Часто люди у своїх міркуваннях виходять із простої й природної передумови, що пряме призначення лекції — це поінформову-вання слухачів, студентів або просто допитливих про стан нашої економіки, темпи економічного розвитку. У цьому зв’язку свідо-мість слухачів логічно порівняти з чистою магнітофонною стріч-кою, на якій фіксується лекційний матеріал. Але водночас вини-кає сумнів в істинності настільки спрощеного уявлення. Чи так це відбувається насправді? Чи достатньо самого лише загального міркування, щоб виникло глибоке розуміння стану економіки? Ясна річ, усе набагато складніше. Головна ускладнювальна обставина полягає в тому, що люди, по-перше, приходять на лек-цію із цілком сформованими поглядами на нашу економічну дій-сність. По-друге, вони нерідко не мають чіткого уявлення про нормальне функціонування економіки. І якщо продовжити порів-няння, то свідомість слухачів можна уподібнити такій магніто-фонній стрічці, на якій ще до лекції з’явилися «записи». Що це за «записи»? Звідки вони виникли? Як тоді лекційний матеріал, тоб-то нові «записи», «накладаються» на попередні? Такі питання по-требують пояснення. Як відомо, досконалі механізми легко виявляють несправності в побутовій техніці або в автомобілях, бо знають, як вони мають працювати. Багато людей вважають економічні проблеми склад-ними тому, що вони не знають, як працює нормальна економіка. Адже складне тим і відрізняється від простого, що просте нам ві-доме, зрозуміле, натомість складне — недоступне, невідоме й не-зрозуміле. Оскільки сказане для нас — річ звичайна, непогано було б, за висловом відомого американського економіста Пола Хейне, «почати вивчення економічної теорії з того, щоб спробу-вати здивуватися тій спритності, з якою ми щодня беремо участь у суспільному співробітництві» . Ми виходимо з того, що всі громадяни наділені певним еко-номічним мисленням — сукупністю поглядів на нашу економіку, її сутність і закономірності розвитку, форми та методи управління, позаяк кожна людина прямо чи побічно пов’язана і господар- ською діяльністю, й особливо — з її результатами. Звідси випливають завдання викладача: вкрай важливо вже до лекції чітко уявляти, яким є економічний кругозір студентів. Тоді можна визначити міру розбіжності у розумінні економіки з боку слухачів і лектора. Але для цього треба обов’язково зважати на наявні рівні розвитку економічного мислення. Ми підрозділяємо економічне мислення на два основні типи. По-перше, це — повсякденне мислення, що формується суто на ґрунті безпосередніх життєвих спостережень у людини, яка не має жодної економічної підготовки. Однак таке мислення з низки питань ми виявляємо й у людей, які мають певне економічне мис-лення. По-друге, це — наукове економічне мислення, яким, при-родно, володіє викладач економічних дисциплін. Воно передбачає найвищий рівень пізнання закономірностей розвитку економіки, потрібний для компетентного її регулювання з боку держави на засадах ринкового механізму функціонування. На практиці викладач економіки найчастіше зустрічається зі студентами, які вже мають бодай якусь економічну підготовку. Із ними куди легше обговорювати наукові економічні проблеми. Найбільші труднощі виникають, коли доводиться роз’яснювати наукові положення людям із повсякденним економічним мис-ленням. Отже, чим пояснити труднощі переходу від повсякденного до наукового економічного мислення? Тим паче, до ринкового мис-лення. Тим, що вони зумовлені суттєвими розбіжностями за характером і глибиною пізнання дійсності. Розглянемо ці розбіж-ності на схемі: РОЗБІЖНОСТІ МІЖ ТИПАМИ ЕКОНОМІЧНОГО МИСЛЕННЯ Повсякденне мислення Наукове мислення Суб’єктивні погляди на економіку Об’єктивна істина Уривчасті, однобічні знання про економіку Усебічний погляд на економіку, тобто цілісний, системний Перекручене уявлення про ваго-мість подій Усвідомлення справжнього значен-ня подій 1. Повсякденний погляд на економіку найчастіше дуже суб’єктивний і властивий людині, яка розглядає навколишню дійсність лише крізь призму своїх особистих цілей та інтересів. На такий погляд нерідко накладають відбиток сформовані в на-роді звичаї, традиції, а іноді навіть забобони. Припустімо, що перед людьми із повсякденною свідомістю ми ставимо таки непрості питання — про збільшення внесків населення в Ощадбанк, про зростання акцизів на бензин, про продаж легкових авто зі страхо-вим полісом, про розвиток особистих присадибних господарств тощо. У відповідь ми почуємо вельми суперечливі думки, що відбивають суто особисті, життєві позиції людей, їхні вподобан-ня й прагнення. Науковий погляд на економіку має характер об’єктивної іс-тини, тобто відбиває зовнішній світ таким, яким він існує у дій- сності — незалежно від думок чи бажань. А це передбачає вміння викладача спростовувати різні суб’єктивістські тлумачення роз-глянутих питань і висвітлювати справжній стан справ. 