Централізований і децентралізований підходи розвитку державної служби
У суспільстві державну службу розглядають як важливу скла-дову добре відлагодженої і відкритої демократичної системи. Державна служба має являти собою взірець поведінки, яка не лише змусить громадськість поважати діяльність уряду, а й буде приваблювати людей на роботу в державній службі. Державну службу можна оцінити, спираючись на ряд критері-їв чи характерних особливостей державного управління. Одна з центральних проблем у розвитку системи державної служби, яка спирається на оцінку заслуг, полягає у тому, як орга-нізувати набір кандидатів, їх відбір та розвиток державної служ-би. Розрізняють два підходи до вирішення цього складного пи-тання: централізований і децентралізований. Підхід централізованої кадрової системи не завжди означає, що всі функції контролюються однією організацією в державній структурі. Так, у США функція управління кадрами поділена між департаментом управління кадрами, який відповідає за політику державної служби, і Радою захисту системи заслуг, яка забезпе-чує правовий нагляд і процес оскарження суперечливих питань для державних службовців. У Канаді Скарбнича рада контролює рівні зайнятості в департаментах. У Сингапурі бюджетне управ-ління мінфіну встановлює рівні укомплектації кадрами і має схвалювати будь-які дії міністерств по прийому на роботу. В Ан-глії протягом 80-х рр. не було департаменту державної служби, цілковитий контроль за нею здійснювала Скарбниця. Ситуація базувалася на підставі того, що британська служба мала стати більш політично підзвітною, і на необхідності полегшити зміни в системі державної служби. Ретельніший контроль здійснювався за процесами набору кандидатів та відбору, в той час як контроль за укомплектацією та фінансовою звітністю пом’якшав. Підхід як централізованої, так і децентралізованої влади з ча-сом має тенденцію до змін залежно від потреб фінансового конт-ролю. Централізований підхід забезпечує більшу послідовність у розвитку політики державної служби, координації багатьох кад-рових функцій, таких як набір кандидатів, тестування, кваліфіка-ційні критерії та системи оплати, і дає змогу владним політичним структурам розвивати довготермінове кадрове прогнозування і планування. Певні елементи економічності і ефективності в діях уряду є наслідками централізованого підходу. Вада в тому, що якщо потрібно багато рівнів схвалення, то затримки в процесі ух-валення рішень забиратимуть багато часу і шкодитимуть ефек- тивності інших дій. Там, де є висококваліфікований штат з управління кадрами на рівні наданих повноважень, є можливість більшої децентралізації функцій та обов’язків. Децентралізований підхід, за якого міністерствам чи відом-ствам дозволяється брати на себе більшу відповідальність за ви-конання кадрових функцій, ґрунтується на наданні керівництву можливості оперативніше реагувати на їхні потреби з комплекта-цією персоналу. Децентралізований підхід вимагає високого рів-ня інформації та координації між центральним відділом та окре-мим підрозділом. Для цього потрібні високорозвинені та комп’ютеризовані системи та системи обробки даних для збереження необхідного рівня контролю. Там, де відсутні управлінські та технічні можливості, малоймовірно, щоб децентралізований під-хід міг бути успішним. Для багатьох країн, де немає високорозвиненої державної служби на нижчих рівнях управління, варіант централізованого підходу до управління кадрами є найкращим. Незалежно від підходів мають виконуватися основні вимоги розвитку кадрової діяльності. До них належать: 1. Визначення масштабу процедур оцінки персоналу. 2. Розробка методів набору і кваліфікаційних стандартів для залучення найкращих можливих кандидатів. 3. Установлення методів відбору, таких як тести, чи інших ме-тодів для визначення найкваліфікованіших та найздібніших людей. 4. Розробка методів опису та кваліфікації посад для встанов-лення кваліфікаційних вимог до кандидатів на ці посади, а також для розвитку системи оплати праці та підвищення по службі. 5. Розробка системи оплати. 6. Розробка ліній поведінки й методів для проведення, підви-щення і заохочення працівників, надання їм відпусток та вихід-них днів, установлення процедур покарання та оскарження, а та-кож політики щодо випробування і звільнення. 7. Створення можливостей для продовження навчання та про-фесійного зростання. 8. Рекомендація нових ліній поведінки чи змін у теперішній політиці з метою ефективнішого управління кадрами. Державна політика в умовах України, коли процес становлен-ня її державності ще не завершився, має включати два основні напрями. Перший з них пов’язаний із централізацією, другий — з децентралізацією. Що стосується централізації, то державна по-літика має передбачати досягнення, зокрема, і таких основних ці-лей, як забезпечення цілісності державних територій та недотор-канності кордонів України. Ми маємо забезпечити функціонування та розвиток єдиної системи державного управління на нових за-садах збереження унітарного державного устрою з одночасним розвитком процесів децентралізації у системі державного управ-ління та місцевого самоврядування. До цілей у цій сфері нале-жить забезпечення: · правового верховенства України на всій її території, узго-дженості рішень місцевих органів влади, органів влади АР Крим з Конституцією та законами України; · єдиного економічного простору на всій державній території, єдиної грошово-кредитної, податкової, митної та фінансово-бюджетної систем; · єдиних, гарантованих Конституцією України та законами стандартів якості та рівня життя регіонів України, а також стан-дартів послуг, що надаються громадянам органами державної влади та місцевого самоврядування. Під децентралізацією в Україні ми розуміємо передачу знач-ної частини відповідальності щодо надання державних та гро-мадських послуг між центральним та місцевими органами вико-навчої влади та місцевого самоврядування. Процес децентралізації відповідальності та повноважень має супроводжуватися процесом розподілу фінансових ресурсів між державним та міс-цевими бюджетами, надання місцевим органам влади та органам місцевого самоврядування таких дохідних джерел, які дозволя-ють їм самостійно фінансувати виконання покладених на них функцій та завдань. Результатом децентралізації має стати мак-симальне наближення влади до людей, створення умов, за яких основна частина державних та громадських послуг забезпечуєть-ся органами найнижчого рівня у системі державної влади. Децен-тралізація має супроводжуватися встановленням партнерських стосунків між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування при виконанні покладених на них завдань і має здійснюватися з урахуванням принципу ефективності надання державних та громадських послуг на тому рівні, де вона буде здійснюватися з мінімальними бюджетними видатками.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Централізований і децентралізований підходи розвитку державної служби» з дисципліни «Менеджмент у державних організаціях»
