Законодавство про місцеве самоврядування, погляд у майбутнє
14 червня 1997 року в Україні набув чинності новий Закон "Про місцеве самоврядування в Україні". Зразу ж на другий день після цього норми Закону було застосовано у місті Києві, де знову склалась цікава правова ситуація двовладдя: з одного боку - законно обраний голова міської ради, який за законом став головою міста і набрав легального статусу "головної посадової особи територіальної громади", з іншого боку - голова Київської міської державної адміністрації, легальний статус якого є невизначеним. Адже закон про місцеві державні адміністрації не набув чинності разом із законом про місцеве самоврядування, а Конституція (статті 118 та 140) говорить , що особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. 175 Перше суперечливе застосування прийнятого і введеного в дію закону про місцеве самоврядування показало, що ухвалення цього закону не вирішило і не могло вирішити всіх проблем, що стоять сьогодні перед українським самоврядуванням, але можна сподіватись, що це стане доброю основою для майбутнього законодавства. Майбутнє законодавство має вирішити питання визначення, порядку формування та виконання районних та обласних бюджетів, а головне — закріпити і розкрити принцип, закладений базовим законом: "Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами" (ст.61 ,ч.4). Надзвичайно складним у розв'язанні, але надзвичайно важливим для майбутнього розвитку самоврядування є питання вирівнювання фінансових можливостей територіальних громад за допомогою державних механізмів. Згідно з законом, "мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченності на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом", (ст.62. ч.2.) Ця норма має трансформуватись у добре вивірену формулу для здійснення таких розрахунків. І тут важко надіятися, що по-новому місцеві бюджети почнуть формуватись уже із 1998 року. Як бачимо, лише у питаннях фінансового забезпечення вимагатиметься прийняття цілого ряду нових законодавчих актів. Крім цього, новий закон потребуватиме прийняття цілого ряду інших законів чи внесення змін до нині чинних. Це можуть бути закони про органи громадського самоврядування, про місцеві референдуми та місцеві ініціативи, про статус депутатів місцевих рад, про вибори представницьких органів місцевого самоврядування, тощо. Яким буде це новітнє законодавство, покаже час. Хочеться вірити, що у новому законодавстві буде усунено недоліки базового закону, і місцеве самоврядування одержить новий імпульс для свого розвитку. Попереду тривала і важка праця не тільки над його впровадженням, що передусім покладатиметься на самі органи місцевого самоврядування, але і над наповненням конкретним змістом цілого ряду новел, які є у цьому Законі. Тобто за Верховною Радою залишається ще дуже великий обсяг роботи щодо прийняття цілого ряду законів, що випливають із базового, і особливі складності тут чекають у сфері бюджетного регулювання та законодавчого визначення принципів та порядку вирівнювання фінансових ресурсів бідних та багатих громад.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Законодавство про місцеве самоврядування, погляд у майбутнє» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
