Проблема прийняття рішень (вибору стратегій) в економіці виникає через дві принципові обставини: з одного боку, багато-варіантність економічних рішень, з іншого ― цілеспрямованість (людські прагнення) економічних систем і зумовлений цим ри-зик. Множина альтернативних варіантів рішень (стратегій) ви-значається наявними можливостями економічного розвитку; ви-бір з цієї множини (а він завжди існує) диктується цілями певної економічної системи. Рішення (стратегія), що приймається, являє собою результат сумісного розгляду цілей та можливостей і їх узгодження. Для використання математичних методів в аналізі, оцінюван-ні, управлінні й прийнятті економічних рішень обидві складові задачі вибору повинні мати адекватне відображення в економіко-математичній моделі. Переважною є концепція, згідно з якою ціль ― це напрям розвитку економічної системи (так звана ціль-напрям). Досить поширеною є інша інтерпретація, коли ціль — це деякий наперед визначений стан, якого необхідно досягти пе-вній економічній системі (так звана ціль-стан). Зазначимо, що ціль-напрям (надалі просто ціль) дозволяє порівнювати альтерна-тивні стратегії і, як наслідок, вибирати найкращу, що найбіль-шою мірою забезпечує максимальне наближення до бажаного стану (цілі-стану). Найбільш загальні моделі, що переважно використовуються в економічному аналізі, носять якісний характер і або фіксують ре-зультати порівняння альтернативних рішень (стратегій) з погляду цілей економічної системи, або аналітично описують результати вибору з множини альтернативних рішень. У першому випадку ціль описується у вигляді бінарних відношень на множині альтернативних рішень і станів економічного середовища, у другому ― функцією виграшу (цільовою функцією). Поряд з якісним описом цілей як у теоретичних досліджен-нях, так і в практиці економіко-математичного моделювання досить поширені кількісні моделі. Найпростішою та найпоши-ренішою моделлю такого типу є цільова функція (функціонал оцінювання), яка ставить у відповідність кожному альтернати-вному рішенню і стану економічного середовища дійсне число. Побудова цільової функції (функціонала оцінювання) економі-чної системи — це досить складна задача. Проблеми, що вини-кають при цьому, зумовлені складним, багатовимірним харак-тером цілей соціально-економічного розвитку, кінцевих результатів і наслідків економічної діяльності, які торкаються різних складових соціально-економічного буття. За цих умов узагальнена ціль економічної системи, якщо вона допускає ве-рбальне формулювання, з великими труднощами втілюється у вигляді скалярної цільової функції. Причинами, що унеможли-влюють таке представлення, є внутрішні протиріччя інтересів і переваг (як образна ілюстрація — неспокійне людське серце). Тому замість узагальненої цілі доводиться розглядати систему цілей (векторну цільову функцію), виокремлюючи як її складові більш прості часткові цілі, моделювання яких через побудову цільових функцій (функціоналів оцінювання) вже не є таким проблематичним. У свою чергу, різнобічні інтереси (цілі) СПР призводять до конфліктів між ними і зумовленого цим ризику. Наприклад, фор-муючи економічну політику, як правило, беруть до уваги різно-манітні цілі, узгоджуючи суперечливі вимоги, зумовлені обста-винами (проблеми глобалістики, зростання обсягів виробництва, підвищення доходів, ріст і надійність економічного розвитку, зниження ступеня ризику, економічного навантаження тощо). Описаний підхід є засобом подолання об’єктивно існуючого протиріччя між складністю цілей економічних систем та обмеже-ними можливостями їх економіко-математичного моделювання. Разом з тим помилковим є намагання зв’язати виникнення бага-тоцільових задач зі специфікою математичного методу дослі-дження економічних проблем. Множинність цілей економічних систем має об’єктивний характер і знаходить своє модельне ві-дображення у вигляді задачі прийняття багатоцільових багато-критеріальних рішень.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАГАТОЦІЛЬОВІ БАГАТОКРИТЕРІАЛЬНІ ІГРОВІ МОДЕЛІ» з дисципліни «Ризикологія в економіці та підприємстві»
