ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ ОБГРУНТУВАННЯ РІШЕННЯ «РЕСУРС—ПРОДУКТ»
Для того щоб знайти найбільш прибутковий варіант витрачання ресурсу, потрібно визначити два показники — граничну вартість фактора і вартість граничного продукту. Гранична вартість фак-тора — це додаткові витрати ресурсу, виражені у вартісній формі, на виробництво додаткової кількості продукції. Вартість гранич-ного продукту — це ринкова вартість додаткової кількості про-дукції, одержаної завдяки додатковим витратам ресурсу. Для безпосереднього розрахунку цих показників потрібно знати ціни на ресурс і на одержуваний продукт. Припускаємо, що ринкова ціна 1 ц товарного зерна озимої пшениці 1-го класу становить 25 грн., а 1 ц сортового насіння першої репродукції — 200 грн. Розрахунок граничної вартості фактора в нашому прикладі здійснюється в такій послідовності. Спочатку потрібно перевести граничний ресурс із мільйонів штук зерен в його ваговий еквівалент. Для цього потрібно знати абсолютну вагу 1 000 зерен. Наприклад, вона дорівнює 40 г. Тоді граничний ресурс — приріст насіння (кожний додатковий висів у кількості 333 тис. зерен) стано-витиме 13,32 кг (333000 ґ 40 : 1000). Звідси граничну вартість фак-тора можна визначити як добуток граничного ресурсу у ваговому еквіваленті на ринкову ціну цього ресурсу. У нашому прикладі ос-тання становить 26,64 грн. (13,32 ґ 200 : 100). Оскільки граничний ресурс у нашому прикладі є однаковим за всіх варіантів норм висіву насіння (333 тис. шт. зерен, або 13, 32 кг), то гранична вартість фактора по них також буде однаковою, тобто дорівнюватиме 26,64 грн. Вартість граничного продукту визначається множенням граничного продукту по кожному варіанту на ринкову ціну одержуваної продукції. По 3-му варіанту, наприклад, вартість граничного продукту становить 112,5 грн. (4,5 ґ 25), а, скажімо, по 7- му — 162,5 грн. (6,5 ґ 25). Гра-ничний дохід по решті варіантів наведено в табл. 3.3. Таблиця 3.3 ГРАНИЧНА ВАРТІСТЬ ФАКТОРА І ВАРТІСТЬ ГРАНИЧНОГО ПРОДУКТУ ПРИ РІЗНИХ НОРМАХ ВИСІВУ НАСІННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ Номерваріанта Норма висівунасіння на 1 гапосіву, тис. зерен Урожайність,ц/га Гранична вар-тість фактора(насіння), грн. Вартість гранич-ного продукту,грн. 1 0 0 0 0 2 333 4,0 26,64 100,0 3 666 8,5 26,64 112,5 4 1000 13,9 26,64 135,0 5 1333 19,6 26,64 142,5 6 1666 25,7 26,64 152,5 7 2000 32,2 26,64 162,5 8 2333 38,5 26,64 157,5 9 2666 44,6 26,64 152,5 10 3000 50,3 26,64 142,5 11 3333 55,7 26,64 135,0 12 3666 60,4 26,64 117,5 13 4000 64,0 26,64 90,0 14 4333 66,5 26,64 62,5 15 4666 67,9 26,64 35,0 16 5000 68,3 26,64 10,0 Візуальна оцінка наведених у табл. 3.3 даних дає підстави для висновку, що зростання по варіантах граничної вартості фактора на одну і ту ж величину зумовлює одержання неоднакової вартості граничного продукту. Оскільки граничний продукт у вартісному ви-разі оцінюється по усіх варіантах за однією і тією ж ціною, то оче-видно, що максимальна вартість граничного продукту досягається в тому варіанті, за якого формується максимальний граничний про-дукт, тобто висівається 2 000 тис. зерен. Для того щоб вирішити, чи доцільно й далі збільшувати норму висіву насіння, потрібно порівняти вартість граничного продукту з граничною вартістю фактора по кожному варіанту. При переході від 7-го варіанта, за якого вартість граничного продукту найбільша, до 8-го гранична вартість фактора збільшується на 26,64 грн., але вар-тість граничного продукту при цьому зростає на 157,5 грн., тобто на значно більшу суму. Це означає, що за таких умов підприємство одержить більше умовного прибутку, ніж у 7-му варіанті, на 130,86 грн. (157,5 – 26,64). Якби менеджери вирішили не висівати додатково 333 тис. зерен і не перейшли на норму висіву насіння в кількості 2333 тис. зерен, то підприємство не одержало б ці додат-кові 130,86 грн. умовного прибутку. Додатково висіявши ще 333 тис. зерен насіння і довівши норму висіву до 2666 тис. зерен (9-й варіант), підприємство знову збіль-шить свої витрати порівняно з попереднім варіантом на 26,64 грн. Але таке збільшення витрат вигідне, оскільки завдяки цьому підп-риємство додатково одержить 152,5 грн. доходу або ще збільшить свій умовний прибуток на 125,86 грн. (152,5 – 26,64). Якщо й далі продовжити