Відносини між різними рівнями влади у Сполучених Штатах надзвичайно складні і в кожному штаті різні. Муніципальна влада, як правило, є учасницею всіх типів поточної взаємодії між усіма рівнями урядування. Законодавство штатів визначає кордони, форми урядування та адміністративну структуру, механізм місцевих виборів, етичні норми, принципи землекористування, засоби оподаткування, визначення розміру оподаткування, заборгованості, правила й стандарти, що регламентують роботу з кадрами, пенсії. Між штатами існують значні відмінності щодо свободи дій, яку вони дозволяють мати у цих питаннях муніципалітетам у межах їхніх кордонів. Штати можуть перевіряти діяльність місцевої влади, встановлювати обов'язковість затвердження проектів, призначати чиновників місцевих органів і заміняти адміністративних посадових осіб. Конституції штатів нерідко звільняють органи місцевого самоврядування або корпорації від сплати майнових податків, встановлюють межі оподаткування, дефіциту й боргу, обмежують подарунки і грошові або майнові кредити з боку муніципалітетів громадянам чи корпораціям. Верхні межі муніципальних податків можуть встановлюватися штатом або з ініціативи громадян. Наприклад, у 1978 році виборці Каліфорнії ухвалили Пропозицію 13, якою скорочувалися майнові податки і загальні видатки як штату, так і органів місцевого самоврядування у Каліфорнії. Федеральна влада має обмежені повноваження втручатися на рівні штатів або на місцях на підставі національного економічного інтересу. Капіталовкладення і позики штатів і місцевої влади розглядаються окремо від федеральних видатків. Втім, федеральна влада дедалі ширше застосовує два основні політичні інструменти для впливу на діяльність місцевих органів: субсидії та зобов'язуючі доручення. Субсидії являють собою розподілені між субнаціональними органами влади державні фінанси, які необхідно витратити для вирішення конкретних політичних МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 5 8 проблем. Конгрес ухвалює закон, яким виділяє штатам і населеним пунктам федеральні грошові суми для використання на конкретні цілі, наприклад, для надання бідним допомоги у вигляді житла. Конгрес делегує право порядкування цими субсидіями федеральним відомствам. Штати і населені пункти повинні звертатися до цих, федеральних відомств для отримання цих грошових сум, а для цього ці звернення мають відповідати певним вимогам, визначеним у законі Конгресу. Як наслідок, не всі заявники отримують право на субсидії. Водночас штати і населені пункти не зобов'язані клопотатися про ці грошові суми, а отже, і не повинні вирішувати конкретну політичну проблему, для якої призначені субсидії. Крім того, одержувачі субсидії нерідко мають право на свій розсуд використовувати гроші, аби досягти конкретної політичної мети. Конгрес застосовує субсидії, коли хоче, щоб субнаціональні органи влади здійснили те, що інакше вони не змогли б здійснити. Субсидії створюють позитивний стимул для вжиття субнаціональною владою заходів, спрямованих на вирішення конкретних політичних проблем. Крім того, надання федеральних грошей покликане підвищити здатність штатів робити те, що визначене федеральною політикою. Однак, знову ж таки, штати і населені пункти не зобов'язані брати гроші у вигляді субсидій, а відтак не зобов'язані і вирішувати конкретне політичне питання. Альтернативним механізмом, який федеральна влада використовує для впливу на діяльність місцевої влади, є зобов'язуюче доручення, або пряме розпорядження федеральної влади, яке слід виконувати під загрозою цивільно-правових або кримінальних санкцій у суді, що діє за нормами статутного й загального права. Іншими словами, на відміну від субсидій, коли штати й місцеві органи не зобов'язані за законом здійснювати ті чи інші заходи, федеральна влада застосовує зобов'язуючі доручення, аби домогтися від субнаціональної влади здійснення таких заходів. Крім того, федеральна влада може використати зобов'язуюче доручення для заборони субнаціональним органам влади вести певну діяльність. У Сполучених Штатах це особливо характерно для сфери захисту довкілля. Наприклад, Поправки 1997 року до Закону про наукові дослідження у галузі захисту морів і морські заповідники забороняють містам затоплення у морі осадів стічних вод. Важливо також зауважити, що зобов'язуючі доручення мають різні ступені федерального фінансування. Деякі доручення передбачають повне фінансування федеральною владою тієї чи іншої діяльності субнаціональних органів влади, у той час як інші — лише частину фінансування або й узагалі ніякого, вимагаючи, щоб субнаціональна влада здійснювала деякі або всі витрати.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВІДНОСИНИ МІЖ РІЗНИМИ РІВНЯМИ ВЛАДИ У США» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
