Після Великої французької революції і періоду громадянської війни та сепаратистських заколотів питання утворення адміністративно- МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 7 2 територіальних одиниць більших, ніж департамент, взагалі не ставилося. Проте з розвитком держави і появою проблем регіонального розвитку для забезпечення координації робіт та інтересів комун чи департаментів у здійсненні якихось важливих для регіону спільних проектів стали з'являтись округи, які спочатку навіть не мали стійкого характеру. Єдиним органом влади на цьому рівні був окружний префект, при якому діяла спеціальна комісія з економічного розвитку округу, котра мала обмежений консультативний характер. Потім ця комісія була замінена окружною радою, що формувалася в результаті непрямих виборів, вважалася громадським органом і не мала владних повноважень загальної компетенції. Лише закон від 2 березня 1982 року вивів округ на новий рівень розвитку, оскільки за ним був фактично закріплений статус місцевого колективу, хоча роль місцевої державної влади на цьому рівні значно вища. Статус і компетеція округу Статус округу випливає з його призначення бути інструментом економічного, соціального і культурного розвитку певної території. Саме округи беруть участь у створенні загальнонаціональних планів розвитку, домагаючись у цих планах виконання пріоритетів окружного розвитку. Відповідно до такого призначення округу законом визначається і його компетенція в деяких галузях: 1) зайнятість і професійна підготовка населення. Округ щорічно затверджує програму професійної підготовки, створює центри професійного навчання, утримує ліцеї; 2) забезпечення житлом. Округ визначає пріоритети розвитку житлового будівництва і здійснює спеціальні житлові програми; 3) облаштування річкових портів, за винятком загальнонаціональних великих портів; Крім цього, округи можуть відкривати різноманітні музеї і художні навчальні заклади, вони можуть надавати допомогу в проведенні наукових досліджень тощо. Органи влади округу Представницьким органом округу є окружна рада. До 1986 року ці ради формувалися непрямими виборами, тобто складалися з депутатів та сенаторів національного рівня від округу та представників місцевих територіальних колективів, котрі обиралися генеральними та муніципальними радами. З 16 березня 1986 року окружні радники обираються прямими виборами. Вибори організовуються на рівні департаментів, причому у кожному департаменті голосування відбувається за партійними списками, 73 число мандатів залежить від населення департаменту, але не менше трьох. Окружна рада проводить сесії не рідше одного разу в три місяці. Рада обирає голову і бюро ради, яке складається з голови та його заступників. Рада може передати бюро частину своїх повноважень, за винятком найбільш важливих фінансових питань. Окружна рада має принципову компетенцію приймати будь-які рішення, що входять у компетенцію округу, якщо законодавством це не віднесено до компетенції Голови ради. Голова окружної ради є одночасно виконавчою владою округу. Повноваження його досить великі: 1) голова готує проекти рішень окружної ради, в тому числі і проект бюджету округу; 2) скликає раду і головує на її засіданнях; 3) виконує прийняті радою рішення; 4) є розпорядником фінансових ресурсів округу; 5) керує роботою окружних служб і є адміністративним головою всього персоналу адміністративних органів округу; 6) призначає на посади працівників адмінслужб округу і накладає адміністративні стягнення;.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОКРУГ У ФРАНЦІЇ» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
