СУТЬ І ТЕХНІЧНИЙ АСПЕКТ ОБГРУНТУВАННЯ РІШЕННЯ «РЕСУРС—ПРОДУКТ»
Тому найперше, що потрібно розв’язати при обгрунтуванні і прийнятті рішення «ресурс—продукт», — це визначити технічно прийнятну межу використання ресурсу в процесі виробництва. Ві-домо, наприклад, що між нормою висіву насіння і врожайністю сільськогосподарських культур існує реальний виробничий зв’язок. Якщо решта факторів, що впливають на урожайність — кількість внесених добрив, попередники, погодні умови (опади, температур-ний режим та ін.), строки виконання виробничих процесів тощо — залишити незмінними, а диференціювати лише норму висіву насін-ня на 1 га, то в результаті одержимо виробничу функцію (функцію виробництва) залежності урожайності (загального фізичного проду-кту) від даного змінного фактора (табл. 3.1). Таблиця 3.1 ВПЛИВ НОРМИ ВИСІВУ НАСІННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ НА ЇЇ ВРОЖАЙНІСТЬ ПРИ ІНШИХ НЕЗМІННИХ ФАКТОРАХ ВИРОБНИЦТВА Номерваріанта Норма висіву насіння на 1 га посіву, тис. зерен Урожайність, ц/га Номерваріанта Норма висіву насін-ня на 1 га посіву, тис. зерен Урожайність, ц/га 1 0 0 11 3333 55,7 2 333 4,0 12 3666 60,4 3 666 8,5 13 4000 64,0 4 1000 13,9 14 4333 66,5 5 1333 19,6 15 4666 67,9 6 1666 25,7 16 5000 68,3 7 2000 32,2 17 5333 67,0 8 2333 38,5 18 5666 65,0 9 2666 44,6 10 3000 50,3
Дані табл. 3.1 свідчать про існування тісного зв’язку між нор-мою висіву насіння і урожайністю озимої пшениці. Якщо насіння не буде висіяне, то врожайність дорівнюватиме нулю, але потім, із збільшенням норми його висіву, врожайність озимої пшениці зро-стає з 4 ц/га при висіві 333 тис. зерен до 68,3 ц/га при їх висіві 5 000 тис. Подальше збільшення норми висіву насіння призводить до зниження урожайності. Це цілком закономірно, оскільки при цьому загущуються сходи, рослини починають «стікати» і, як результат, знижується їх продуктивна сила. Слід зазначити, що описана закономірність зниження корисного ефекту від надмірного виробничого споживання ресурсу не є винят-ком. Аналогічний зв’язок спостерігається між кількістю внесених добрив і урожайністю, дозами і кратністю обробки посівів отру-тохімікатами та урожайністю, кількістю спожитої зрошувальної во-ди і урожайністю та ін. Маючи експериментальні дані про функцію виробництва, що відбиває залежність між обсягом певного спожи-того ресурсу і рівнем виробництва відповідної продукції (аналогічні тим, що наведені в табл. 3.1), є можливість всебічно обгрунтувати рішення «ресурс—продукт» як з технічного, так і з економічного бо-ку. Технічний аспект обгрунтування рішення «ресурс—продукт» має на меті звузити коло варіантів, по яких повинне прийматися ос-таточне рішення щодо раціональної межі використання ресурсу. В нашому прикладі з суто технічних міркувань є прийнятними всі ті варіанти норми висіву насіння, які забезпечують зростання урожайності. Останнє спостерігається від 2-го до 16-го варіанта включно, коли висівається 5 000 тис. зерен. Проте при подальшому підви-щенні норми висіву до 5 333 тис. зерен урожайність починає знижу-ватися. Зрозуміло, що цей варіант, а також наступний, з нормою ви-сіву 5 666 тис. зерен, з технічної точки зору є неприйнятним, оскільки призводить до втрат за двома напрямами: по-перше, через зни-ження врожайності, по-друге, через марне витрачання ресурсу (насіння). Викладене дає змогу зробити висновок, що для подальшого об-грунтування рішення «ресурс-продукт» з технічних міркувань по-винні бути відкинуті ті варіанти, які призводять до даремного витрачання ресурсу і зниження урожайності. Зазначимо, що не завжди вказані два види втрат супроводжують один одного. Не виклю-чається можливість, і ми це будемо спостерігати далі, що на певній межі подальше витрачання ресурсу не супроводжується зниженням обсягу вироблюваної продукції, він залишається незмінним. Зро-зуміло, що з технічних міркувань такий варіант використання ре-сурсу є також неприйнятним, оскільки призводить до подорожчання продукції