подібний аналіз, то неважко виявити закономірність: підприємству економічно вигідно збільшувати витрачання ресурсу, якщо при цьому гранична вартість фактора менша від вартості гра-ничного продукту. Для економічної оцінки різних варіантів норм висіву насіння здійснимо порівняння вартості граничного продукту (ВГП) з гра-ничною вартістю фактора (ГВФ) (табл. 3.4). Порівнюючи вартість граничного продукту з граничною вартіс-тю фактора, бачимо, що лише в останньому варіанті ВГП < ГВФ. Це означає, що при переході від 15-го до 16-го варіанта приріст проду-кції 0,4 ц/га (68,3 – 67,9) уже не дає прибутку. Більше того, в цьому випадку підприємство фактично зазнає збитку від такого обсягу до-датково випущеної продукції в сумі 16,64 грн. (26,64 – 10). Отже, норма висіву 4666 тис. зерен — це та раціональна межа витрачання даного ресурсу, за якої прибуток на 1 га посіву озимої пшениці буде найбільшим. Щоб наочно проілюструвати рішення щодо вибору найкращого варіанта висіву насіння, доцільно побудувати діаграму за даними про граничну вартість фактора і вартість граничного продукту (рис. 3.1). Ця діаграма відображає варіант висіву насіння, за якого умовний прибуток буде найбільшим. Вартість граничного продукту за норми висіву насіння 4666 тис. зерен і менше перевищує граничну вартість фактора. Величина такого перевищення по відповідному варіанту є сумою умовного прибутку від застосування даного обсягу ресурсу. Сума таких прибутків за усіма варіантами, де вартість граничного продукту перевищує граничну вартість фактора, дає загальну суму умовного прибутку на 1 га, яка є максимальною для даних умов. Таблиця 3.4 ПОРІВНЯННЯ ВАРТОСТІ ГРАНИЧНОГО ПРОДУКТУ (ВГП) З ГРАНИЧНОЮ ВАРТІСТЮ ФАКТОРА (ГВФ) ЗА РІЗНИХ НОРМ ВИСІВУ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ Номерваріанта Норма висі-ву насіння на 1 га посіву, тис. зерен Урожайність, ц/га Вартість граничного продукту, грн. Гранична вартість фактора, грн. ВГП > ГВФ ВГР < ГВФ 1 0 0 0 0 0 0 2 333 4,0 100 26,64 Ъ 3 666 8,5 112,5 26,64 Ъ 4 1000 13,9 135,0 26,64 Ъ 5 1333 19,6 142,5 26,64 Ъ 6 1666 25,7 152,5 26,64 Ъ 7 2000 32,2 162,5 26,64 Ъ 8 2333 38,5 157,5 26,64 Ъ 9 2666 44,6 152,5 26,64 Ъ 10 3000 50,3 142,5 26,64 Ъ 11 3333 55,7 135,0 26,64 Ъ 12 3666 60,4 117,5 26,64 Ъ 13 4000 64,0 90,0 26,64 Ъ 14 4333 66,5 62,5 26,64 Ъ 15 4666 67,9 35,0 26,64 Ъ 16 5000 68,3 10,0 26,64 Ъ Викладений підхід до визначення раціональної межі викори-стання ресурсу, що забезпечує максимальний прибуток, можна уза-гальнити у вигляді правила прийняття рішення «ресурс—продукт». Збільшуйте витрачання ресурсу на додаткову одиницю доти, поки вартість граничного продукту від додатково одержаної продукції перевищує граничну вартість фактора від додатково спожитого ресурсу і поки середні змінні витрати не перевищу-ють граничний дохід на одиницю продукції. У вибраному нами 15-му варіанті, як найбільш прибутковому, середні змінні витрати становлять 5,5 грн. (4666 тис. зерен ґ 40 г = = 1,8664 ц насіння. Витрати на це насіння дорівнюють: 200 грн. (ціна 1 ц) ґ1,8664 ц = 373,28 грн. Звідси середні змінні витрати ста-новитимуть 5,5 грн. (373,28 : 67,9). Граничний дохід на 1 ц про-дукції в даному варіанті становить 25 грн. ( 35 : 1,4) (1,4 — приріст урожаю в 15-му варіанті порівняно з попереднім). Отже, середні змінні витрати у нашому прикладі є меншими за граничний дохід на одиницю продукції, що є свідченням обгрунтованого підходу до ви-бору найбільш прибуткового варіанта. Рис. 3.1. Співвідношення вартості граничного продукту і граничної вартості фактора — вартість граничного продукту; — гранична вартість фактора; — найкращий варіант. Щоб переконатися в тому, що правило прийняття рішення «ре-сурс—продукт» справді дає змогу вибрати раціональну межу вико-ристання ресурсу, яка забезпечує максимальний економічний ефект, потрібно розрахувати умовний прибуток по кожному варіанту висіву насіння. Сума вказаного прибутку визначається як різниця між доходом від одержаного врожаю і витратами на насіння. Витрати на насіння визначаються за тією ж методикою, що була використана для розрахунку середніх змінних витрат. Наприклад, у 3-му варіанті витрати на насіння становлять 53,28 грн. (666 тис. зерен ґ 40 г = 26,64 кг, або 0,2664 ц). Ціна за 1 ц сортового насіння 200 грн. Звідси витрати