В митно-тарифному регулюванні проявляється механізм здійснення зовнішньоекономічної політики держави. У своєму стратегічному спрямування від повинен забезпечити досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас захистити внутрішній ринок і національного товаровиробника від конкуренції товарів іноземного походження. У цілому це забезпечується стимулюванням або обмеженнями імпорту та експорту товарів. Тут головним інструментом здійснення такої політики є метод тарифного регулювання, який займає чільне місце в системі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Правові засади митно-тарифного регулювання закріплені в МК України та конкретизовані у Законі України «Про єдиний митний тариф» та інших правових актах підзаконного характеру. Як правило, це постанови КМ України, які періодично змінюються і доповнюються відповідно до змін ринкової кон’юнктури. При тому митні тарифи змінюються та доповнюються найбільше навіть за того, що митно-тарифне регулювання у світі поступово здійснюється на основі одних і тих же принципів і підходів, що відображено у багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угодах. Митно-тарифне регулювання — один із видів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який заснований на використанні цінового фактора впливу на зовнішньоторговий обіг. Його сутність полягає у стягненні мита з імпортного товару, що прямо захищає внутрішній ринок і внутрішні ціни і дає можливість національним товаровиробникам одержувати додатковий прибуток за рахунок підвищення загального рівня цін на вітчизняні товари. Митний тариф — це систематизований перелік мита, яким обкладаються товари та транспортні засоби при імпорті, а у деяких випадках при експорті. Митний тариф вказує на конкретні ставки мита, які прямо впливають на ціну імпортованого товару, на рівень внутрішніх цін в державі та впливають на результат господарської діяльності підприємств. В силу цього митні тарифи лишаються одним з найважливіших інструментів захисту національного товаровиробника від іноземної конкуренції. Мито збільшує ціну конкретного імпортного товару при його надходженні на внутрішній ринок країни, надає змогу національним товаровиробникам підвищувати загальний рівень цін вітчизняних товарів та одержувати додатковий прибуток, прямо захищає внутрішні ціни та прибутки національних товаровиробників та торговців. За структурою митний тариф поділяється на експортний -,що використовується окремими країнами з метою одержання додаткових бюджетних надходжень і регулювання експорту окремих видів товарів, та імпортний – як головний інструмент митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Мито з моменту його застосування використовувалося виключно у фіскальних цілях, тобто мито, як ми вказували у першому розділі, являє собою важливе джерело формування державного бюджету. Разом з тим воно є засобом регулювання експортно-імпортної діяльності. Чим вище рівень економічного розвитку держави, тим різноманітніші зовнішньоекономічні відносини, тим меншу роль відіграють у засобах здійснення її митної політики чисто фіскальні мотиви, тим більше ця політика впливає на стратегію розвитку національної економіки, її розвиток у майбутньому. Посилення ролі митного тарифу і застосування його як регулятора розвитку національної економіки збільшує або зменшує торгові потоки, забезпечує збалансованість зовнішньоторгового обігу. Митні тарифи виконують ряд функцій, які суттєво впливають на економіку держави та забезпечує ряд функцій: • фіскальну — забезпечує необхідне поповнення дохідної частини бюджету; • захисну — забезпечує охорону вітчизняного товаровиробника від недобросовісної конкуренції, та захищає окремі галузі національної економіки від іноземної конкуренції; балансуючу – формує оптимальну структуру імпорту шляхом диференціації ставок на ввезення різноманітних товарів, оптимізує співвідношення експорту та імпорту в державі, валютних витрат і надходжень, досягненню сприятливого торгівельного балансу; • регулюючу — впливає на формування структури виробництва, на механізм ціноутворення, стимулює розвиток одних галузей і стримує розвиток інших; • торгово-політичну (як елемент регулюючої функції) — інструмент опосередкованого впливу на економічну політику інших держав, відіграє певну роль у досягненні балансу економічних інтересів між державами. Багатоплановість і специфіка впливу митного тарифу на розвиток зовнішньоторговельних відносин та економіки держави у цілому потребує більш чіткого підходу у визначенні рівня ставок мита, тому що треба враховувати всю сукупність можливих економічних, а також соціальних наслідків. З метою координації регулювання митно-тарифної політики при КМ України створено Митно-тарифну раду України, на яку покладено: 1) розробка пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції щодо встановлення, скасування або зміну ставок мита, надання тарифних пільг і преференцій, а також щодо внесення змін до номенклатури Єдиного Митного тарифу України; 2) підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України і міжнародних договорів України з питань митно-тарифного регулювання; 3) розробка комплексу заходів тарифного регулювання, спрямованих на захист українського ринку та вітчизняного товаровиробника під час здійснення зовнішньо-торговельних операцій. Функції робочого апарату Митно-тарифної ради України здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи. Тобто таким є ДМСУ, де створено відповідний відділ. Під час переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках та відповідно до діючих законів України справляються такі податки: 1) податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій; 2) акцизний збір з товарів, що ввозяться на митну територію України; 3) мито; 4) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 5) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом. Податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій, яким обкладаються товари, що переміщуються через митний кордон України, — це загальнодержавний податок, який нараховується митними органами за ставками, що діють на день подання митної декларації. Останнім часом виникла низка проблем технічного та юридичного характеру з його застосуванням. Акцизний збір (податок) на товари, що переміщуються через митний кордон України, є загальнодержавним податком на високорентабельні