ЛОГІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ РОБОТИ ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Виходячи з кожного з двох статусів транспортного підприємства самостійно господарюючого на ринку транспортних послуг, або котре є власністю фірми-виробника ринкових товарів, його ефективність буде визначатися продуктами, які користуються попитом на ринку. І вимоги підпорядкування економічних інтересів потребам кінцевих споживачів на ринку залишаються головним для транспортного підприємства. При поповненні транспортного підприємства на базі логістики обов’язково слід враховувати загальні вимоги концепції оновлення, тобто скоро-чення часу перебування на складі продукції, що підлягає переве-зенню, і технології її виробництва. Наприклад, підвищення вантажопідйомності транспортних засобів, застосування централізованого завозу вантажів замовникам. Необхідне також збільшення кількості використовуваних на підприємстві технологій (підго- товки до транспортування і самого транспортування вантажів), а також числа елементів і перечнів типів виробів, котрі перебу-вають у виробничому процесі (для транспортного підприємства це означає ускладнення комплектування вантажів, котрі транспо-ртуються). Важливе значення мають вимоги до якості і надійнос-ті товарів, котрі реалізуються на ринку і наповнюють матеріаль-ний потік (для транспортного підприємства це означає підвищення рівня вимог до збереження вантажів, що перевозяться). Головна вимога логістичної концепції оновлення полягає у тому, щоб змінити традиційну організацію транспортного вироб-ництва на нову. Це викликає необхідність виявлення центрів пе-реорієнтації у транспортній ланці потокових процесів. Ними мо-жуть бути центри обробки продуктів, які перевозяться транспортом і обробки замовлень на перевезення вантажів. Отже, транспортної ланки стосуються і всі інші вимоги концепції оновлення виробничого процесу. Це такі, як розробка принципово нової стратегії виготовлення продукту (виконання транспортного процесу), стратегія наступного забезпечення орієнтації перевезень кі-нцевого вантажу, виходячи з орієнтації на мінімальний розподіл пра-ці і на оптимальний для збуту на ринки кінцевих продуктів, розмір партій перевезень. Треба врахувати також зміни структури транспортного виробництва для реалізації принципів стратегій і самих страте-гій майбутнього, зміни структури всіх рівнів апарату управління і ре-гламентацію завдань робітників (транспортних підрозділів фірми). Виходячи зі стратегії логістики і виробництва в ланцюжках транс-портних матеріальних потоків, нова стратегія транспортного виробництва має бути органічною складовою в ієрархії стратегії підприємства, орієнтованого на логістику і користування транспортними послугами. Основні положення логістики, характерні для фірм-виробників і споживачів продукції (пріоритет споживача, високий рівень сервісу, скорочення часу виконання замовлень та ін.) повною мірою відно-сяться і до підприємств транспортної галузі, залучених до логістичних систем. Відмінним у їх роботі в нових умовах конкуренції на ринку транспортних послуг є визначення політики комплексного вирішення транспортних і пов’язаних з ними проблем на іншому, якісно високо-му рівні. Практика показує, що така політика успішна, коли є достат-ньо диференційованою і базується на таких основних компонентах, як надання нових, нетрадиційних додаткових послуг політики укладання контрактів у галузі комунікацій. До політики надання послуг відно-сять усі рішення і дії, спрямовані на комплексне здійснення транспор-тного процесу. Це означає, що організація перевезень вантажів з ура-хуванням відстані її транспортування, кількості і термінів доставки планується у комплексі з додатковими послугами виходячи з потреб попиту. Як свідчить досвід, транспортні підприємства охоче розши-рюють диверсифікацію своєї діяльності, це підвищує потенціал притягнення клієнтури, збільшує прибуток, прискорює втілення нових транспортних технологій, зміцнення позицій на ринку транспортних послуг. У свою чергу, фірми-продуценти не менш зацікавлені у тому щоб звільнитись від багатьох логістичних фу-нкцій і зосередитись на основних профілюючих видах діяльності з метою зниження витрат і підвищення гнучкості в роботі. Для фірм, які займаються перевезеннями продукції, вигідно виконання функцій контролю за вантажами на шляху прямуван-ня, розрахунки за перевезення вантажів, збереження продукції на складах транспортних підприємств, розробка маршрутів доставки товарів. Транспортні підприємства почали займатися організацією електронного обміну даними між учасниками логістичного про-цесу і збереженням інформації. Досвід більшості транспортних фірм, які взяли на озброєння логіс-тичну концепцію, показує, що політика додаткових послуг, не