ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ ОБГРУНТУВАННЯ РІШЕННЯ «ПРОДУКТ—ПРОДУКТ» ЗА ОБМЕЖЕНИХ РЕСУРСІВ
При економічному обгрунтуванні даного рішення ставиться мета правильно визначити, в якому співвідношенні (комбінації) виробля-ти продукцію за обмеженої кількості ресурсів. Найбільш ефектив-ною буде та комбінація продуктів, яка забезпечує максимальну вар-тість виробленої продукції (ВВП) при використанні даної кількості ресурсів. Таке економічне рішення приймається в межах технічно можливих варіантів. У нашому прикладі, як це видно з табл. 5.7, їх є 14. При виборі найкращої з технічно можливих комбінацій обсягів виробництва продукції решта факторів — сорт культури, кількість насіння, способи і календарні строки обробітку грунту тощо — ма-ють бути однакові. Однаковими мають бути і виробничі витрати на виробництво ячменю і ріпаку. Варіює по комбінаціях лише кількість внесених добрив на 1 га в межах 300 кг. За цих умов одержана мак-симальна вартість виробленої продукції забезпечує одержання мак-симального умовного прибутку (грошова виручка за мінусом витрат на добрива). Щоб вибрати з технічно можливих таку комбінацію продуктів, за якої ВВП найбільша, необхідно знати по кожному з них ринкову ціну. Припускаємо, наприклад, що ціна на ячмінь становить 180, а на ріпак — 540 грн. за 1 т. Як видно з табл. 5.7, за 1-ї комбінації під-приємство може отримати 2598 кг ячменю і зовсім не одержить приросту ріпаку. За 2-ї комбінації може бути вироблено 100 кг ріпа-ку і 2590 кг ячменю. Отже, врожай ріпаку зросте на 100 кг вартістю 54 грн. (100 ґ 54 коп. за 1 кг), але при цьому треба «відмовитися» від 8 кг ячменю, які коштують лише 1,44 грн. (8 ґ 18 коп.). Таким чином, з переходом до 2-ї комбінації підприємство отримає на 52,56 грн. більше, ніж за 1-ї комбінації (54 – 1,44 = 52,56). Цей ефект одержано тому, що у виробництві підприємство «виміняло» ячмінь на ріпак на таких умовах: 0,08 кг ячменю на 1 кг ріпаку. На ринку воно змогло б «виміняти» 3 кг ячменю за 1 кг ріпаку (540 : : 180 = 3). Як бачимо, заміна у виробництві ячменю ріпаком відбувається на «більш вигідних умовах», ніж обмін на ринку. Очевидно, що кількість ячменю, яка замінюється у виробництві одиницею кількості ріпаку, є не чим іншим, як граничною нормою трансформації (ГНТ). В табл. 5.8 наведені величини ГНТ при пере-ході від однієї можливої комбінації до іншої. Тут же вміщене співвід-ношення цін (СЦ), яке показує, скільки ячменю можна «виміняти» на ринку за одиницю кількості ріпаку. Ми вже знаємо, що такий обмін відбувається у пропорції 3 : 1. Отже, співвідношення цін становить 3. Дані табл. 5.8 дають змогу здійснити порівняння ринкового і технічного варіантів заміни однієї продукції іншою. Якщо ГНТ менша за співвідношення цін, заміна одного продукту іншим у виробництві (тобто технічний варіант заміни) вигідніша, ніж такий «обмін» за ринковими умовами. Якщо ж гранична норма трансформації пере-вищує співвідношення цін, то ринковий варіант заміни економічно більш вигідний. Отже, обсяг продукції, що замінює собою іншу продукцію, потрібно збільшувати доти, поки гранична норма трансформації не перевищує співвідношення цін. Таблиця 5.8 ГРАНИЧНА НОРМА ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРИ ПЕРЕХОДІ ВІД ОДНІЄЇ КОМБІНАЦІЇ ДОБРИВ ДО ІНШОЇ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ЦІН НА РІПАК ТА ЯЧМІНЬ Номерваріанта Приріст урожаю ріпаку, кг D ріпа-ку, кг Приріст урожаю ячменю, кг Dячменю ГНТ СЦ Порівняння ГНТЈСЦ ГНТ>СЦ 1 0 0 2598 — — — — 2 100 100 2590 – 8 0,080 3,0 Ъ 3 200 100 2567 – 23 0,230 3,0 Ъ 4 300 100 2528 – 39 0,390 3,0 Ъ 5 400 100 2472 – 56 0,560 3,0 Ъ 6 500 100 2398 – 74 0,740 3,0 Ъ 7 600 100 2304 – 94 0,940 3,0 Ъ 8 700 100 2189 – 115 1,150 3,0 Ъ 9 800 100 2047 – 142 1,420 3,0 Ъ 10 900 100 1873 – 174 1,740 3,0 Ъ 11 1000 100 1658 – 215 2,150 3,0 Ъ 12 1100 100 1382 – 276 2,760 3,0 Ъ 13 1200 100 995 – 387 3,870 3,0 Ъ 14 1300 100 0 – 995 9,950 3,0 Ъ В нашому прикладі збільшувати виробництво ріпаку вигідно до-ти, поки гранична норма трансформації залишаєтся меншою 3, тоб-то меншою за фактичне співвідношення цін на ячмінь і ріпак. Це означає, що підприємству не вигідно замінювати ячмінь ріпаком пі-сля переходу до виробництва 1100 кг ріпаку і 1382 кг ячменю. Як видно з табл. 5.8, саме в цьому варіанті ГНТ = 2,76, що менше за співвідношення цін. Перейшовши до виробництва 1100 кг ріпаку, підприємство замінить у виробництві ячмінь ріпаком на таких умо-вах: 2,76 кг ячменю