Орган самоврядування приймає досить різні статути, але головним статутом є конституційний статут общини, який доповнює визначене законом про місцеве самоврядування комунальне право специфічними місцевими правилами. Хоча цей статут формально не є законом, але його виконання на місцевому, общинному рівні є таким же обов'язковим, як і виконання земельних законів. До статуту включаються різні норми, які не визначаються законом про самоврядування і належать до компетенції статуту. Це може торкатися: - форми оповіщення громадян про роботу органів самоврядування; - різні форми участі людей у діяльності самоврядування; - розподіл общини на дрібніші одиниці з власними представництвами; - затвердження договорів між різними общинами та общиною і членами представницького органу; - зарплати і компенсації для членів муніципальних зборів і комісій; - створення комісій; - структура виконавчого органу і кількість керівників відділів; - правила прийняття і звільнення з роботи муніципальних службовців та правила оплати їхньої праці; - право осіб чи їх груп знайомитись з адміністративними актами самоврядування. Крім статутів загального конституційного чи організаційного характеру: головний статут общини, статут для приватних підприємств, статут для ощадних кас тощо. Представницький орган може схвалювати такі статути: 1. Господарський статут общини — особливий статут правового характеру, який встановлює фінансові ресурси общини. Важливою частиною цього статуту є кошторис бюджету, який являє собою правову основу видатків на управління, але не надходжень. Доходи бюджету не піддаються точному плануванню. 2. Статут про підключення до загальних мереж( каналізації). 3. Статут про відрахування за користування окремими послугами (музична школа, басейн тощо). 4. Статути про міську забудову. Основним документом, який регулює діяльність представницького органу, є регламент. Регламент, як правило, має містити відповіді на такі питання: - періодичність проведення засідань місцевого представницького органу; МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 1 22 - правила підготовки та проведення зборів, а також порядок обговорення пропозицій; - правила створення фракцій; - форму і терміни подання фракціями і окремими депутатами пропозицій; - регулювання роботи комісій; - форма і порядок голосування; - визначення відкритих і закритих засідань; - правила проведення роботи з громадськістю і т. п. Особливо слід відзначити умову відкритості засідань та оголошення заздалегідь про час і місце проведення такого засідання. Коли відповідно до головного статуту такого оголошення зроблено не було, то всі рішення, прийняті на такому засіданні, вважаються недійсними.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНА, МІСЦЕВІ СТАТУТИ» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