пов’язаних з перевезеннями, дає позитивні результати. Вона підвищує потенціал притягнення клієнтури, збільшує прибуток, дозволяє при-скорити втілення більш прогресивних транспортних технологій і по-кращання обслуговування споживачів, які постійно контактують з пе-ревізниками, що зміцнює їх становище на ринку транспортних послуг. На думку деяких експертів-логістів, основною причиною, яка перешкоджає розширенню взаємодій промислових і транспортних фірм у сфері логістики, є небезпечність втрати вантажовласником контролю за перевезенням сировини і готової продукції. Разом з тим, слід зазначити, що ця причина суб’єктивного характеру і її вплив зменшуватиметься із накопиченням досвіду спільної робо-ти та зміцненням взаємної довіри. Підтвердженням цьому є те, що процес передачі транспортним фірмам логістичних функцій з боку виробничих фірм швидко набуває розвитку. Політика транспортних підприємств у галузі комунікацій має на меті інформування клієнтів про передбачувані пакети послуг, по-стійно впливати на клієнтуру, щоб вона користувалася їхніми по-слугами в якомога ширшому обсязі. Інша мета цієї політики — сти-мулювання поширення і вдосконалення взаємодії транспортних фірм з вантажовідправниками на основі використання комп’ютерної техніки, головним чином через електронний обмін інформацією. Інформування клієнтів щодо пропозиції пакетів послуг означає не тільки постійний зв’язок з ними, а й переосмислення самої полі-тики. Якщо збут транспортних послуг все більше завойовує ринок покупців, а не продавців, ця вимога має бути провідною і в періоди обмеження транспортних потужностей, оскільки прагнення збути послуги пролонговане у часі. Крім того, для збуту послуг необхідна ще одна важлива умова: інформація має оновлюватися. Можуть за-проваджуватися новий маршрут або новий спосіб перевезень, що сприяє підвищенню ступеня визначеності пропонованого пакета послуг. Таким чином, політика в галузі комунікацій має переконати ринок, аби визначити групи клієнтури особливої значущості щодо пропонованих послуг і можливу їх стабільність. Пропозиції пакета транспортних послуг передує вивчення по-треб клієнтури. Останніми роками на транспорті дослідженням по-треб у послугах почали займатись спеціальні логістичні центри, які аналізують вантажопотоки і їх розподіл по мережі. Після аналізу розроблюють пропозиції з організації оптимальних вантажопотоків, як залізничним, так і іншими видами транспорту, а також щодо спо-собів розподілу перевезень між різними видами транспорту, комплектування групи товарів, порядку укладення угод на перевезення та ін. Мета пропозицій — забезпечити підвищення рівня роботи транспорту, дотримування термінів доставки вантажів, підвищення надійності і регулярності перевезень, збереження товарів. Заслуговує на увагу перегрупування товарів у вантажопотоках на залізничному транспорті з метою підвищення рентабельності перевезень за рахунок укрупнення вантажопотоку і впроваджен-ня деяких операцій. Концентрацію вантажопотоків стимулює та-рифна політика, завдяки якій масові перевезення вантажів здійс-нюються за зниженими тарифами. При цьому місце перегрупування вантажопотоків може використовуватися одним або декількома підприємствами. Інтенсифікація господарських зв’язків між транспортними фі-рмами та іншими учасниками логістичного процесу, об’єктивно призводить до збільшення потоку інформації і вдосконалює об-мін. З метою поліпшення якості обслуговування клієнтури пото-ки інформації переміщуються в автоматизованих системах, за-снованих на базі сучасної комп’ютерної техніки. Найбільш важливим для транспортних фірм став обмін даними вантажних накладних між комп’ютерами перевізника та вантажоотримувача, а також електронне передання цінних паперів, відомостей про мі-сце знаходження вантажів і деякої іншої інформації. Використання комп’ютерної техніки для електронного передан-ня даних скорочує обсяг паперової документації, допомагає уник-нути традиційних помилок, котрі виникають при ручному запов-ненні документів, сприяє прискоренню доставки вантажів, зменшує обсяги запасів товароматеріальних цінностей, підвищує продуктивність праці. Модифікуючи структури транспортних служб, використовують три основні моделі оновлення на базі логістики: сукупно інтегрованої організації, диференційованого управління де-талями, регулювання організації. Модель сукупно інтегрованої організації транспортного ви-робництва передбачає інтегрування носіїв завдань (люди, ма-шини і системи обробки даних з відповідними програмами). Завдання інтеграції з усунення точок перетину в управляючих потоках (як і в усіх гілках логістики фірми) на транспортному підприємстві вирішується через розподіл функцій організацій і їх зв’язок, виходячи із загального змісту завдань. Це дає мож-ливість