за 1 кг ріпаку. На ринку воно було б змушене за 1 кг ріпаку «віддати» 3 кг ячменю. Отже, «обмін» у виробництві ви-гідніший, ніж на ринку (з точки зору того, хто «має» ячмінь і «обмінює» його на ріпак). Якщо підприємство збільшуватиме виробництво ріпаку з 1100 до 1200 кг, воно буде змушене замінювати ячмінь ріпаком на таких умовах: 3,87 кг ячменю за 1 кг ріпаку. Як бачимо, «обмін» на ринку є вигіднішим. Опираючись на викладене, можна зробити висновок, що вартість виробленої продукції (ВВП) при використанні 300 кг добрив буде найбільшою тоді, коли підприємство вироблятиме продукцію в такій комбінації: 1100 кг ріпаку і 1382 кг ячменю, внісши під ці культури відповідно 220 і 80 кг мінеральних добрив (див. табл. 5.6). Таким чином, підхід, використаний для відбору найбільш прибут-кової комбінації видів продукції при обмежених ресурсах, можна сформулювати у вигляді правила прийняття рішення «продукт—продукт»: Збільшуйте обсяг виробництва одного продукту за рахунок іншого продукту доти, поки гранична норма трансформації не перевищує співвідношення цін на ці види продукції. Дане правило можна застосувати і в нашому попередньому при-кладі для вибору найкращого варіанта виробництва сіна і фуражно-го зерна. Якщо ринкова ціна за 1 т зерна становить 230 грн., а за 1 т сіна — 94,8 грн., то співвідношення цін між цими видами продукції дорівнюватиме 0,412 (94,8 : 230). Нам уже відомо, що з технічних міркувань перших три варіанти сівозміни менш ефективні порівня-но з 4-м. Проте залишається нез’ясованим, яка ж з трьох останніх схем сівозмін (з 4-ї по 6-ту) є найбільш економічно вигідною. Щоб знайти її, потрібно порівняти граничну норму трансформації, що наведена в табл. 5.5, із співвідношенням цін. Як бачимо, у 5-му і 6-му варіантах ГНТ дорівнює відповідно 0,553 і 0,786, тобто пере-вищує співвідношення цін (0,412). Отже, ці дві схеми сівозмін не можуть бути найбільш вигідними. Можна передбачити, що мак-симальний дохід підприємство може одержати, запровадивши 4-ту схему сівозміни. Справедливість такого передбачення буде доведе-на пізніше. А зараз нам потрібно переконатися, що правило прийняття рішення «продукт—продукт» справді дає змогу визначити найе-фективнішу комбінацію продуктів, за якої вартість виробленої продукції (ВВП) є найбільшою. Для цього необхідно обчислити її величину по кожній комбінації обсягів виробництва ячменю і ріпаку. Таблиця 5.9 ВАРТІСТЬ ВИРОБЛЕНОЇ ПРОДУКЦІЇ ПРИ ВНЕСЕННІ 300 КГ ДОБРИВ ПІД РІПАК І ЯЧМІНЬ У РІЗНИХ КОМБІНАЦІЯХ Номерваріанта Приріст урожаю ріпаку, кг Приріст урожаюячменю, кг ВВП, грн. Приріст урожаю ріпаку, кг Приріст урожаю ячменю, кг ВВП, грн. 1 0 2598 467,6 700 2189 772,0 2 100 2590 520,2 800 2047 800,5 3 200 2567 570,1 900 1873 823,1 4 300 2528 617,0 1000 1658 838,4 5 400 2472 661,0 1100 1382 842,8 6 500 2398 701,6 1200 995 827,1 7 600 2304 738,7 1300 0 702,0 Ринкова ціна ячменю за 1 кг становить 0,18 грн. (180 грн. за 1 т), а ріпаку — 0,54 грн. (540 грн. за 1 т). Перемноживши ці ціни на об-сяги виробництва продукції по кожному варіанту, одержимо вар-тість виробленої продукції. По 2-му варіанту, наприклад, вона дорівнює 520,2 грн. (100 ґ 0,54 + 2590 ґ 0,18). Як бачимо з табл. 5.9, вар-тість виробленої продукції буде найбільшою за умови виробництва 1100 кг ріпаку і 1382 кг ячменю. Це така сама комбінація продуктів, яку було визначено за допомогою правила «продукт—продукт». Отже, його застосування дає правильні результати. Описаний методичний засіб можна використати і для визначен-ня найбільш ефективної схеми сівозміни при виробництві сіна і рі-паку. З цією метою розрахуємо вартість виробленої продукції по усіх шести варіантах сівозміни (табл.5.10). Таблиця 5.10 ВАРТІСТЬ ВИРОБЛЕНОЇ ПРОДУКЦІЇ ЗА РІЗНИХ СХЕМ СІВОЗМІНИ Номерсівозміни Схема сівозміни Валове вироб-ництво сіна, т Валове виробниц-тво зерна, т ВВП, тис. грн. 1 С-З-З-З-З-З 560 1000 283,1 2 С-С-З-З-З-З 1120 1120 363,8 3 С-С-0,5С-З-З-З-0,5З 1400 1190 406,4 4 С-С-С-З-З-З 1680 1190 433,0 5 С-С-С-С-З-З 2240 880 414,8 6 С-С-С-С-С-З 2800 440 366,6
За даними табл. 5.10, максимальна вартість виробленої про-дукції досягається при запровадженні 4-ї схеми сівозміни. Одержа-ний результат засвідчує обгрунтованість нашого передбачення, зробленого на основі порівняння граничної норми трансформації зі співвідношенням цін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ ОБГРУНТУВАННЯ РІШЕННЯ «ПРОДУКТ—ПРОДУКТ» ЗА ОБМЕЖЕНИХ РЕСУРСІВ» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