2. Повсякденне мислення ґрунтується на уривчастих і однобіч-них знаннях про економіку, доволі природних для обмеженого світогляду однієї людини. Утім, знаючи всі аспекти й реальні па-раметри економічних процесів, людина часто надає таким знан-ням загального значення. І тоді ми можемо почути, наприклад, категоричні судження якого-небудь слухача, котрий ознаки відо-мого лише йому явища безпідставно поширює на всі без винятку явища такого штибу. Скажімо, побувавши на якомусь занедба-ному підприємстві, слухач безпідставно переносить побачене там на решту підприємств. Наукове мислення відображає економіку всебічно, у її цілісності. Отже, викладач має критично ставитися до однобічних по-глядів, а також чітко окреслювати загальну панораму подій. Клю-човою проблемою, що охоплює весь комплекс пізнавальної діяльності, є розуміння процесів розвитку. 3. У повсякденному мисленні багато подій відбиваються пере-кручено, немов у скривленому дзеркалі. Це багато в чому визна-чається тим, що в центрі уваги людей нерідко перебувають швидкоплинні й незначні — із суспільної точки зору — госпо-дарські явища, що, можливо, мають велике значення лише для якоїсь окремої особистості. На її свідомість часом справляють іс-тотний вплив поточні, повсякденні потреби та інтереси. Саме їм така людина надає перебільшеного значення. І тоді, як то кажуть, за окремими деревами людина не бачить лісу. А це нерідко веде до помилок як у сприйнятті навколишнього світу, так і в практич-ній діяльності, слугуючи однією з причин конфлікту між особис-тими й суспільними інтересами. Тим часом наукове економічне мислення здатне виявити іс-тинний зв’язок між: а) минулим, сьогоденням і майбутнім; б) перехідним і постійним; в) головним і другорядним; г) необхідним і випадковим, загальним і частковим. Звідси випливають такі завдання для викладача: допомогти людям позбутися перекрученого сприйняття економічних явищ, побачити їх у правильному плані, схарактеризувати головні й провідні тенденції та закономірності соціально-економічного розвитку, показати правильне співвідношення особистих і суспіль-них інтересів. Зрештою саме завдяки науковому мисленню можна навчитися розуміти процеси економічного розвитку. Ми розглянули не всі відмінності наукового мислення від по-всякденного. Інші розбіжності розглядатимуться далі. Проте й висловлене дає підстави для основного висновку: залучити сту-дентів до наукового розуміння соціально-економічної дійснос-ті — це означає розв’язати подвійне завдання. З одного боку, викладач має прагнути допомогти слухачам критично осмислити свої погляди, щоб подолати стереотипи, які створюють бар’єр для засвоєння наукових знань. О. Герцен слушно зазначав: «Не істини науки важкі, а розчищення людської свідо-мості від усілякого вспадкованого мотлоху, від усього осілого мулу, від сприйняття неприродного за природне, незрозумілого за зрозуміле» (Герцен А. И. Соч. — Т. 2. — М., 1965. — С. 359). З іншого боку, рухатися «по вертикалі», від повсякденного еко-номічного до наукового мислення — це означає послідовно пере-водити слухачів на якісно інший рівень — рівень теоретичної свідомості. Це зробити непросто. Адже теоретична свідомість пов’язана з опануванням багатьох понять, засвоїти які автоматично неможливо. Мистецтво оперувати поняттями не є чимось уродже-ним, воно дається разом із повсякденною свідомістю. Поняття — така форма мислення, що відбиває істотні властивості, зв’язки й відносини предметів і явищ. Варто запам’ятати такий вислів фран-цузького письменника Гюстава Флобера: «Те, що розуміють по-гано, часто намагаються пояснити за допомогою слів, яких не розуміють». За умов переходу країни до економіки ринкового типу еконо-мічне мислення органічно поєднує низку головних взаємозалеж-них моментів: а) економічну теорію як підґрунтя всіх економічних галузевих наук, яка виявляє закономірності економіки, включно з ринковою; б) економічну політику як науку й мистецтво; в) учення про практичне господарювання й управління економі-кою (сюди належать положення та висновки кількох міжгалузе-вих і галузевих економічних наук, економіки, організації промис-лового виробництва, торгівлі, зв’язку, транспорту, менеджменту, маркетингу). Як завжди, стисло й виразно зазначав А. Чехов: «Нам потрібно лише те, що нам потрібно». Викладати наукову економічну теорію на рівні новітніх даних викладач може за умови, якщо всебічно враховує історичний ха-рактер економічного мислення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Типи економічного мислення» з дисципліни «Методика викладання економіки»