і марних втрат без щонайменшої вигоди для підприємства. Дані табл. 3.1 також засвідчують, що із збільшенням норми ви-сіву насіння зростання урожайності відбувається нерівномірно. З господарської точки зору ця обставина є досить істотною, а тому вимагає детального аналізу. Щоб здійснити його, потрібно визначи-ти граничний ресурс, граничний продукт і середній продукт. Гра-ничний ресурс (маржинальний приріст) — це додаткові витрати ресурсу в натуральному виразі на виробництво додаткової кількості продукції, а граничний продукт — це приріст продукції (в нашому прикладі урожайності) від одиниці додаткового витрачання ресурсу. У нашому прикладі норма висіву насіння послідовно зростає на 333 тис. зерен, тобто в кожному наступному варіанті порівняно з попереднім витрати насіння збільшуються на вказану величину. Це є граничний ресурс, в даному випадку насіння. Граничний продукт (приріст урожайності) визначається відніманням від кожного на-ступного рівня виробництва продукції його попереднього значення. Так, у 3-му варіанті при нормі висіву 666 тис. зерен граничний про-дукт становить 4,5 ц/га (8,5 – 4,0), а в 4-му — 5,4 ц/га (13,9 – 8,5). Середній продукт у нашому прикладі визначався діленням досяг-нутого в кожному варіанті рівня врожайності на норму висіву насіння, обчислену в мільйонах штук зерен. Наприклад, у 3-му варіанті середній продукт дорівнює 12,76 ц/га (8,5 : 0,666), а, скажімо, у 5-му — 14,7 ц/га (19,6 : 1,333). Аналогічні розрахунки були зроблені по всіх інших варіантах (табл. 3.2). Таблиця 3.2 ГРАНИЧНИЙ РЕСУРС, ГРАНИЧНИЙ ПРОДУКТ І СЕРЕДНІЙ ПРОДУКТ ЗА РІЗНИХ НОРМ ВИСІВУ НАСІННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ Номерваріанта Норма висіву насіння на 1 га, тис. зерен Урожайність, ц/га Граничнийресурс, тис.зерен Граничний продукт, ц Середнійпродукт, ц 1 0 0 0 0 0 2 333 4,0 333 4,0 12,01 3 666 8,5 333 4,5 12,76 4 1000 13,9 333 5,4 13,90 5 1333 19,6 333 5,7 14,70 6 1666 25,7 333 6,1 15,43 7 2000 32,2 333 6,5 16,10 8 2333 38,5 333 6,3 16,50 9 2666 44,6 333 6,1 16,73 10 3000 50,3 333 5,7 16,77 11 3333 55,7 333 5,4 16,71 12 3666 60,4 333 4,7 16,48 13 4000 64,0 333 3,6 16,00 14 4333 66,5 333 2,5 15,35 15 4666 67,9 333 1,4 14,55 16 5000 68,3 333 0,4 13,66 17 5333 67,0 333 – 1,3 12,56 18 5666 65,0 333 – 2,0 11,47 Як видно з даних табл. 3.2, граничний продукт зростає до 7-го варіанта включно за норми висіву 2 000 тис. зерен, в той час як се-редній продукт — до 10-го варіанта за норми висіву 3 000 тис. зе-рен. З суто технічних міркувань найбільш ефективним можна вва-жати той варіант, за якого середній продукт досягає свого максимального значення. Саме за цього варіанта виробляється найбільше продукції на одиницю витраченого ресурсу, що забезпечує за інших однакових умов найвищий рівень рентабельності поточних витрат. Якщо не враховувати економічні фактори формування ефективності виробництва, то з таким обгрунтуванням прийняття рішення «ресурс—продукт» можна було б погодитися, віддавши перевагу в нашому прикладі 10-му варіанту, де середній продукт становить 16,77 ц. Проте орієнтація на варіант з максимальним середнім продуктом залишає без відповіді запитання: чи в змозі підприємство одержати при цьому максимальний прибуток з одиниці земельної площі, якщо урожайність за даного варіанта становить 50,3 ц/га, тобто нижча, ніж у шести наступних варіантах? Відповідь на це запитання є прин-ципово важливою, оскільки в ринкових умовах для підприємств одержання високого рівня окупності поточних витрат не є голов-ним. Набагато важливішим для них є одержання найбільшого при-бутку на 1 га посіву культури. Таким чином, стає очевидною не-обхідність економічної оцінки інших варіантів, за результатами якої можна було б відібрати той з них, який найбільше відповідає вимо-гам цього критерію.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУТЬ І ТЕХНІЧНИЙ АСПЕКТ ОБГРУНТУВАННЯ РІШЕННЯ «РЕСУРС—ПРОДУКТ»» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
