Логістика — досить нове для нас поняття: бібліографія ще не виділяє її як самостійний науковий напрям на підприємствах України, які тільки починають приділяти їй увагу, а вітчизняні літературні джерела, присвячені цій проблемі, можна перерахувати по пальцях. Закордонні автори публікацій з логістики підкреслюють її само-стійний, у тому числі й від маркетингу, характер. У нашій країні по-ки що немає єдності думок стосовно цього напряму знань, і логісти-ка не розглядається як автономна наука. «Відновлення прав» логістики в Україні — справа часу, адже питання ефективності виробничо-розподільчих відносин дуже ак-туальні не тільки у сучасних кризових умовах, а й у майбутньому. Слово «логістика» (від грец. logistike — майстерність підрахо-вувати, міркувати) бере свої витоки ще з часів Римської імперії, коли існували спеціальні службовці «логісти» або «логістики», які займалися розподілом продуктів харчування. Наукою ж логістика стала завдяки військовій справі. Так, візантійський імператор Леон VI (825—912 рр. н. е.) дав їй таке визначення: «Завдання ло-гістики — сплачувати платню армії, належним чином озброювати та розподіляти її, постачати зброю і військове спорядження, своє-часно і достатньою мірою піклуватися про її потреби й відповідно готувати кожен акт військового походу, тобто підраховувати прос-тір і час, робити правильний аналіз місцевості з точки зору пересу-вання армії, а також визначати сили опору супротивника і згідно з цими функціями управляти й керувати, тобто розпоряджатися ру-хом і розподілом власних збройних сил». Історично вперше управління матеріальними потоками здійсню-валося при пересуванні військ, за якими йшли обози з продовольст-вом та військовим спорядженням. Задуми полководців і мінлива вій-ськова ситуація вимагали від військ та флоту складних маневрів, змін маршрутів пересування, прибуття до місця призначення у точно ви-значений час. Тому термін «логістика» (у перекладі означає «прикла-дна математика») вперше з’явився у військовій справі і став звичним на початку ХІХ століття у період наполеонівських війн. Незважаючи на первинну військову специфіку, це визначення принципово подібне до сучасних формулювань. Лише через 1000 років, у період другої світової війни, принципи логістики почали успішно втілюватися у життя, коли в США, СРСР та інших країнах вивчалися властивості операцій, пов’язаних з управлінням матеріальними потоками. У цей період було проведено дослідження, що стосувалося проблем військового постачання та тилового забезпечення фронту, розроблено математичні методи й моделі, які з часом дістали назву «дослідження операцій». Першим автором праць з логістики вважають французького військового фахівця початку ХХ століття А. Г. Джаміні, який ви-значив логістику як «практичне мистецтво руху військ». Разом з тим Джаміні стверджував, що логістика стосується не тільки пе-ревезення, але охоплює й широке коло інших питань: плануван-ня, управління, постачання, визначення місць дислокації військ, будівництво мостів, шляхів тощо. В розвинутих країнах внаслідок енергетичної кризи концепція логістики сформувалася наприкінці 70-х років, як розвиток ідей си-стемного підходу до організації управління. Нині ця концепція про-голошується деякими фахівцями мало не як «нова філософія управ-ління», «третій шлях раціоналізації». Такі гучні назви не безпідставні, вони підтверджуються і цифрами. Так, у країнах Західної Євро- пи майже 98 % часу виробництва товару припадає на проходжен- ня його каналами матеріально-технічного забезпечення (доставка сировини та транспортування готової продукції і головним чином зберігання). Власне виробництво займає лише 2 % сумарного часу, а транспортування — 5 %. Очевидно, що резерви треба шукати се-ред цих 98 %. Крім того, у західноєвропейських країнах витрати на всі види діяльності, пов’язаної з матеріально-технічним забезпечен-ням, становлять близько 13 % вартості валового національного про-дукту. Структура цих витрат така: на транспортування припадає 41 % зазначених витрат, на зберігання товару — 21 %, на матеріа-льні запаси — 23 %, на адміністративні витрати — 15 %. Пошук шляхів