та монопольні товари, який нараховується та справляється за ставками, що діють на день подання митної декларації. Якщо податок та акцизний збір справляється відповідно до чинного податкового законодавства, то мито на товари, що переміщуються через митний кордон України, нараховується згідно з вимогами податкового і митного законодавства України за ставками, встановленими Законом України «Про єдиний митний тариф України». Завдяки дії митно-тарифного регулювання з боку держави вирішуються такі основні завдання: регулятивне, торгово-політичне, фіскальне. Варто підкреслити, що митно-тарифне регулювання переважно здійснюється економічними засобами. Тобто воно здійснюється переважно за допомогою впливу на ціну товарів, які знаходяться у зовнішньоторговому обігу, та їх конкурентоспроможність. Маючи змогу встановлювати різний розмір мита, держава або підвищує ціни на товари завдяки підвищенню ставок мита, або знижує — встановлюючи низькі ставки мита. Система тарифних засобів регулювання включає застосування митних пільг та інших митних платежів, сплата яких є умовою ввозу на митну територію України товарів чи вивезення їх. Це особливо важливо, якщо товари іноземного виробництва є більш дешевими, чим вітчизняні. В цьому випадку завдання держави полягає в тому, щоб встановити перепону їм у вигляді завищеного мита. Таким чином держава оберігає свою промисловість від іноземної конкуренції. Шляхом встановлення мита на іноземні товари вирівнюються умови для конкуренції шляхом штучного підвищення їх ціни, що створює сприятливі умови для становлення і розвитку національного товаровиробника. Серед таких засобів запроваджено і єдиний збір — це збір, який установлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, які перетинають державний кордон України, і справляється за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України відповідно до законодавства України при транзиті вантажів і транспортних засобів, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним документом залежно від виду, місткості або загальної маси транспортних засобів. Але ключовим елементом тарифних засобів регулювання є митний тариф — звід ставок мита щодо переміщуваних через митний кордон України товарів і систематизованих у відповідності до ТН ЗЕД. Основна мета митного тарифу полягає у раціоналізації товарної структури міжнародного обігу товарів та створенні сприятливих умов на території України для виробництва і споживання товарів, захисті економіки країни від несприятливого впливу іноземної конкуренції, забезпечення умов для ефективної інтеграції у світову економіку. У міжнародній практиці існує два механізми стягування мита, які засновуються на таких принципах: — принцип призначення — товари оподатковуються митом за місцем їхнього споживання, тобто при споживанні в країні-імпортері; — принцип походження — мито стягується з товарів у місці їхнього виробництва, тобто обкладання митом у даному випадку відбувається при експорті товарів. Відповідно повинно бути усунено подвійне обкладення митом, що вирішується на рівні двосторонніх угод. У системі застосування внутрішньодержавних податків Україна дотримується принципу призначення, відповідно до якого експорт товарів, в основному, звільняється від стягнення усіх видів податків (у т. ч. і мита), а імпорт товарів на митну територію держави оподатковується митами та іншими податками. Експортне мито в Україні діє на окремі товарні позиції, наприклад, жива худоба і шкіряна сировина. Порядок стягування вивізного (експортного) мита при експорті живої худоби і шкіряної сировини суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України від 07.05.96 р. № 180/ 96-ВР «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу і шкіряну сировину» і постановою КМ України від 21.02.97 р. № 182 «Про порядок експорту живої худоби сільськогосподарськими товаровиробниками — юридичними особами без сплати вивізного (експортного) мита». Перевагою принципу призначення є можливість дотримання і контролювання достатнього рівня кількості ввезених іноземних товарів стосовно національних товарів за допомогою встановлення різних ставок ввізного мита. Увізне мито нараховується на товари й інші предмети при ввозі на митну територію України. Увізне мито застосовується диференційовано: - до товарів і інших предметів, що походять із країн, що входять разом з Україною в митні союзи або спільні спеціальні митні зони, що мають з нею, і у випадку встановлення якого-небудь спеціального преференційного митного режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України; - до товарів і інших предметів, що походять із країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, що означає, що іноземні суб'єкти господарювання цих країн або союзів мають пільги відносно мита, за винятком випадків, коли зазначені мита і пільги до них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, і використовуються пільгові ставки мита, передбачені Єдиним митним тарифом України; - до інших товарів і інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбаченої Єдиним митним тарифом України. Тобто імпорт товарів супроводжується стягненням мита. Ставки ввізного мита і перелік товарів, щодо яких вони застосовуються, визначені Єдиним митним тарифом України, змінами і доповненнями до нього. Ставки ввізного мита встановлюються і змінюються законами. Законодавчою базою митно-тарифного регулювання є, в першу чергу, норми МК України та Закону України «Про єдиний митний тариф». Цей закон встановлює мету та сферу використання митно-тарифних заходів, визначає основні поняття, які використовуються в правовому механізмі як тарифного, так і нетарифного регулювання зовнішньоекономічних відносин, закріпляє загальні принципи та правила використання митно-тарифних заходів. Використання митно-тарифних заходів здійснюється митними органами при проведенні ними митного оформлення товарів і в процесі митного контролю за їх переміщенням через митний кордон України. Основним документом, дані якого є головним джерелом відомостей про товар і мету його переміщення, служить вантажна митна декларація. На підставі даних до товару, що міститься в ній, застосовуються передбачені тарифом мита, вирішується питання про пропуск через митний кордон.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття і значення тарифного регулювання» з дисципліни «Митне право України»