на насіння у даному варіанті дорівнюють 53,28 грн. (200 ґ 0,2664). Дохід від одержаного вро-жаю у даному варіанті становить 212,5 грн. (25 грн. ґ 8,5 ц). Дані про витрати на насіння і одержаний дохід по інших варіан-тах наведені в табл. 3.5. Таблиця 3.5 ДОХІД І ВИТРАТИ НА НАСІННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗА РІЗНИХ НОРМ ЙОГО ВИСІВУ Номерваріанта Норма висіву насіння на 1 га посіву,тис. зерен Урожайність, ц /га Дохід від одержаного врожаю, грн. Витрати на насіння, грн. Умовний прибуток, грн. 1 0 0 0 0 0 2 333 4,0 100 26,64 73,36 3 666 8,5 212,5 53,28 159,22 4 1000 13,9 347,5 80,00 267,50 5 1333 19,6 490,0 106,64 383,36 6 1666 25,7 642,5 133,28 509,22 7 2000 32,2 805,0 160,00 645,00 8 2333 38,5 962,5 186,64 775,86 9 2666 44,6 1115,0 213,28 901,72 10 3000 50,3 1257,5 240,00 1017,50 11 3333 55,7 1392,5 266,64 1125,86 12 3666 60,4 1510,0 293,28 1216,72 13 4000 64,0 1600,0 320,00 1280,00 14 4333 66,5 1662,5 346,64 1315,86 15 4666 67,9 1697,5 373,28 1324,22 16 5000 68,3 1707,5 400,00 1307,50
Порівнюючи наведений у табл. 3.5 умовний прибуток за кожної норми висіву насіння бачимо, що найбільша його сума формується в 15-му варіанті при нормі висіву 4666 тис. зерен. Таку саму відповідь одержано і при застосуванні правила прийняття рішення «ресурс—продукт». Це дає підстави розглядати його як надзвичайно корисний засіб прийняття обгрунтованих управлінських рішень у вироб-ництві, коли постає питання визначення раціональної межі викори-стання відповідного ресурсу. Слід зазначити, що рішення про найбільшу ефективність 15-го варіанта є справедливим з огляду на ринкові ціни на ресурс (сортове насіння) і вироблену продукцію (товарне зерно на пшеницю), що взяті в розрахунках. Коли ж ціни на продукцію і ресурс змінюються, то це впливає на рішення, яке приймає менеджер. Щоб воно було обгрунтованим, потрібно знову розрахувати вартість граничного продукту від одержаного врожаю, якщо змінюється ціна на вироб-лену продукцію, і граничну вартість фактора (насіння), якщо зміню-ється його ціна. На основі одержаних даних згідно з правилом виби-рають найбільш прибутковий варіант, а при необхідності перевірки правильності прийнятого рішення — розраховують нове значення умовного прибутку. Якщо, скажімо, у нашому прикладі ціна на сортове насіння через несприятливий рік підвищиться на 40%, то в цьому випадку гранич-на вартість фактора зросте з 26,64 до 37,3 грн. Порівнюючи цей ре-зультат з вартістю граничного продукту (див. табл. 3.4), приходимо до висновку, що застосування 15-го варіанта в новій ціновій ситуації стає економічно невигідним, оскільки тепер гранична вартість фак-тора перевищує вартість граничного продукту (37,3 грн. проти 35 грн.). Відповідно до правила прийняття рішення «ресурс—продукт» підприємство для одержання в цих умовах максимального прибутку повинне відмовитися від 15-го варіанта і перейти на 14-й з нормою висіву насіння 4333 тис. зерен. Якщо цього не станеться, то підпри-ємство втратить 2,3 грн. (37,3 – 35). За умови, що ціна на ресурс не змінюється, а лише підвищується ціна на вироблену продукцію, то під впливом даного економічного фактора зросте вартість граничного продукту. В результаті такого зростання раціональна межа використання ресурсу змінюється в бік більшого обсягу його виробничого споживання. І тепер для підпри-ємства найбільш прибутковим може стати замість 15-го — 16-й ва-ріант з нормою висіву 5000 зерен. І навпаки, при зниженні ціни на вироблену продукцію раціональна межа використання ресурсу змен-шується, і пошук найбільш прибуткового варіанта потрібно здійс-нювати з меншою нормою висіву насіння, ніж за 15-м варіантом. Як бачимо, у менеджменті аграрних підприємств дуже важливо вчасно реагувати на зміну кон’юнктури ринку. Життя не стоїть на місці. Змінюються економічні умови, сприятливі ринкові ситуації приходять на зміну несприятливим і навпаки, відбуваються прогре-сивні зміни в технології. У зв’язку з цим змінюються можливості і результати виробництва. Однак правила прийняття рішення не змі-нюються. Головне — добре оволодіти ними. Це необхідна умова ус-пішного управління виробництвом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ ОБГРУНТУВАННЯ РІШЕННЯ «РЕСУРС—ПРОДУКТ»» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
