Система митного права є інституційною і дворівневою. Інституційність митного права зумовлена наявність значної кількості нормативних актів, присвячених регулюванню окремих інститутів митного права. Питання про систему митного права є спірним, оскільки воно «складено» з норм різної галузевої приналежності. При вирішенні даного питання слід виходити з того, що у формуванні його змісту й систематизації норм вирішальна роль належить державі. Відповідно до завдань створення митного права, що відповідає вимогам ринкової економіки, держава формує галузь митного права в тому вигляді, у якому воно необхідно для досягнення мети сучасної митної політики. Митне право не можна ототожнювати з митною політикою, але в той же час його не можна розглядати у відриві від цілеспрямованої діяльності держави по регулюванню зовнішньоторговельного обміну. Саме в системі митного права цей зв’язок виявляється найбільш яскраво. Система правових норм, які регулюють формування й здійснення митної політики, а також набір форм і методів її здійснення, порядок використання митними органами інструментів митного регулювання при її здійсненні утворюють систему митного права. Первинною клітиною митного права є його норми. Взаємозалежні й взаємообумовлені сукупності митно-правових норм, що регулюють визначені однорідні групи суспільних відносин, які виникають між митними органами й особами з приводу переміщення останніми товарів і транспортних засобів через митний кордон, прийнято називати інститутами митного права. Порядок розташування цих інститутів усередині митного права як комплексної галузі визначається їх положенням у МК України. У той же час таке положення зумовлене загальними підходами до систематизації права. МК України визначає як загальний напрямок розвитку митного права, так і його цілісність, внутрішню погодженість і систематичність строго відповідно до митної політики й засобів її реалізації (митні процедури). Завдання розвитку митної політики можуть зажадати внесення в систему митного права нових інститутів, зміни змісту існуючих у міру рішення конкретних завдань митної справи в даний період. Норми митного права — це встановлені державою правила поведінки в митній сфері, які регулюють зміст митної справи і підтримуються примусовою силою держави. Так, згідно зі ст. 7 МК України законодавство України з питань митної справи становлять Конституція України, цей Кодекс, закони та інші нормативно-правові акти з питань митної справи, видані на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. Варто зауважити, якщо укладеним і ратифікованим міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені МК України, то застосовуються правила міжнародного договору. Зважаючи на динамізм митного законодавства і необхідність вирішення тактичних завдань оперативного регулювання ЗЕД, МК України передбачив чітку процедуру набрання чинності новим митним законодавством. Самі закони України з питань митної справи набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня їх офіційного опублікування. Інші нормативно-правові акти з питань митної справи набирають чинності також з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування. Наприклад відповідно до прикінцевих положень МК України встановлено, що МК набрав чинності з 1 січня 2004 року, крім частини тринадцятої статті 71, яка набирає чинності з моменту набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі. Оскільки Україна вступила у 2008 р. в СОТ , то відповідно й ця стаття також вступила в силу. Офіційним опублікуванням закону та іншого нормативно-правового акта з питань митної справи вважається його опублікування в одному з періодичних видань, визначене законом України як офіційне: Відомості Верховної ради України, Офіційний вісник, Голос України, Урядовий кур’єр. Датою офіційного опублікування нормативне-правового акта вважається дата виходу в світ відповідного номера того офіційного видання, в якому зазначений акт було опубліковано раніше, ніж в інших офіційних виданнях. Строки набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи, визначені днями, починаються з 0 годин дня, наступного за датою офіційного опублікування закону або іншого нормативно-правового акта, і закінчуються о 24 годині останнього дня відповідного строку. Якщо строк набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено вказівкою на день його офіційного опублікування, цей закон або акт вважається чинним з 24 години зазначеного дня. Якщо строк набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено вказівкою на конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати. При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних процедур без подання декларації, застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких процедур. Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил та інші правопорушення, передбачені цим Кодексом, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження у справах про порушення митних правил та інших правопорушень, передбачених МК України, проводиться на підставі законодавства, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Митне право України має пандектну систему і його норми, як і норми більшості інших галузей права, поділяються на дві великі частини: Загальну й Спеціальну. Загальна частина митного права включає митні правові норми, у яких виражені загальні положення, що стосуються регулювання всієї сукупності суспільних відносин у сфері митної справи. Положення норм Загальної частини мають загальне значення. Вони застосовуються лише у тому разі, коли нема спеціальної норми або спеціальна норма суперечить загальній. До складу Загальної частини входять такі митно-правові інститути — системні утворення митно-правових правил, що регулюють однорідні суспільні відносини в митній справі, котрі: § закріпляють мету, принципи й зміст митної справи; § регулюють правовий статус митних органів; § регулюють державну службу в митних органах і визначають правовий статус посадових осіб митних органів; § упорядковують правовий статус осіб, що переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон; § визначають форми і методи митної діяльності, серед яких важлива роль належить митно-правовим нормам, що регламентують порядок прийняття актів у сфері митної справи й здійснення інших процесуальних і процедурних дій; § регулюють примус у митній сфері. Спеціальна частина митного права містить розташовані у визначеному МК України порядку і логічній послідовності інститути митного права, зв’язок між якими об’єктивно обумовлений самою сутністю та змістом митної справи. До складу Особливої частини входять митно-правові інститути, що поєднують такі групи митно-правових норм, що регулюють: — переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів; — митні режими; — митні платежі; — митне оформлення; — митний контроль; — валютний контроль; — ведення митної статистики і ТН ЗЕД. До Спеціальної частини митного права відносяться також норми, що регламентують юрисдикційну діяльність митних органів . Ці норми містяться в Митному кодексі. Вони регламентують дізнання, здійснюване митними органами, і провадження у справах про порушення митних правил, забезпечують їх правильний і своєчасний розгляд. Сюди відносяться норми, що регулюють службу у митних органах України. Митне право, що відповідає вимогам ринкової економіки, знаходиться ще в стадії становлення, особливо універсалізації. Тому воно є не тільки однією з найважливіших, але й дуже перспективних галузей права і буде розвиватися разом з розвитком зовнішньоекономічної діяльності, у сферу якої втягнуті не тільки підприємства, установи, організації (юридичні особи), але й широке коло підприємців-громадян (фізичні особи — резиденти і нерезиденти).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система митного права» з дисципліни «Митне право України»
