Нансі, Жан-Люк (Nancy, Jean-Luc) Нар. 26 липня 1940 p., Бордо, Франція. Філософ і теоретик Хоч Жан-Люк Нансі, професор Страсбурзького університету, опублікував величезну кількість власних праць, він, мабуть, найбільше відомий своєю співпрацею з Філіпом Лаку-Ла-бартом. їхня спільна наукова діяльність значною мірою доповнює дискурс західної метафізики в тому вигляді, в якому вона відтворена Гайдеґером та прочитанням Гайдеґера, що його здійснив Дерида. Хоч головними предметами зацікавлення Нансі є естетика, політика й література, його творча діяльність стосується і літератури і філософії, а також точки їхнього дотику. Праця Нансі певною мірою споріднена з працею Моріса Бланшо, для якого запитання "що таке література?" лишається важливим. Як вважає Нансі, зв'язок між літературою та філософією є ключовим. Хоч і прихильна до проекту деконструкції Дерида, наукова творчість Нансі радше утворює з ним гармонію, аніж звучить в унісон. Однією з найпоказовіших праць, написаних ним у співавторстві, є "Літературний абсолют", що продовжує розпочате Вальтером Беньяміном дослідження романтизму. Підзаголовок цієї книжки "Теорія літератури в німецькому романтизмі ' особливо промовистий, бо він визначає зв'язок між літературою і філософією, такий важливий для їхньої праці; тобто література розглядається як вираз або представлення філософічного. Хоч найближчим їхнім попередником є Беньямін, їхнє дослідження сягає назад, аж до Канта, зокрема до його праці "Критика здатності судження", та дискусій про вираження Ідеї. Припускаючи існування симбіозу між літературою і філософією, Нансі та Лаку-Лабарт винайшли термін ейдестетика, сполучивши слова, які позначають Ідею й мистецтво, щоб у такий спосіб постулювати симбіоз філософії та літератури. Критик вступає в одне з них і розширює його до меж другого, але не треба думати, що цей симбіоз створює взаємодоповнення. У кантівському розумінні вони виявляють, що критик відкриває невизначений концепт, але література й філософія ніяк не доповнюють одна одну, а навпаки, руйнують це взаємодоповнення, позначаючи надмірності й межі, до яких вони обидві поширюються. Терміном, яким вони воліють називати цей зв'язок, є "неясність" ("equ'wocity"), поступове розпорошення значення. Конкретно вони посилаються на "неясність відсутності праці" (Nancy, 1988: 124— 125) наприкінці "Літературного абсолюта", мовляв, неясність — це коментар "на презентацію відсутньої й абсолютної праці" (1988: 126). Для них, врешті-решт, це вказує на чудову неможливість завершення. Цей інтерес до неможливості завершення згодом набуває специфічної значущості для Нансі через інший цікавий термін: désoeuvrée. Хоч він часто перекладається як "бездіяльний" або "інертний", іноді навіть "неоперативний", його значення найліпше можна було б виразити словосполученням "той, який не працює". Припустити, що щось не працює — це те саме, що оцінити, як усе писання та мислення не працює в напрямку завершення, в напрямку повної присутності, але позначає невичерпні можливості значення. Радше ніж врешті-решт сказати нам все, спекулятивний та наративний дискурс допомагає нам краще зрозуміти, чого ми не знаємо, що є можливим і чого не можна висловити. Згодом, у ближчі часи, Нансі почав досліджувати відносини між політикою та естетикою. Тут важливо відзначити, що він бачить їхній зв'язок як показник кризи, яку нині переживають значення та цінність. Радше ніж презентувати щось як абсолют, як центр, відштовхуючись від якого, слід розуміти істину, він чинить опір такій оцінці. Як припускає один су- 281 часний перекладач, Нансі не є ані теїстом, ані атеїстом. Точніше, його мислення втілює те, що Джефрі С. Лібрет описує як агностицизм, думаючи про невизначении кордон між відносним і абсолютним. Це не означає ані віри, ані невіри в такі поняття, як значення або істина, а лише свідчить про невтомні пошуки самої їхньої можливості.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Нансі, Жан-Люк» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
