Слово Dasein — це німецьке слово, що буквально і в переважній більшості випадків позначає людське існування. Воно поєднує в собі дієслово Sein ("бути") з da ("там/тут"). Одна з найвідоміших появ цього слова — у Канта, де воно вживається як німецький переклад латинського терміна praesentia; крім того, воно часто зустрічається в екзистенціальному аналізі Карла Попера, де останній відзначає різницю між Dasein як повсякденним буттям і Existenz як автентичним буттям. Застосовував його й Едмунд Гусерль у своєму аналізі людського існування. Постмодернізм успадкував термін Dasein від Мартіна Гайдеґера, в тому значенні, в якому він застосовує його у книжці "Sein und Zeit" ("Буття і час"), де він формулює поняття Dasein як суб'єкта, що рефлективно аналізує твердження про своє власне існування. Гайдеґер, який був студентом у Гусерля, зазнав впливу поняття Трансцендентного еґо. В чомусь, можливо, наслідуючи Декарта, Гусерль висловив думку, що єдина певність, яку ми можемо мати про світ — це той факт, що акт сприймання відбувся в нашій свідомості. До Трансцендентного еґо Гусерль прийшов через те, що він називав феноменологічною редукцією, яка на своєму третьому й останньому етапі приводила до висновку, що Трансцендентне еґо, тобто те єдине, в чому ми можемо бути певні, існує. Гусерль, проте, класифікував ці види сприймання як досвід спілкування зі світом, який включав у себе практичні, "пережиті" моменти і навіть пояснював певні стани розуму; всі ці моменти досвіду потім ідентифікувалися як об'єкти і/або акти, здійснювані суверенністю Трансцендентного еґо. Гайдеґер, хоч і був переконаний у необхідності розміщення цього аналізу в межах досвіду, проте невдовзі відкинув головний постулат Гусерля про Трансцендентне еґо, твердячи, що теорії Гусерля відійшли від своєї повсякденної матеріальної теми на догоду абстракціям. Гайдеґер міркував, що якщо повсякденний світ завжди є тим середовищем, крізь яке людина приходить до абстрактної теорії, то тоді аналіз має відбуватися на фундаментальному і первісному рівні значення, на тому, що заслоняє по- всякденний світ від його початків. Тому існування людей у світі є завжди станом "тамості", передусім поясненням того, що існує "там", тобто екзистенція людини, яка перешкоджає діям, що прагнуть вийти за межі цього факту. Таким чином, Dasein — це той термін, який Гайдеґер застосовує для обговорення "тамості буття" людського існування та людського досвіду буття-у-світі. Це не термін для оцінки більш автентичного "там" у його протиставленні "тут". "Там" Dasein — це віддзеркалення стану речей, що феноменально існують як ціле. Майже на половині сторінок своєї праці "Sein und Zeit" Гайдеґер знову й знову наголошує на "тамості" буття й задля цього навіть роз'єднує Dasein дефісом, подаючи його як Dasein. Гайдеґер хотів ще більше обмежити значущість поняття буття, відокремленого від первісного Буття, наголошуючи на тому, що Dasein уже було відсторонене від себе. І хоч Гайдеґер відійшов від аналітичності Dasein досить рано, ще у своїх "Beiträge zur Philosophie" ("До питань філософії"), і хоч навіть він остаточно відмовився від цієї ідеї в 1947 p. y своєму "Brief über den Humanismus" ("Лист про гуманізм"), ана-літичність Dasein перейшла у спадок до постмодернізму, який ще довго змагався з нею після того, як Гайдеґер показав її неефективність. Аналітичність Dasein у тому вигляді, в якому вона успадкована від Гайдеґера через "Sein und Zeit", складається з трьох елементів: світу, буття-з і буття-в. Гайдеґер здійснював свій аналіз світу, вдаючись до міркувань, які належать до найуслав-леніших у філософії. У "Sein und Zeit" Гайдеґер твердив, що Dasein перебуває у зв'язку із зовнішнім світом (Umwelt), який не слід плутати зі "знанням" про зовнішній світ. На відміну від епістемології, яка схильна до тверджень, що суб'єкт пізнає зовнішній світ як пізнають якусь річ, що її хочуть зрозуміти, Гайдеґер вмістив Dasein у безпосередній зв'язок із розгортанням світу. Якщо вдатися до славетного прикладу Гайдеґера, то можна сказати, що Dasein не слід уподібнювати до молотка як об'єкта, що може бути зведений до своїх фізичних властивостей або тих завдань, які він має виконувати; Dasein — це радше удар молотком. Dasein — це частина самого існування, яке приводить до по- 140 яснення існування молотка. Для Гайдеґера саме питання про те, як можна довести, що світ існує, є некоректним, бо воно може бути поставлене лише суб'єктом, який уже перебуває-у-світі. Запитання завжди невіддільне від умов, за яких його можна поставити або передбачити. Іншим радикальним відходом Гайдеґера від Гусерля стало його поняття буття-з (Mitsein) іншими у світі. Dasein не є самітним еґо, здатним сприймати світ або власне себе, його становище буття-з опосередковує його видиму незалежність існуванням інших суб'єктів у світі. На відміну від діалектичного методу, який прагне розмістити суб'єкт у протиставлення іншим суб'єктам, що існують у світі (тим, ким цей не є), Dasein бачиться як одне серед інших, які також "там". На відміну від деяких мислителів, таких як Емануель Левінас і, до певної міри, Люс іріґаре, схильних твердити, що ця умова буття-з, умова радикальної алтерності у стосунку до інших, є неодмінною умовою автентичності, Гайдеґер вважав, що Dasein є автентичним, коли воно може відрізнити себе від інших в умовах буття-з. І нарешті, буття-в як таке герметизує те, що Гайдеґер характеризував як "закинутість". Dasein не може просто розглядатись як суб'єкт, що міститься у світі, а радше як умова вираження світу. А що суб'єкт не можна обмежувати як суверенний у бутті-у-світі, то він "закидається" у світ непевностей, у якому Dasein переживає феномен тривоги (angst — якщо застосуємо поняття й термін, запозичені з аналізу Сьорена К'єркеґора). Гайдеґер певною мірою полегшує тривогу Dasein, твердячи, що буття є завжди буттям-у-напрямку-смерті, а отже, ана-літичність Dasein є також реалізацією можливості не бути "там". На думку Гайдеґера, лише після відкриття Dasein для поклику його нинішньої "тамості", Dasein зможе почути поклик до автентичної рішучості буття-у-світі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Dasein» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
