ХЕДЖУВАННЯ РИЗИКУ ВІДСОТКОВИХ СТАВОК НА ОСНОВІ СВОП-КОНТРАКТІВ
Відсотковий своп — це контрактна угода між двома учасниками про обмін відсотковими платежами в розрахунку на визначену суму, яка укла-дається з метою встановлення нижчих витрат запозичення. Існує два типи відсоткових свопів: 1) прості, або “ванільні” (vanilla), свопи, які передбачають обмін фіксованої відсоткової ставки на плаваючу чи плаваючої ставки на фіксовану; 2) базисні свопи, у результаті яких плаваюча ставка обмінюється на плаваючу, але розраховану на основі іншої базової ставки. Своп відсоткових ставок — це спосіб зміни загального рівня чутливості активів чи пасивів банку до флуктуацій ринкових ставок. Учасники кон-тракту можуть змінити умови укладених раніше угод проведенням операцій обміну фіксованих відсоткових ставок на плаваючі і навпаки. Своп також дозволяє досягти точнішої відповідності між строками дії активів і зо-бов’язань, а отже, одержати такі грошові потоки, які задовольняють ме-неджмент банку. Для здійснення операції своп необхідна наявність значної різниці в кре-дитних рейтингах учасників, причому вона має становити не менш як 0,75% у рівнях відсоткових ставок за кредитом. Як правило, учасник з вищим рейтин-гом виплачує відсотки за плаваючою ставкою, а одержує фінансовані відсоткові платежі від сторони з нижчим кредитним рейтингом. Сутність більшості відсоткових свопів полягає в тому, що позичальник з низьким кредитним рейтингом одержує довгостроковий кредит за фіксованою відсотковою ставкою, яка значно нижча за ту, котру він міг би одержати на ринку самостійно, не укладаючи угоди своп. Це відбувається тому, що учасник угоди з вищим рейтингом робить довгострокову позику від свого імені, що дозволяє значно знизити відсоткові витрати. В обмін на це позичальник з низьким рейтингом залучає короткострокові кошти під плаваючу відсоткову ставку і передає позику стороні, яка має високий рей-тинг. Такий обмін дозволяє трансформувати довгострокову фіксовану став-ку в гнучкішу і, можливо, нижчу короткострокову ставку. Кожний з учас-ників свопу здійснює позику на тому ринку, де виграш з погляду порівняльних витрат максимальний, і потім обидві сторони обмінюються відсотковими платежами за позиками, залученими кожною з них. У резуль-таті витрати запозичення після укладення своп-угоди знижуються для обох учасників, навіть тоді, коли позичальник з вищим рейтингом має змогу за-лучати кошти як на довгостроковому, так і на короткостроковому ринку дешевше, ніж позичальник з нижчим кредитним рейтингом. При цьому кожна сторона свопу має сама платити та відповідати за власні борги. Фак-тично учасники обмінюються лише різницею між фіксованими та плаваю-чими ставками на кожний момент виплати відсотків за позиками. Здебільшого обмін номінальними сумами позик, які називають умовною сумою, не відбувається. Тому сама своп-угода не позначається на балансі учасників, хоча може зменшити відсотковий ризик, пов’язаний з балансо-вими позиціями за активами та пасивами. Свопи також використовуються для подолання дисбалансів між стро-ками погашення активів і зобов’язань. Банк може мати короткострокові ак-тиви, видані під плаваючу ставку, які фінансуються за рахунок довгостро-кових зобов’язань, залучених під фіксовану ставку. У такому разі банк остерігається зниження ринкових ставок, що призведе до зменшення до-ходів. Інший банк чи компанія, яким належать довгострокові активи з фіксованою ставкою доходу та зобов’язання коротших строків дії, ос-терігаються зростання відсоткових ставок. Такі учасники ринку є кандида-тами на укладення угоди своп про обмін відсотковими ставками. При укладанні базисних своп-контрактів змінюється база розрахунку плаваючих відсоткових платежів за позиками. Найпопулярнішими ставками на міжнародних фінансових ринках, що використовуються в базисних свопах, є ставка LIBOR, ставка першокласного позичальника, ставка міжбанківського кредиту в США, композитні ставки за депозитними сертифікатами і ко-мерційними векселями, ставка за казначейськими векселями.
