МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ДОСТАТНОСТІ БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ
Питання про рівень достатності капіталу, який забезпе-чив би довіру до банку з боку вкладників, інвесторів, кредиторів та органів нагляду, є найсуперечливішим у теорії банківської справи. В економічній літературі це питання називають проблемою адекват-ності капіталу. Термін «адекватність капіталу» відображає рівень надійності та ризиковості банку і передбачає уявлення про банків-ський капітал як джерело покриття збитків. Об’єктивна потреба збільшувати капітал банку зумовлена ін-фляційними процесами, розширенням масштабів банківської діяль-ності та підвищенням рівня ризику, пов’язаного з мінливістю фінан-сових ринків. Через це вкладники висувають дедалі жорсткіші вимоги до розміру капіталу. Враховуючи ту важливу роль, яку банки відіграють у будь-якому суспільстві, регулюючі органи багатьох країн протягом десятиріч встановлювали мінімальні норми (станда-рти) достатності капіталу. Капітал банку був і далі залишається од-ним з головних показників, які жорстко регулюються в кожній краї-ні, а з 1988 року — і на міжнародному рівні. Для реєстрації банку необхідно забезпечити мінімальний обов’язковий розмір статутного капіталу і підтримувати встановлені нормативи достатності капіталу протягом усього періоду діяльності. У банківській практиці існують різні методи визначення достатності капіталу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ДОСТАТНОСТІ БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
