Леві-Строс, КЛОД (Lévi-Strauss, Claude) Нар. 1908 p., Брюсель, Бельгія. Пом. 1990 p., Франція. Структурний антрополог Леві-Строс свого часу завідував кафедрою суспільної антропології у Колеж де Франс, член Французької Академії. Його антропологія — це проект Просвітництва, побудований на претензіях останнього на гуманізм та історичний прогрес. І хоч вона є неоконтіанською і надра-ціональною, її можна також вважати романтичною реакцією проти модерності. У Русо, Маркса та Фройда Леві-Строс запозичив свою зацікавленість моделями. Вони створюються шляхом виокремлення відношень, що виникають у бінарних опозиціях, які мають місце в тій або іншій культурній сфері, таких як кревна спорідненість або міф; "культура", у свою чергу, є сукупністю довільних структурних правил. Порівняння проводяться радше між моделями, а не між аналітично виокремленими чи спостереженими фактами, для того щоб виділити інваріанти. Значення виникає радше при трансформації виокремлених відношень, а не через відсилання, тобто значення ґрунтується на перетворенні однієї сукупності відносин на іншу через алгебраїчні операції. Структуралістські моделі трансформуються, а зміни, в свою чергу, є властивістю реальної дійсності. Леві-Стросові іноді докоряють за нехтування історією. Проте у своїй суперечці з Сартром (1905—1980) він твердив, що західна історіографія — це "наш" міф. Історіографічні поняття — це відносні, свідомо та довільно введені категорії, а отже, не є універсальними. (Цю точку зору іноді порівнюють із епістемою Фу-ко.) Наше "гаряче" суспільство підпорядковує собі час у формі ідеології або прогресу і черпає свою енергію з класових та владних відміннос- 232 тей. "Холодні" "примітивні" суспільства зберігають гомеостатичний баланс почасти через ідеологію, яка заперечує соціальну ефективність часових змін. Леві-Строс заперечує, що його наука є наукою тоталізації; вона радше є методом. Русо, Дюркгайм (1858—1917) та Мос (1872—1950) допомогли Леві-Стросові подолати одержимість історичним походженням. Системи шлюбів забезпечували обмін жінками між групами — так само й слова циркулюють у системах мов. Табу на інцест, яке регулювало цей обмін, відповідальне за перехід від Природи до Культури. Проте Леві-Строс висловив це в термінах радше логічного, ніж хронологічного пріоритету. Твердження Леві-Строса, що бінарна думка (наприклад, Природа/Культура, священне/мирське, гаряче/холодне) є фундаментальною властивістю розуму, спонукала Дерида звинуватити його в логоцентризмі. Переїзд із Франції до Нью-Йорка в 1941 р. надав можливість Леві-Стросові познайомитися з антропологом Францом Боасом та худож-ником-сюрреалістом Максом Ернстом, які справили на нього очевидний вплив: "Боас був також одним із перших, хто наполягав на дуже істотному факті, характерному для гуманітарних наук: закони мови функціонують на рівні неусвідомленого... [тоді як] Макс Ернст будував персональні міфи з образів, запозичених із іншої культури... У своїх книжках на теми міфології ("Mythologiques", 4 Vols.) я також розрізав міфологічного суб'єкта і стулив фрагменти по-новому, щоб видобути більше значення" (Lévi-Strauss and Eribon, 1991: 39, 35). Закони мови Леві-Строс схильний був ввести у своє вивчення міфу, тоді як колажі Ернста підсумовують опрацювання Леві-Стросом поняття "бриколажу", в якому вже сформовані культурні факти перетасовуються, щоб утворити основу міфу. Але, на відміну від фройдівсь-кого неусвідомленого, неусвідомлене Леві-Строса зіткане з суперечностей та протиставлень; і тоді як для Лакана неусвідомлене струк-турується як мова, для Леві-Строса воно "порожнє" в тому, що стосується змісту, але не структури. Воно як граматика, яка накладає структурні обмеження на досвідоме (лексикон), а отже, й на досвід (речення). А що категорії думки апріорі соціалізовані, агентство, таким чином, обмежується структурою, тоді як суб'єктивність мінімалізується. Отже, розум діалектично віддзеркалює суспільство. Повернувшись до Франції з Бразилії в 1948 р. і захистивши докторську дисертацію, Леві-Строс 1950 р. обійняв посаду директора студій у Практичній школі вищих наук. У 1955 р. він написав "Антропологічне вивчення міфу", а в 1960-му "Le Geste d'Asdiwal" ("Подвиг Ас-діваля"), в обох обґрунтовуючи застосування структурних методів при вивченні міфології. Застосувавши методи де Сосюра, Леві-Строс підійшов до міфів не як до діахронно значущого наративу, а радше як до синхронного прикладу неусвідомленого процесу опосередкування й трансформації парадоксів: міф — це мова, мова знаків. У 1962 р. Роман Якобсон і Леві-Строс (який і тоді завідував кафедрою у Колеж де Франс), опублікували свій структуралістський аналіз Бодлерових "Котів" ("Les Chats"). Як і Леві-Стросів підхід до міфу, аналіз "Les Chats" містить відмову від лінійного діахронного дослідження, опертого на момент виникнення, і використовує синхронний метод, при якому головну увагу зосереджено на бінарних опозиціях та їхньому розв'язанні. У цьому вірші фундаментальним бінарним опозиціям є жіноче/чоловіче, яке метафорично репрезентується такими конкретнішими протиставленнями, як коти/науковці, чуттєвість/логіка, всередині/зовні, в той час як саме протиставлення розв'язується через звернення до андрогінії. Деякі теми структуралізму виразно проявляються у працях Леві-Строса: неусвідомлена соціалізація людського буття відкривається в лінгвістичних структурах (див. лінгвістика), що лежать під культурою; відмінність і відносні властивості підкреслюються як значущі, і "текст" стає культурним фактом. У травні 1968 р. структуралізм потрапив під вогонь критики, і студенти французьких університетів кричали: "Геть структуралізм!" Структуралізм був відкинутий, і на сцену вийшов постструктуралізм. Леві-Строс відмовився від застосування терміна "структуралізм" у своєму тексті "Погляд здалеку" і відходив від нього все далі. Структуралізм привів за собою 233 лінгвістичний аспект, постструктуралізм віддав перевагу аспектові інтерпретативному; проте обидва вони споріднені між собою, бо обидва спираються на мову. Структуралізм вийшов за межі намірів Ле-ві-Строса, але структуралістські тенденції, які відлунюють у семіології (Барт), у відмінності (Дерида), у мові як формотворчому засобі людської душі {psyche) СЛакан) та в понятті дискурсу (Фуко) дають підстави вважати, що дихотомічна спорідненість між структуралізмом і постструктуралізмом і далі визначає напрямки пізнання на Заході.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Леві-Строс, КЛОД» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
