Аналіз співвідношення касової та ф’ючерсної ціни активу
Ціна, яка фіксується при укладанні ф’ючерсної угоди, називається ф’ючерсною. Ця ціна відбиває очікування інвесторів майбутньої ціни для активу, який є предметом даної угоди. Ф’ючерсні ціни встановлюються че-рез взаємодію попиту та пропозиції, які створюються учасниками ринку. Ф’ючерсна ціна може бути вищою за касову ціну відповідного активу або нижчою за неї залежно від кількості хеджерів з короткими та довгими позиціями. Якщо ф’ючерсна ціна активу F1 вища за касову ціну S, то така ситуація називається контанго (contango — додаток до ціни). Коли ф’ючерсна ціна F2 нижча за ціну касового ринку, то ситуація має назву бекуордейшн (backordertion — зворотний порядок) (мал. 2.2).
Мал. 2.2. Графік співвідношення ф’ючерсних та готівкових цін Як видно з графіка (мал. 2.2), на момент поставки ф’ючерсна ціна акти-ву зрівнюється з касовою ціною. Така закономірність спостерігається тому, що можливе проведення арбітражних операцій на ф’ючерсному та касово-му ринках. Арбітражна угода — це одночасна купівля і продаж одного й того самого фінансового активу на двох різних ринках з метою отримання безризикового прибутку. Різниця між ф’ючерсною і касовою цінами активу в момент поставки дає можливість здійснити арбітражну операцію, а фізична поставка активу за ф’ючерсною угодою є механізмом проведення такої операції. Припустимо, що на момент здійснення контракту ф’ючерсна ціна вища за касову: F1 > S. Тоді учасник продає ф’ючерсний контракт за ціною F1 і одночасно купує на спотовому ринку відповідний актив за ціною S. У день поставки він виконує свої зобов’язання за ф’ючерсним контрактом і отри-мує прибуток P, що дорівнює різниці між цінами: P = F1 – S. У розглянутій ситуації арбітражери починають активно здійснювати операції, аби заробити майже безризиковий прибуток. Внаслідок цього пропозиція на ф’ючерсному ринку росте і, відповідно, ціна контрактів па-дає. Одночасно на спотовому ринку росте попит на активи, а отже, ціна збільшується. Такий процес відбувається доти, доки ціни на ф’ючерсному і спотовому ринках не зрівняються. Якщо ф’ючерсна ціна F2 на дату поставки виявилася нижчою за касову S, то арбітражер купує ф’ючерсний контракт і продає активи на спотовому ринку. Його прибуток дорівнює різниці в цінах P = S – F2. Такі операції зрештою тягнуть за собою вирівнювання ф’ючерсних та спотових цін на відповідні активи. Арбітраж допомагає підтягнути ф’ючерсну ціну до очікуваної на касовому ринку. Різниця між касовою і ф’ючерсною цінами на даний фінансовий актив називається базисом B. Залежно від співвідношення цін базис може бути додатним або від’ємним. Якщо B = F1 – S > 0, то базис додатний, при B = F2 – S < 0 — базис від’ємний. На момент закінчення строку дії ф’ючерсного контракту B = 0, оскільки ціни зрівнюються. За своїм еко-номічним змістом базис є ціною доставки активу. Ціна доставки — це всі витрати, пов’язані з володінням активом протя-гом періоду дії контракту, і упущений прибуток. Ціна доставки включає такі елементи: Z — витрати зі зберігання та страхування активу; R — відсотки, які можна було б отримати на суму, що витрачена на придбання активу. Тоді ф’ючерсна ціна обчислюється за формулою F = S + R + Z, (2.1) а базис B = F – S = R + Z. (2.2) Базис може значно змінюватися з часом, що робить процес хеджування недосконалим. Співвідношення цін на ф’ючерсних ринках значною мірою визна-чається кількістю хеджерів та торгівців. Для хеджерів зміни в ціні ф’ючерсного контракту не мають вирішального значення, бо результат хеджування в будь-якому разі буде один і той самий. Для торгівців май-бутні ціни на актив мають важливе значення, оскільки їх позиції відкриваються з метою отримання прибутку за рахунок різниці в цінах ак-тиву. Торгівці беруть на себе ризик хеджерів і прагнуть отримати винаго-роду за цей ризик. З огляду на сказане, якщо більша частина торгівців відкрила короткі позиції, то це означає: ф’ючерсна ціна вища за майбутню ціну спот (contango). Саме зниження ф’ючерсних цін протягом періоду дії контракту дасть змогу торгівцям отримати прибуток. А якщо більша частина торгівців відкрила довгі позиції за ф’ючерсами, то це означає: ф’ючерсні ціни мають бути нижчі за майбутню ціну спот (backordertion). За відсутності “потенційної” винагороди торгівці не укладатимуть контрактів. Але на практиці арбітражний прибуток не є безризиковим. По-перше, процес щоденного котирування цін робить ф’ючерсні арбітражні операції ризиковими, оскільки ціна безперервно змінюється. По-друге, доходи на ринку готівки можуть включати премії за ризик і ліквідність, які відсутні в доходах за ф’ючерсними угодами. По-третє, на біржах можуть вводитись обмеження для деяких позицій за кількістю й типами контрактів, що уне-можливлює проведення арбітражної операції. Отже, арбітражний попит за-лежить від величини арбітражного прибутку, а різниця між ф’ючерсною і спотовою цінами не завжди є настільки значною, щоб спонукати до прове-дення арбітражних операцій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз співвідношення касової та ф’ючерсної ціни активу» з дисципліни «Банківський менеджмент хеджування фінансових ризиків»
