Жижек, Славой (Zizek, Slavoj) Нар. 21 березня 1949 p., Любляна, Словенія. Філософ і теоретик популярної культури школи Лакана Славой Жижек став відомий в англомовному світі, коли опублікував у 1989 р. свою книжку "Найвищий об'єкт ідеології". Як найвизначніший представник Словенської лаканівської школи, Жижек використав праці Лакана і для того, щоб оглянути ідеологічну та політичну сфери пізнього капіталізму, і для того, щоб дослідити традиції класичної філософії. Жижек захистив докторські дисертації з філософії та з психоаналізу і нині працює дослідником в Інституті суспільних наук у Любляні, Словенія. Стоячи на реформістських позиціях, він висував свою кандидатуру на президентських виборах у Словенії 1990 p.; 1994 p. був радником з науки в Словенії. Дуже плідний і цікавий автор, Жижек, мабуть, один із найпроникливіших спостерігачів культури постмодернізму, як високої, так і низької. У своїх надзвичайнео проникливих аналізах таких різних авторів, як Лакан, Геґель, Маркс, Шелінґ та Гічкок, Ваґнер, Реймонд Чендлер та Ридлі Скот, Жижек досліджує структуру фантазії, як вона витворюється пізніми формами капіталізму і чинить їм опір. Що визначає ці структури влади, то це загибель формально нейтрального Закону (Лаканового головного означника), якому Жижек протиставляє конкретне засвоєння фройдівського су- переґо; структура влади, яка вимагає порушення Закону, зупинення його дії та ототожнення зі спотвореною втіхою (jouissance). Бог, як це собі уявляє Жижек, покинув символічний порядок і повернувся до Реального. Піднесення Супереґо зумовлює занепад традиційного батьківського авторитету і знаходить свій вираз у двох "образах": материнського супереґо, яке блокує доступ чоловікові до нормальних насолод (саме це, як вважає Жижек, і визначає світ Гічкока) і анал-садистсь-кого батька, який не є чинником символічного Закону придушення, але це той, хто занадто живий, хто "знає надто багато", хто панує над своєю власною насолодою коштом тепер усунутого суб'єкта. Така суперегоїстична влада витворює пост-модерного суб'єкта та об'єкт, і саме вони перебувають у центрі аналізу Жижека. Суб'єкт є "патологічним Нарцисом", наступником як Едипового автономного індивіда лібералізму, так і гетерономної організаційної людини імперського капіталізму. Нарцисичний суб'єкт відмовився від інтеграції в символічний порядок і натомість виконує безліч ролей згідно з правилами гри. Проте конформізм, трактований як такий, що перебуває поза законом, вимагає більшого тиску з боку ще більш карального супереґо. Найважливіше з написаного Жижеком — це його внесок у постмарксистську теорію, зокрема в теорію ідеології та фантазії, а також в інтерпретацію популярної та масової культури. В цій останній сфері особливий інтерес становить його прочитання кінофільмів Гічкока.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Жижек, Славой» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
