Аколутетичне обґрунтування — це термін, створений філософом і теологом Робертом Шарлеманом для опису відношення "я"—"інший", у якому внутрішнє суб'єктивне "я" відповідає закликові до наслідування, що виходить із його власної суб'єктивності, яка знаходить свій вияв у іншій особі. У своїй праці "Причина наслідування: христологія та екстатичне "я" ("The Reason of Following: Christolo-gy and the Ecstatic I", 1991) Шарлеман переходить і руйнує традиційні межі між теологією і філософією. Він досліджує значення христо-логії для розуміння власного "я" і встановлює можливість того, що христологія є формою обґрунтування конфігурації "я"/інший, відмінної від теоретичного, практичного або естетичного обґрунтування. Форми раціонального обґрунтування розглядаються як онтологічні явища, що постають у якомусь дискурсі. Шарлеман припускає, що христологічне обґрунтування міститься, наприклад, у текстах Нового Заповіту, де розповідається, що Ісус сказав: "Ідіть за мною!", і були такі, що пішли за Ним. Шарлеман твердить, що ці послідовники відповіли на заклик, який пролунав із їхнього власного суб'єктивного "я". Ознакою христологічного або аколутетичного (від acolouthia, наслідування) 17 раціонального обґрунтування є те, що внутрішнє суб'єктивне "я" стикається зі своєю власною суб'єктивністю в іншій особі; тобто перед ним постає "я", а не "він", "вона", "воно" або "ти". Таким чином, поклик іншого може активізувати мою власну вільну волю й допомогти мені стати тим, чим я вже потенційно є. Дієвість аколутетичного обґрунтування визначається тією особливою характеристикою суб'єктивності, яка дає йому змогу з'являтися щоразу, коли я кажу слово "я" й розумію його значення, та спроможністю цього внутрішнього "я" "перебувати поза" своїм власним часом і простором. Як таке, аколутетичне обґрунтування не має специфічного стосунку до теології або онтології. Проте його складові ("я", "інший" та їхній взаємозв'язок) можуть стати символом буття або Бога. Аколутетичне обґрунтування є одним із результатів з'ясування Шарлеманом понять бут-тя-як-такого, суб'єктивності, індивідуальності і Бога, забутих у модерному світі. Шарлеман запозичує чимало елементів із європейської філософії й теології, наприклад, із феноменології буття-тут (Dasein) Гайдегера, зі "зруйнування" ним історії онтології та з теорії релігійних символів Тиліха.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аколутетичне обґрунтування» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
