Характеристика механізму міжнародного інноваційного підприємництва
Інноваційний механізм – це організаційно – економічна форма пошуку та здійснення як інноваційних рішень, так і самої інноваційної діяльності, а також інструмент стимулювання і регулювання інноваційних процесів. Механізм міжнародного інноваційного підприємництва покликаний орієнтувати діяльність його суб’єктів на цілеспрямований пошук і реалізацію можливостей інноваційного розвитку, що забезпечував би їх тривалу присутність і розвиток на міжнародному ринку інновацій в відповідності з вибраною стратегією. Система інноваційних механізмів включає п’ять груп: механізм організації, механізм розробки і впровадження, механізм фінансування і стимулювання, механізм технологічного трансферту і механізм інтелектуальної власності. Дані механізми в міжнародному інноваційному підприємництві спрацьовують, коли виникає необхідність здійснення розробки і впровадження інновацій чи забезпечення ефективного протікання інноваційних процесів. Інноваційні механізми мають чотирьохрівневу вертикаль здійснення: мікро -, мезо-, макро- та мегарівень. Усі рівневі механізми реалізовуються в визначеній послідовності і є залежними і взаємоузгодженими. На макрорівні вирішуються такі завдання як: формування державної інноваційної стратегії, створення сприятливого інноваційного клімату, реалізація державних інноваційних програм, вихід на міжнародний ринок інновацій та відстоювання інтересів вітчизняних інноваторів. На мезорівні вирішуються аналогічні завдання, однак, вони знаходять безпосередню прив’язку до визначених регіонів та галузей. Ефективна реалізація державних і регіональних стратегій реалізується на мікрорівні, який безпосередньо перетворює інноваційні пріоритети в підприємницьку ініціативу. На міжнародному рівні вирішуються завдання активізації міжнародного інноваційного підприємництва через розширення коопераційних зв’язків та співробітництва, а також через створення сприятливих умов міжнародної комерційної діяльності. Механізм організації орієнтується на формування нових чи реорганізацію діючих інноваційних структур. Таке формування реалізовується у формах: створення (формування нових підприємств, структурних одиниць для здійснення інноваційної діяльності); поглинання (захоплення крупною компанією дрібних інноваційних фірм, що входять в зону їх інтересів); ринкової інноваційної інтеграції (укладання договорів про співробітництво між крупними компаніями і дрібними інноваційними фірмами); виділення (створення самостійних інноваційних компаній, які раніше були складовими інших організаційних структур). Механізм розробки і впровадження включає процеси пошуку інноваційних рішень, їх розробки і впровадження. Механізми фінансування і стимулювання визначають способи формування фінансових ресурсів і підвищення мотивації суб’єктів підприємництва до впровадження інновацій. Механізм технологічного трансферту забезпечує передачу технологій в інші придатні для цього сфери чи зацікавлені держави. Важливим елементом комплексного інноваційного механізму є механізм захисту інтелектуальної власності, який створює перешкоди отриманню конкурентами вигод від результатів інноваційної діяльності без здійснення відповідних витрат на розробку і реалізацію інновацій. Структура методів макрорівня, що включає регулюючі механізми представлені на рис. 7. Правові методи. Методи даної групи здійснюють регулюючий вплив через правове регламентування конкретних видів діяльності, систему державних стандартів і методів прямого адміністрування. Методи соціального регулювання. Методи даної групи здійснюють вплив на розвиток ринку визначених видів товарів через суспільні рухи, різні неурядові організації. Цей вплив може бути як стимулюючим розвиток, так і протидіючим йому. Методи політичного регулювання. На розвиток ринкових можливостей здійснюють вплив шляхом надання різного роду прав і свобод: правв зайняття підприємницькою діяльністю, права на власність, захист інтелектуальної власності та ін. Серед розглянутих методів провідна роль належить економічним, вплив яких може бути як прямим, так опосередкованим. Механізм управління інноваційною діяльністю передбачає виконання особливих розрахунків, пов’язаних із розробкою науково – технічних прогнозів та планів інноваційного розвитку. Інноваційне прогнозування полягає у формуванні перспективних науково-технічних напрямків та визначенні існуючих проблем, можливих обмежень, витрат і результатів, що пов’язані із вирішенням цих проблем. Метою прогнозування є продукування судження про шляхи інтенсифікації суспільного виробництва на основі нововведень, про ефективність альтернативних сценаріїв інноваційного розвитку.
Рис. 7. Методи управління інноваційним розвитком Таким чином, науково – технічний прогноз представляє собою комплексну ймовірну оцінку змісту, напрямків і об’ємів майбутнього розвитку науки і техніки в тій чи інші функціональній області. Прогнозування як процес, включає три стадії: ретроспекцію, діагностику і проспекцію (прогноз). На стадії ретроспекції передбачається здійснення ретроспективного аналізу показників інноваційної діяльності, уточнення завдань прогнозування, визначення переліку прогнозованих параметрів і характеристик, визначення джерел інформації. На стадії діагностики уточнюється поточний стан об’єкту прогнозування, його прогностична модель, а також методичний інструментарій. Стадія проспекції передбачає підхід до процесу одержання прогнозних результатів і їх верифікації. На цій стадії розробляється як пошуковий так і нормативний прогноз, тобто, з одного боку, виходять з існуючого стану, а, з іншого, покладаються на можливі, бажані параметри майбутнього розвитку процесів, що прогнозуються. Проходження кожної стадії дозволяє виявити існуючі та перспективні проблеми, ідентифікація яких, сприятиме досягненню перспективних цілей промислового розвитку регіону. Інноваційне прогнозування дозволяє скорочувати варіанти проробок при формуванні конкретних інноваційних планів, підвищує глибину і якість обґрунтування плану, формує кінцеві цілі, визначає умови виконання плану, моделює можливі шляхи розвитку об’єкта, необхідні для їх здійснення заходи і очікувані результати. Прогноз, фактично, уточнює і обґрунтовує планові рішення. В світовій практиці залежно від рівня розробки і широти тематичних рамок виділяють прогнози: - науково – технічного розвитку країни чи регіонів; - розвитку науково – технічного співробітництва між окремими країнами; - розвитку окремих напрямків науки і техніки; - галузеві; - розвитку окремих інноваційних фірм; - розвитку окремих видів техніки; - окремих параметрів і характеристик проектованої техніки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Характеристика механізму міжнародного інноваційного підприємництва» з дисципліни «Інноваційний менеджмент»
