Дискурс — це наділений значенням фрагмент усної або писемної мови; фраґмент мови, що віддзеркалює соціальну, епістемологічну та риторичну практику групи; або спроможність мови віддзеркалювати й обмежувати цю практику в групі, а також впливати на неї. Застосування мови Найближчий до постмодерністських дефініцій дискурсу теоретик Мішель Фуко натякає на складність цього терміна (та на свою роль у його ускладненні) у своїй опублікованій 1969 р. книжці "Археологія знання": "Замість поступово звужувати досить плинне значення слова "дискурс", я, мабуть, додав іще дещо до його значень: іноді я дивлюся на нього, як на загальну сферу всіх тверджень, іноді — як на індивідуалізовану групу тверджень, а іноді — як на зареґульовану практику, що пояснює певну кількість тверджень" (1972: 80). На своєму найзагальнішому рівні, як вважає Фуко, дискурс — це просто мова в процесі її застосування, чи то письмового, чи то усного. Проте майже всі теоретики дискурсу ускладнюють цю просту концепцію. Сара Мілс, наприклад, у "Дискурсі" (1997) додає прагматичний вимір, твердячи, що "дискурси — це не просто сукупності висловлювань 126 або тверджень, вони складаються з висловлювань, які мають значення, силу та вплив у суспільному контексті" (1997: 13). У своєму визначенні твердження Мілс посилається на Фуко: "Твердженнями для нього є ті висловлювання, що мають якусь інституційну силу, а тому можуть бути співвіднесені з певною формою авторитету — ті висловлювання, які, на його думку, можуть бути класифіковані як «істинні»". Джеймс Л. Кініві в "Теорії дискурсу" пропонує більш формалізоване визначення: "Дискурс... характеризується індивідами, що діють у певний час і на певному місці; він має початок, середину, кінець і мету; це мовний процес, а не система... він установлює вербальний контекст, і він також має ситуативний контекст і культурний контекст... Тому дискурс визначається існуванням повного тексту" (1981: 22—23). Наполягання Кініві на тому, що дискурс мусить бути повним, контекстуалі-зованим текстом, входить у конфлікт із головним імпліцитним визначенням лінгвістикою дискурсу як будь-якого фрагмента мови, довшого, аніж одне речення, що має певну форму організації зв'язності та єдності. У межах цих загальних визначень дискурс іноді вживається взаємозамінно з текстом, хоча навіть ці терміни іноді заперечуються. Лінгвісти Джефрі Ліч та Мік Шорт бачать дискурс як "домовленість між мовцем і слухачем... чия форма детермінується суспільним призначенням", а текст як "промовлене або написане... послання, закодоване в його звуковому чи візуальному середовищі" (Hawthorn, 1992: 189). Соціолінґвіст Майкл Стабс відзначає, що в його галузі "текст може бути написаний, тоді як дискурс промовляється, текст може не бути інтерактивним, тоді як дискурс інтерактивний... текст може бути коротким або довгим, тоді як дискурс передбачає певну довжину, і текст мусить бути послідовний на поверхні, тоді як дискурс має бути наділений глибшою послідовністю" (Hawthorn, 1992: 189).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Дискурс» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
