Оцінюючи технічно можливі комбінації ресурсів, менеджер по-винен дати відповідь на запитання: чи мають певні комбінації кон-центрованих кормів і сіна перевагу над іншими за суто технічними показниками? Якщо із збільшенням у раціоні сіна люцерни можна зменшити норму згодовування концентратів і при цьому приріст живої маси молодняка не зміниться, залишаючись на рівні 140 кг, то з суто технічних міркувань такі варіанти співвідношення взаємозамінних ресурсів вважаються прийнятними. Однак коли подальше збільшення в раціоні сіна не призводить до зменшення витрачання концентрованих кормів, то такий варіант є абсолютно неприйнятним з технічних причин. За даними табл. 4.1, при згодовуванні одній голові худоби 949 кг сіна потрібно ввести в раціон ще 422 кг концентратів, тобто стільки ж, скільки їх витра-чається при згодовуванні 904 кг сіна. Як бачимо, отримувати 140 кг приросту живої маси худоби при згодовуванні 949 кг люцернового сіна і 422 кг концентратів означає марно витратити 45 кг сіна на ко-жну голову худоби, оскільки зазначений приріст досягається при згодовуванні такої ж кількості концентратів і 904 кг сіна. Такий і подібні варіанти співвідношення ресурсів називають третьою стадією виробництва, на якій продукувати продукцію було б не-раціонально через перевитрату виробничих ресурсів. Для того щоб визначити найбільш ефективне співвідношення кормових ресурсів, потрібно проаналізувати, в яких пропорціях здійснюється заміна концентрованих кормів сіном. Для цього не-обхідно визначити, на скільки слід зменшити норму згодовування концентратів по кожному з технічно прийнятних варіантів, щоб за-безпечити приріст живої маси однієї голови худоби 140 кг, якщо норму згодовування люцернового сіна збільшити на задану величи-ну. Такі пропорції заміни одного ресурсу іншим розраховуються відніманням попередньої норми згодовування кормів від наступної. Оскільки нові норми згодовування сіна щоразу збільшуються, а норми концентратів зменшуються, то величини заміни першого з названих ресурсів (D сіна) будуть додатніми, а другого — від’ємними (табл. 4.2). Таблиця 4.2 ПРОПОРЦІЇ ЗАМІНИ КОНЦЕНТРАТІВ СІНОМ ЛЮЦЕРНИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ОДНАКОВИЙ ПРИРІСТ ЖИВОЇ МАСИ ОДНІЄЇ ГОЛОВИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ
Концентрати, кг Сіно люцерни, кг D концентратів, кг D сіна люцерни, кг 597 454 – – 571 499 –26 45 548 544 –23 45 527 589 –21 45 508 634 –19 45 490 679 –18 45 474 724 –16 45 459 769 –15 45 445 814 –14 45 433 859 –12 45 422 904 –11 45
Дані табл. 4.2 дають змогу судити про кількісні можливості заміни концентрованих кормів сіном (останній варіант співвідношення концентратів і сіна — відповідно 422 і 949 кг не розглядається як технічно неприйнятний). Із збільшенням норми згодовування сіна з 454 до 499 кг, тобто на 45 кг, норму згодовуван-ня концентратів можна зменшити на 26 кг. Інакше кажучи, підприємство може замінити кожний з 26 кг концентрованих кормів на 1,73 кг сіна (45:26) і продовжувати отримувати 140 кг приросту живої маси однієї голови худоби. В той же час із збільшенням у раціоні сіна з 499 до 544 кг норму згодовування концентратів можна знизити уже на меншу величину — 23 кг. У цій комбінації кожний кілограм концентрованих кормів замінюється на 1,96 кг сіна. Такі співвідношення (1,73 кг і 1 кг, 1,94 кг і 1 кг і т.д.) називають граничною нормою заміни одного ресурсу на інший (у нашому випадку концентратів на люцернове сіно). Для кількісного визна-чення граничної норми заміни (ГНЗ) використовують формулу:
