Найвищий прояв майстерності публічного виступу - це контакт зі слухача- ми, тобто спільність психічного стану оратора й аудиторії. Це виникає на основі спільної розумової діяльності, подібних емоційних переживань. Ставлення ора- тора до предмета промови, його зацікавленість, переконаність викликають у слухачів відповідну реакцію. Як говорить прислів'я, слово належить наполови- ну тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає. Головні показники взаєморозуміння між комунікантами - позитивна реакція на слова виступаючо- го, зовнішнє вираження уваги у слухачів (їхня поза, зосереджений погляд, ви- гуки схвалення, посмішки, сміх, оплески), «робоча» тиша в залі. Контакт - ве- личина перемінна. Він може бути повним (зі всією аудиторією) і неповним, стійким і хитким в різні фрагменти проголошення промови. Щоб завоювати аудиторію, треба установити з нею і постійно підтримувати, зоровий контакт. Виступаючий звичайно повільно обводить поглядом слухачів. Перед початком промови витримують невелику психологічну паузу - 5 - 7 секунд. Яка б не цікава була тема, увага аудиторії згодом притупляється. Її необ- хідно підтримувати за допомогою наступних ораторських прийомів: прийом питання - відповіді. Оратор ставить питання і сам на них відповідає, висуває можливі сумніви і заперечення, з'ясовує їх і доходить певних висновків. Перехід від монологу до діалогу (полеміки) дозволяє прилучити до процесу обговорення окремих учасників, активізувати тим самим їхній інтерес. Прийом створення проблемної ситуації. Слухачам пропонується ситуація, що викликає питання: «Чому?», що стимулює їхню пізнавальну активність. Прийом новизни інформації, гіпотез змушує аудиторію припускати, міркувати. Опора на особистий досвід, думки, що завжди цікаві слухачам. Показ практичної значущості інформації. Використання гумору дозволяє швидко завоювати аудиторію. Короткий відступ від теми дає можливість слухачам «відпочити». Уповільнення з одночасним зниженням сили голосу здатне привернути увагу до відповідальних місць виступу (прийом «тихий голос»). Діючим засобом контакту є спеціальні слова і вислови, що забезпечують зворотний зв'язок. Це особові займенники 1 і 2 особи (я, ви, ми, ми з вами), ді- єслова у 1 і 2 особі (спробуємо зрозуміти, обмовимося, відзначимо, прошу вас, відзначте собі, подумайте, конкретизуємо й ін.), звертання (шановні колеги, до- рогі мої), риторичні запитання (Ви хочете почути мою думку? ). Перераховані мовні засоби контакту допомагають перебороти «бар'єр», служать об'єднанню оратора зі слухачами. Оратор повинен домогтися відчуття стійкості, рівноваги, легкості, рухли- вості і природності на трибуні, перед аудиторією. Вигляд людини, що тривалий час стоїть нерухомо, стомлює слухачів. Під час тривалої доповіді досвідчений виступаючий змінює позу. Крок вперед у потрібний момент підсилює зна- чимість того чи іншого місця промови, допомагає зосередити на ньому увага. Відступаючи назад, оратор ніби дає аудиторії можливість «відпочити» і потім переходить до іншого положення промови. Не варто ходити, пересуватися у рі- зні боки під час виступу. Майстерність оратора виявляється в посиленні впливу жестом, мімікою. Зайва віртуозність не прикрашає мовця і викликає іронію, ворожість. Від жестів значимих, котрі сприяють успіху промови, необхідно відрізняти безглузді, ме- ханічні (струшування головою, поправлення волосся, одягу, вертіння ручки й ін.). Стверджують, що кращий жест той, на який не зважають слухачі, тобто який органічно зливається зі змістом промови. В ораторському мистецтві вико- ристовуються: Ритмічні жести. Вони підкреслюють логічний наголос, уповільнення і при- скорення промови, місце пауз. Наприклад, уповільнений рух вправо при про- голошенні фрази «Говорить, що воду цідить». Емоційні передають відтінки почуттів (стиснутий клак, овальний рух руки, « рука, що відрубує» фразу,). Вказівні рекомендується використовувати в дуже рідких випадках, коли є предмет, наочне приладдя, на які можна вказати. Образотворчі наочно представляють предмет, показують його (наприклад, кручені сходи). Символічні несуть певну інформацію. До цієї групи відносяться жест кате- горичності (шабельне відмахування пальцями правої руки), жест протиставлен- ня ( руки виконують в повітрі рух «там і тут»), жест роз'єднання (долоні роз-криваються в різні сторони), жест узагальнення (овальний рух двома руками одночасно), жест об'єднання ( чипальці долоні рук з'єднуються). Вираз обличчя повинен відповідати характеру промови. У гарного оратора «обличчя говорить разом з промовою». Обличчя і весь зовнішній вигляд висту- паючого повинні виражати доброзичливе і навіть дружнє відношення. Ауди- торія не любить сердитих чи байдужих.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Установлення контакту з аудиторією» з дисципліни «Комунікаційна політика в діяльності державного службовця»