транспортному підприємству (службі фірми) у скоро-чені строки реагувати на зміну ринкового попиту при переве-зенні вантажних одиниць і партій. Інтеграція рівнів здійснюється ієрархічним переміщенням мате-ріальних потоків (від ринків закупівлі до ринків збуту). Інтеграція даних (які використовують при оптимізації потокових процесів) і систем (з оптимізації управління потоковими процесами) відбува-ється назустріч напряму переміщення матеріального потоку. Це по-яснюється тим що логістика переорієнтовує приватні інтереси окремих управлінських служб фірм (забезпечення транспорту, ви-робництва та ін.) на інтереси кінцевих споживачів. Для транспортного підприємства господарчий ланцюжок «за-купівля — виробництво — збут» трансформується в ланцюжок «навантаження — перевезення — доставка» (інтеграція функцій). При здійсненні процесів цього ланцюжка зміст відповідних робіт інтегрується так, щоб уможливити розподіл праці та ізольовану адміністративну діяльність, а також по-новому розподілити по-слідовність робіт. В моделі диференційованого управління деталями при зміні структури на базі логістики для транспортного підприємства ви-робом є перевізна робота, а його «деталями» — види робіт, які воно виконує. Урізноманітнення комплектуючих вузлів для готових виробів, що відбувається під впливом ринкових тенденцій, позначається на процесах виробництва транспортних підприємств. Їм доводиться комплектувати для перевезень значну кількість цих деталей з усе більшим переліком видів готової продукції товаровиробника. З ура-хуванням цього в моделі диференційованого управління деталями виробу промислового виробництва і «деталями» транспортного ви-робництва перетворення структури на базі логістики здійснюється через аналіз того чи іншого виробу. Такий подвійний паралельний аналіз враховує використання різних принципів управління вироб-ництвом на промисловому і транспортному підприємствах. У моделі диференційованого управління деталями промис-лового виробництва диференціюється відповідний виріб. Дифе-ренціювання цього виробу супроводжується диференціюванням обробки замовлень на перевезення потрібним замовникам ван-тажних одиниць (деталей в комплекті постачань). Для цього усі потрібні для перевезення деталі розбиваються на групи (опти-мальні для кінцевих споживачів), котрі комплектуються при формуванні вантажних одиниць. Ці деталі і ознаки їх диферен-ціації сходяться з такими самими, як на промислових підприєм-ствах, котрі подали замовлення на їх перевезення. Для форму-вання моделі управління, що диференціюється по цих деталях, принципово підходить графічна схема, котра використовується на промислових підприємствах. У моделі диференційованого управління деталями транспорт-ного процесу диференціація виробів у вигляді елементів транспор-тного процесу супроводжується диференціацією обробки замов-лень служби комплектування транспортного підприємства, котра формує вантажні одиниці в комплекти партій постачань. В цьому разі ознаки диференціації «деталей» формуються вже цією служ-бою, що не сходиться з ознаками на промисловому підприємстві. В моделі регулювання організації транспортного процесу має значення забезпечення простої організації по відношенню до матеріального потоку, яким управляють, тобто інтеграція мате-ріального потоку. Для цього все транспортне виробництво поді-ляється на дільниці матеріального потоку і склади, тобто резер-вні потужності для робіт, що відносяться до господарської функції транспортного процесу. При цьому слід дотримуватись послідовності розміщення дільниць матеріального потоку від-повідно до напрямів його руху з супроводжуючими цей рух і паралельно розташованими виробничими місцями, машинами або групами машин на складі. При структуруванні регульованої організації матеріального потоку (в зовнішньому середовищі по відношенню до транспортного підприємства) можуть бути ви-користані схеми з урахуванням специфіки виробничого процесу на транспорті. Використання основних моделей оновлення для здійснення виро-бничого процесу на базі логістики в дусі підприємства і відповідно до транспортного процесу призведе до поновлення і на цій дільниці ма-теріальних потоків. Важливі риси — цілісність, структурування і без-перервність — є вимогами нормативної бази при оновленні транс- портного процесу, перебудови функцій та структур управління цим процесом, котрі формуються замовником транспортних послуг. Ці вимоги реалізуються в ході оновлення за умови обліку залежнос-тей виробничих структур замкнення циклу між фазами безперервно-го структурного планування транспортних процесів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛОГІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ РОБОТИ ТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ» з дисципліни «Логістика»