Приклад 10. Простий (“ванільний”) своп відсоткових ставок. Компанії потрібний кредит на 5 років у сумі 30 млн дол. США. З ураху-ванням кредитного рейтингу компанії вартість такої позики становитиме 9% річних. Компанія звертається до банку з пропозицією про укладення угоди своп, аби одержати на 5 років дешевший кредит, ніж той, який вона може отримати самостійно. Одночасно компанія зобов’язується залучити кошти на короткостроковому ринку комерційних паперів і розмістити їх у банку під 6-місячну ставку LIBOR. Банк погоджується з умовами своп-контракту, за що компанія виплачує йому винагороду в розмірі 1% від суми угоди в момент її укладення. Для здійснення взятих зобов’язань за своп-контрактом банк робить по-зику на довгостроковому ринку на 5 років в сумі 30 млн дол. Банк має ви-щий рейтинг, ніж компанія, що дає йому можливість залучити кошти під фіксовану ставку 8%.Отже, компанія одержує кредит у сумі 30 млн дол. на 5 років під ставку 8% . Відсоткові платежі за кредитом компанія виплачує банкові. Одночасно компанія залучає кошти на ринку на 6 місяців, наприк-лад шляхом випуску 180-денних комерційних паперів, на суму 30 млн дол. за ринковою ставкою 6,5% річних. Ці короткострокові залучені кошти розміщуються в банку, за що ком-панія одержує 6-місячну ставку LIBOR, яка становить 7% річних. Ставка за комерційними паперами нижча за ставку LIBOR в середньому на 0,50–0,75%. Компанія могла б фінансувати потребу в довгостроковому кредиті за рахунок короткострокового залучення коштів. Але для цього необхідно випускати та розміщувати комерційні папери протягом п’яти років під рин-кову ставку, яка складеться на час випуску, що означає залучення коштів під плаваючу ставку. Такий спосіб фінансування пов’язаний зі значним відсотковим ризиком, оскільки протягом п’яти років ставки можуть змінитися. Крім того, кожна операція розміщення комерційних паперів су-проводжується витратами, пов’язаними з виходом на ринок. Зміст даної угоди своп полягає в обміні довгострокового кредиту з фіксованою відсотковою ставкою на короткостроковий кредит з плаваю-чою ставкою. Результати свопу для компанії: 1) зниження витрат на 1% із залучення довгострокового кредиту, що за п’ять років становитиме 1,5 млн дол.: (0,09 — 0,08) · 30 000 000 · 5 = 1500000; 2) доход від різниці між ставкою LIBOR, яку одержано від банку за розміщення коштів на 6 місяців, та ставкою за комерційними паперами, котру необхідно виплатити при погашенні випуску, дол.: (0,07 — 0,065) · 30000000 · 180/360 = 75000; 3) витрати на комісійну винагороду за своп становлять 300000 дол.; водно-час компанія несе витрати з випуску комерційних паперів; 4) протягом п’яти років компанія прохеджувала відсотковий ризик, пов’язаний зі зміною ринкових ставок за кредитом; економія за рахунок свопу становить понад 1млн дол. Результати свопу для банку: 1) комісійні за своп у розмірі 300000 дол. банк одержує відразу при ук-ладанні угоди; 2) банк зміг профінансувати частину кредитів, які прив’язані до 6-місячної ставки LIBOR, через кошти, розміщені компанією в банку під ставку LIBOR. Це дозволило банку уникнути відсоткового ризику на 6 місяців відносно активів і зобов’язань в розмірі 30 млн дол; 3) при самостійному залученні короткострокових коштів банку не-обхідно було б, з огляду на його кредитний рейтинг, заплатити LIBOR плюс кредитний спред у розмірі 0,125%. У цьому прикладі фактичні суми були одержані компанією та банком як кредити, але здебільшого при укладанні угод своп реального обміну су-мами не відбувається. Кожна сторона описаного свопу самостійно відповідає перед своїми кредиторами за своїми зобов’язаннями. Через 6 місяців компанія забирає 30 млн дол. з банку і погашає зобов’язання за ко-мерційними паперами. Через 5 років компанія повертає 30 млн дол. банку, який виконує свої зобов’язання перед кредитором.