де D Рз — кількість зменшених одиниць ресурсу, що заміщується; D Рд — кількість додаткових одиниць ресурсу, що заміщують собою інший ресурс. Розрахована ГНЗ кормових ресурсів наведена в табл. 4.3. Таблиця 4.3 ГРАНИЧНА НОРМА ЗАМІНИ КОНЦЕНТРАТІВ НА ЛЮЦЕРНОВЕ СІНО Номерваріанта Нормазгодовуван-ня концен-тратів, кг Норма зго-довування люцерново-го сіна, кг D концен-тратів, кг D сіна лю-церни, кг ГНЗ Витрати кормів, кг корм. од. 1 597 454 — — — 824,0 2 571 499 –26 45 0,578 820,5 3 548 544 –23 45 0,511 820,0 4 527 589 –21 45 0,467 821,5 5 508 634 –19 45 0,422 825,0 6 490 679 –18 45 0,400 829,5 7 474 724 –16 45 0,356 837,0 8 459 769 –15 45 0,333 843,5 9 445 814 –14 45 0,311 852,0 10 433 859 –12 45 0,267 862,5 11 422 904 –11 45 0,244 874,0
Як свідчать дані табл. 4.3, гранична норма заміни зменшується в міру зростання норми згодовування сіна люцерни (при розрахунку граничної норми заміни знак «мінус» до уваги не береться). Це озна-чає, що кожна наступна добавка сіна в розмірі 45 кг замінює собою дедалі меншу кількість концентрованих кормів: від 26 кг при 2-му варіанті співвідношення цих кормових ресурсів до 11 кг при останнь-ому. Ми вже зазначали, що з технічних міркувань наведені в табл. 4.3 комбінації кормових ресурсів є прийнятними. Проте очевидним за-лишається той факт, що ці комбінації з господарської точки зору не є рівноцінними, оскільки через різні пропорції заміни концентратів на сіно витрачається різна кількість кормових одиниць кормів на виробництво одного і того ж обсягу продукції — 140 кг приросту живої маси однієї голови молодняка великої рогатої худоби. І дійс-но, якщо в 1-му варіанті при згодовуванні 597 кг концентратів і 454 кг люцернового сіна витрачається 824 кг кормових одиниць, то в 11-му при згодовуванні цих видів кормів відповідно 422 і 904 кг — уже 874 кг, тобто більше на 50 кг. При розрахунку кормових одиниць згодовуваних кормів прийнято, що в 1 кг концентратів міститься 1 кг корм. од., а в 1 кг люцернового сіна — 0,5 кг корм. од. Якщо керу-ватися суто технічними міркуваннями, то можна дійти висновку, що найкращою є така комбінація зазначених кормових ресурсів, за якої витрачається найменша кількість кормових одиниць. У нашому прикладі такою комбінацією є 3-тя, за якої згодовується 548 кг концентрованих кормів та 544 кг сіна і витрачається 820 кг корм. одиниць. Проте такий висновок був би справедливим лише з технічного боку розв’язання даного господарського завдання, коли для підпри-ємства головним є одержання 140 кг приросту живої маси однієї го-лови худоби за найменших витрат корму, розрахованих за його за-гальною поживністю. Але в умовах ринку підприємство переслідує зовсім іншу мету: від кожної виробничої діяльності одержати мак-симально можливу економічну вигоду. З огляду на сказане, найкра-щий технічний варіант поєднання взаємозамінних ресурсів може бу-ти одночасно і найбільш економічно ефективним, але лише тоді, коли ціни на них (або собівартість виробництва) в розрахунку на 1 корм. од. однакові. Оскільки в реальному житті такий ціновий збіг є винятком із загального правила неоднакового рівня цін на взаємо-замінні ресурси, то найбільш ефективний варіант їх поєднання може бути знайдений лише з урахуванням економічних чинників — витрат на купівлю і виробництво вказаних ресурсів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ТЕХНІЧНИЙ АСПЕКТ РІШЕННЯ «РЕСУРС—РЕСУРС»» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