скорочення витрат відбувається у напрямі вдосконалення управління постачанням, збутом та зберіганням товарів, покращан-ня маркетингової діяльності, поглиблення взаємодії постачальників, споживачів та посередників, удосконалення технології руху матері-альних потоків і т. ін. Концепція інтеграції цих процесів має назву «логістика». Намагання мінімізувати сумарні витрати, підвищити якість не випадкове. У країнах з розвинутою ринковою економікою на сектор розподілу, як правило, припадає близько 1/3 валового на-ціонального продукту. При цьому майже половина цього показника припадає на зберігання запасів матеріальних ресурсів. За даними Ради з управління матеріальним розподілом США, надмірне зрос-тання продуктивності праці в логістичній діяльності забезпечує скорочення корпоративних витрат на 10—20 %. Аналогічна ефек-тивність спостерігається й у ряді інших країн. В основі скорочення витрат полягає відмова від мінімізації витрат окремих напрямів діяльності фірм (зберігання запасів, збут, постачання, транспортування і т. ін.), тому що вона дає ли-ше обмежену економію і сприяє приховуванню неефективних сфер цієї діяльності. Відомо, що будь-яка зміна витрат в одному з видів діяльності, буде це перевезення, складування чи вироб- ництво, обов’язково впливає на суміжні процеси, але не обов’язково адекватно. Так, дуже часто спроба максимально знизити ви-трати на перевезення стає задорогою для фірми в цілому, якщо її транспортний підрозділ домагається їх скорочення, приносячи у жертву швидкість і особливо надійність доставки. Однак досяг-ти мінімізації сумарних витрат на виробництво і сферу обігу вда-лося не одразу. Як економічний критерій логістики у 60—70-х роках був прийнятий мінімум сумарних витрат на усі логістичні операції. Такий підхід давав змогу досягти раціонального співвідношення витрат та прибутків шляхом пошуку економічних компромісів між інте-ресами усіх структурних підрозділів фірм на стратегічному, орга-нізаційному та оперативному рівнях. У стратегічному напрямі ви-рішуються такі проблеми, як вибір постачальника та видів систем розподілу. Наступний рівень — рішення та способи організації ви-робництва і ринку, включаючи можливості відправлень та частоту відвантажень. На оперативному рівні конкретизуються та деталі-зуються організаційні заходи, наприклад, вибір маршруту та виду транспорту залежно від розміру партій вантажу та виконуються інші аналогічні завдання. На кожному із зазначених рівнів спеціа-лісти в галузі логістики, займаючи центристську позицію, намага-ються збалансувати витрати, запаси матеріальних ресурсів і якість обслуговування. Збільшуючи витрати на одні операції з метою бі-льшого зниження витрат на інші операції, досягалися мінімальні витрати на всю логістичну систему. Характерним прикладом цього є зростання витрат на транспортування та суттєве зниження витрат на управління запасами та складування. В кінці 70-х років, завершуючи період класичної логістики, відбулися зміни в її концепції. Якщо раніше акцент робився на компромісах між функціями логістики однієї фірми, то надалі почали виділятися компроміси між фірмами. На початку 80-х років настав новий період розвитку логістики, що називається періодом неологістики, чи логістики другого по-коління. Логістика в цей період характеризується розширенням сфери дії за межі традиційних функцій. Необхідність такого роз-ширення обґрунтовувалася тим, що жоден із структурних підроз-ділів фірми традиційно не мав достатніх можливостей та ресурсів, щоб одноосібно належним чином реагувати на зміни зовнішніх умов та самостійно ефективно працювати. Необхідні були спільні зусилля всієї фірми чи підприємства. Новий підхід на основі всього підприємства полягав у тому, що логістичні системи мали створюватися та керуватися з мак-симальною ефективністю діяльності всієї фірми, а не тільки си- стеми логістики. Тому велику увагу почали приділяти міжфунк- ціональним компромісам. Отже можна констатувати, що логістика залежно від її су-часного рівня розвитку є комплексним (системним) методом розробки стратегій і механізму оптимізації господарчих зв’язків на основі міжфірмених чи