У такій операції, як правило, існує ризик неплатежу, пов’язаний з не-виконанням зобов’язань однією зі сторін. Якщо компанія через 5 років не поверне кредит банкові, то відповідати перед своїм кредитором банк буде самостійно. Для зниження цього виду ризику операції своп оформлюють-ся як контракти, в яких юридично закріплені права власності обох сторін у разі банкрутства або інших обставин, що призвели до невиконання умов угоди. При обміні реальними сумами сторони можуть знизити ризик не-платежу, одержавши гарантії або застосувавши інші види забезпечення кредиту. Приклад 11. Базисний своп відсоткових ставок. Банк одержав кредит на міжбанківському ринку за плаваючою ставкою на 2 роки. Виплати за кредитом базуються на ставці LIBOR плюс кредит-ний спред 1%. Банк розміщує одержані кошти у кредитні операції коротко-строкового характеру, за якими одержує відсоткові платежі згідно з LIBOR плюс середньозважений спред 3%. Це дозволяє отримувати прибуток в розмірі 2%. Через рік банк видав вигідний для себе кредит на таку саму су-му на один рік, але базою для розрахунку платежів слугувала ставка за ка-значейськими векселями уряду США плюс 4%. У такому разі банк нара-жається на базисний ризик, пов’язаний із різницею в зміні ставки за казначейськими векселями та LIBOR. Поки ці ставки рухатимуться паралельно, банк буде отримувати стабільний прибуток. Якщо ставки почнуть змінюватись у протилежних напрямах або з різною швидкістю, то банк мо-же як отримати додаткові прибутки, так і зазнати значних збитків. Оскільки і угода із залучення коштів, і кредитна угода на один рік вже укладені і умови їх змінити неможливо, то банк може провести операцію своп з ме-тою хеджування відсоткового ризику. Для цього на ринку свопів необхідно знайти учасника, який погодився б одержувати від банку платежі за став-кою казначейських векселів плюс спред (1–2%) протягом одного року, а в обмін на це виплачувати відсоткові платежі за ставкою LIBOR плюс 1%. Така операція дозволить банкові зафіксувати величину прибутків, оскільки ставка залучення та ставка розміщення коштів базується на одній і тій самій величині — ставці за казначейськими векселями. Отже, доходи банку після проведення операції своп не залежатимуть від зміни відсоткової ставки на ринку, що й означає хеджування ризику. За міжбанківською кредитною угодою банк і далі виконує свої зобов’язання і виплачує ставку LIBOR плюс 1%, але саме таку суму платежів банк одержить від іншої сторони свопу. Отже, зміни в рівнях ставки LIBOR не вплинуть на відсоткові витра-ти банку. Базисний своп допоміг банку прохеджувати відсотковий ризик.
Приклад 12. Ціноутворення відсоткових своп-контрактів. Банк “Альфа” та банк “Гамма” 01.04.97 уклали своп-контракт терміном на один рік на умовну суму 1 млн дол. США. Банк “Альфа” погоджується сплачувати плаваючу ставку, яка базується на 6-місячній ставці LIBOR. Протягом дії свопу відбуваються дві сплати: через 6 місяців від дати укла-дення угоди 30.09.97 за ставкою LIBOR, зафіксованою 01.04.97, та через 12 місяців, тобто 31.03.98, за ставкою LIBOR, котра зафіксована на ринку 30.09.97. Банк “Гамма” сплачує фіксовану ставку в ті самі строки. Якою має бути прийнятна фіксована ставка в точці беззбитковості для цього свопу за ринковою ціною, якщо на 01.04.97 на ринку діють такі став-ки: 6-місячна LIBOR – 7%, 12-місячна LIBOR – 7,8%? Розрахунки зроблені на основі базового періоду — 360 днів та трива-лості будь-якого місяця – 30 днів. За умовами свопу банк “Альфа” сплатить через 6 місяців суму 35000 дол.: 0,07 · 180:360 · 1000000 = 35000. 6-місячна ставка LIBOR, яка діятиме на ринку через 6 місяців, невідома. Тому для розрахунків використовується форвардна ставка, отри-мана з кривої прибутковості спот-ринку. Форвардна 6-місячна LIBOR r6 може бути обчислена за формулою (3.1): (1+0,078 · 360:360) = (1 + 0,07 · 180:360) · (1 + r6 · 180:360), r6 = 8,3%. Отже, друга сплата банку “Альфа” очікується в розмірі 41500 дол.: 0,083 · 180:360 · 1000000 = 41500. За умовами свопу банк “Гамма” сплачує таку фіксовану ставку, яка дає нульову чисту теперішню вартість свопу. Це означає, що суми платежів (і фіксованих і плаваючих) мають бути дисконтовані, причому ставки дис-контування — це 6-місячна LIBOR — 7% та 12-місячна LIBOR — 7,8%. Нехай FS — сума платежу в доларах за фіксованою ставкою (невідома величина). Тоді, використовуючи формулу дисконтування (3.3), можемо записати рівняння:
Звідси FS = 38184 дол. або прийнятна фіксована ставка становитиме 7,637%: (38184 : 1000000) · (360 : 180) ·100% = 7,637. Перевірка:
Отже, банк “Гамма” має сплачувати фіксовану суму платежу в розмірі 38184 дол. двічі – 30.09.97 та 31.03.98 протягом дії даного свопу. Фактично банки лише обміняються різницями в сумах платежів. При першій сплаті банк “Гамма” виплатить суму 3184 дол. (38184 — 35000), при другій – банк “Альфа” виплатить банку “Гамма” суму 3316 дол. (41500 — 38184).
При опуклій кривій доходності та сторона, яка платить фіксовану став-ку, сплачує більше на попередніх стадіях свопу і отримує більше на пізніх стадіях. Якщо фактичні ставки відрізнятимуться від очікуваних, то платник плаваючої ставки може виграти чи програти, але платник фіксованої ставки є незалежним від коливань ринкових ставок.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ХЕДЖУВАННЯ РИЗИКУ ВІДСОТКОВИХ СТАВОК НА ОСНОВІ СВОП-КОНТРАКТІВ» з дисципліни «Банківський менеджмент хеджування фінансових ризиків»
