прагматичного значення. Але, на відміну від багатьох обмежувальних позитивізмів контівсько-соціоло-гічного та віденсько-логічного зразка, прагматизм Пірса ставив на меті реформувати метафізику, а не заборонити її. Пірс мислив свій прагмат(иц)изм як такий, що вийшов із галузі логіки і саме туди має зробити свій внесок, бо вважав, що ця дисципліна 308 має включати в себе значно більше, аніж сфера, яка вивчалася в той час за допомогою передових формальних засобів. Наприкінці XIX ст. він став розглядати логіку як відгалуження значно ширшої науки про знаки взагалі. Наслідуючи Джона Лока, він назвав цю останню науку "семіотикою". Пірса вважають, разом зі швейцарським лінгвістом Шердинаном де Сосюром, за батька-засновника тієї галузі досліджень, яка згодом розквітла і привернула до себе інтерес таких провідних постатей постмодернізму, як Юлія Кристева, Жак Дерида та Умберто Еко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Пірс, Чарлз Сендерс» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