міжфункціональних економічних компромісів. Як зазначалося раніше, конкурентоспроможність фірм знач-ною мірою залежить від якості логістичного обслуговування. Особливо якщо вони застосовують сучасні методи досягнення виробництва товарів, що звільняють значну частку зворотних коштів, шляхом синхронізації роботи виробничих підрозділів фірм та логістичних структур, надійність постачань, швидкість відвантаження та перевезення, відповідну партіонність відправ-лень вантажів. Відмінною рисою логістики є широке застосування засобів інформатики та комунікацій. Вони дають змогу на високому рівні контролювати усі основні та допоміжні процеси сфери розподілу. Автоматична система контролю чітко відслідковує такі показ- ники, як наявність напівфабрикатів та випуск готової продукції, обсяг постачання матеріалів та комплектуючих, ступінь виконан-ня замовлень, просування товарів від виробника до споживача та інші. Важливу роль відіграє і комп’ютеризація операцій, пов’язаних з оформленням замовлень, швидкість та точність яких впли-ває на частку балансу фірм, що відображає рух готівкових кош-тів, та як результат відбивається на обігу капіталу. Під впливом логістики транспортна політика ряду західних кра-їн зазнала ліберальних змін і перш за все стосовно автомобільного та повітряного транспорту, як найбільш пристосованим до переве-зення вантажів дрібними партіями, що дає можливість скоротити запаси матеріальних ресурсів і підвищити швидкість їх обертання. Перехід від жорсткого державного контролю до дерегулювання транспорту проявився у знятті регламентації з тарифів і напрямів капітальних вкладень, усуненні ліміту кількості автотранспортних та авіакомпаній, ліквідації ряду ліцензій, обмежуючих комерційну та експлуатаційну діяльність перевізників. Одні автори публікацій розглядають логістику насамперед як науку, що допомагає оптимізувати кооперативні зв’язки. Інші вва-жають основним середовищем застосування логістики внутріш-ньовиробничі процеси з обов’язковим включенням питань плану-вання завантаження обладнання, визначення розміру партій запуску деталей. Одні автори відокремлюють як основу логістичного підходу транспортне обслуговування, інші ж ставлять у центрі регулювання та планування виробничого процесу складське гос-подарство. Так, французькі фахівці з логістики трактують її як «сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встано-влений час та у встановленому місці, де існує конкретна потреба у цій продукції». На думку ряду інших західних спеціалістів, логі-стика — це інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою, що включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання та транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси. Німецький професор Пфоль припускав, що логістика — це «про-цес планування, реалізації та контролю ефективних й економних з точки зору витрат переміщення та зберігання матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції, а також пов’язаної з ними інформації про постачання товарів від місця виробництва до місця споживан-ня згідно з вимогами клієнтури». Санкт-Петербурзький учений Б. К. Плоткін пропонує стисле, але досить влучне визначення: «Логістика — це наукова дисципліна про управління потоками в системах». Така різноманітність визначень пов’язана з тим, що ло-гістика як наукова дисципліна перебуває у стадії формування, і її базова термінологія ще не уніфікована. На наш погляд, логістика вирішує питання, що стосуються матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тоб-то з поставок. Загальним для всіх фахівців з логістики є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського за-безпечення з урахуванням сфери товарообороту. Таким чином, теоретично логістика відокремилась як самостійна наука. В багатьох зарубіжних країнах вона є самостійною галуззю досліджень вчених, вивчається у вузах. Сподіватимемося, що і в Україні до логістики ставитимуться не тільки як до модного слова, а во-на набуде розвитку як ефективний науково-практичний напрям.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОНЯТТЯ ЛОГІСТИКИ ТА РІВНІ ЇЇ РОЗВИТКУ» з дисципліни «Логістика»
