Девідсон, Доналд (Davidson, Donald) Нар. 1917 p., Спринґфілд, Масачусетс, США. Філософ Девідсон працює в англо-американській, тобто аналітичній традиції і відомий своїми есе у ца-ринах філософії мови та філософії розуму. Ці есе опубліковані у збірниках "Дослідження істини та інтерпретації" (1984) та "Есе про дії та події"' (1980). Тоді як європейська, вона ж континентальна традиція була головним тереном постмодерних філософських досліджень, Девідсон належить до тих небагатьох аналітичних філософів, чиї твори перетинаються з постмо-дерністськими зацікавленнями. Його праця перебуває в особливо тісному зв'язку з постмоде-рністськими дискусіями про деконструкцію та про теорії значення в більш загальному розумінні. (В цьому контексті також спадають на думку імена таких представників аналітичної філософії, як Вітґенштайн, Дж. Л. Остін, Стенлі Кейвл та Ричард Рорті.) Девідсон твердить, що теорія значення для будь-якої даної природної мови може бути найкраще виражена в термінах інтерпретаційних підходів дорослої людини, для якої мова, про яку йдеться, є абсолютно новою. За відсутності посібника з перекладу або якої-небудь непрямої інформації про нову мову, як, запитує він, мусить цей ідеалізований, "радикальний" інтерпретатор діяти, щоб увійти в контакт із цим незнайомим світом? Насамперед він мусить, і справді, все, що йому потрібно, — пише Девідсон, — установити тристоронній зв'язок між: 1) віруваннями первісних мовців, вираженими як речення; 2) характеристиками світу, до якого відсилають ці речення; і 3) його увагою до першого та другого. Якщо вірити Девідсонові, значення та інші вірування мають бути в принципі доступні, коли дивитися на них із зовнішньої точки зору — від третьої особи інтерпретатора. Це твердження суперечить традиційному картезіанському поглядові, згідно з яким значення та інші переконання є внутрішніми, суб'єктивними (і потенційно хибними) репрезентаціями або копіями фактів зовнішнього, об'- 113 єктивного світу. З цього традиційного погляду загальний скептицизм щодо достовірності наших переконань і концептуальний релятивізм носіїв вірувань стають взаємопов'язаними проблемами. Девідсон робить суперечливе твердження, що в його моделі обидві ці можливості не пов'язані між собою. Цікаво те, що Девідсон небагато писав про зв'язки між своєю теорією значення та постмо-дерністськими теоріями мови; проте ці зв'язки досліджувалися іншими. У своїй розвідці "Літературна теорія після Девідсона" (1993) Дей-сенброк твердить, що Девідсонова теорія радикальної інтерпретації цілком узгоджується з поглядами Стенлі Фіша та інших постмодерні-стських теоретиків, які вважають, що значення тексту є відносним відповідно до концептуальних схем окремих читачів. На метафілософсь-кому рівні Ричард Рорті провів чимало паралелей між Девідсоном і постмодерністськими теоретиками, такими як Дерида та Гайдеґер. Наприклад, у працях "Об'єктивність, релятивізм та істина" (1991) і "Есе про Гайдеґера та інших" (1991) Рорті твердить, що і Девідсон, і ранній Гайдеґер зайняли прагматичну, метафі-лософську позицію, що суперечить традиційним епістемологічним проблемам західної філософії. Конкретніше, і той, і другий визначають завдання філософського теоретизування та застосування мови в загальнішому значенні радше в термінах "опанування середовища", аніж "розщеплення природи на її стиках". На думку Рорті, метафілософська позиція Девідсона відзначається послідовнішим прагматизмом, аніж Гайдеґерова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Девідсон, Доналд» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
