Основні джерела та принципи міжнародного повітряного права
До Першої світової війни існувало кілька теорій щодо статусу повітряного простору над сухопутною державною територією та територіальними водами. Згідно з однією з них повітряний простір був абсолютно вільним; згідно з іншою - аналогічно територіальному морю - держава має смугу територіального повітря, над якою йде вільна зона. За третім підходом - все повітря над державою перебуває під суверенітетом держави; четвертий підхід дещо модифікує третій, встановлюючи право вільних перельотів повітряним простором для іноземних цивільних літаків. Особливий антагонізм існував між французькою теорією свободи повітряного простору та британською теорією державного суверенітету над ним, але всі погоджувались, що повітряний простір над відкритим морем і Ьегга. пиіііиз вільні й відкриті для всіх. З початком Першої світової війни почав домінувати підхід державного суверенітету над повітряним простором, оскільки держави були зацікавлені в регулюванні польотів над своєю державною територією. Це знайшло відбиття в Паризькій конвенції 1919 р. про регулювання повітряної навігації, яка визнавала повний суверенітет держав над повітряним простором над їх сухопутною територією та територіальним морем. Суверенітет поширювався на необмежену відстань у повітряному просторі, однак це було змінено в майбутньому. Зараз вважається, що суверенітет держав над їх повітряним простором обмежений тією висотою, де повітряний простір стикається з відкритим простором. Точно зазначити цю межу важко, оскільки це залежить від технологічних та інших чинників. Найчастіше називають цифри між 50 та 100 милями. 15.1, Основні джерела та принципи міжнародного повітряного права
Проте в той час як існує право мирного проходу територіальними водами, право перельотів повітряним простором держави вже на початку XX ст. оспорювалось. Зараз загальноприйнято, що такого права не існує у міжнародному звичаєвому праві. Літаки можуть перетинати повітряний простір держав тільки з їх згоди. Сучасний режим повітряної навігації бере початок з 1944 р., з Чиказької конференції та прийнятих на ній конвенцій. Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію не стосується державних літаків (наприклад, військових) і підкреслює повний і виключний суверенітет держав над своїм повітряним простором. На основі Чиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 р. основними принципами міжнародного повітряного права визнаються: • право на вільний переліт в міжнародному повітряному просторі; • право на технічне приземлення (наприклад, для заправ лення паливом тощо); • право на перевезення пасажирів, пошти і товару; • кожна держава має виключне право верховенства над сво їм повітряним простором; • державні літаки однієї держави можуть перелітати над теренами іншої за спеціальним дозволом, оскільки договір сто сується виключно цивільної авіації; • перевезення товару літаками однієї держави над терито рією іншої держави вимагають згоди цієї держави; • кожна держава, на території якої приземляється літак, має право його обшукати та вимагати документів від капітана та ін. Чиказька угода про транзит міжнародних авіаслужб 1944 р. (іЬе СМса^о Іпіегпаііопаі Аіг ЗЄГУІСЄЗ Тгапзіі А^геетепі) підкреслювала, що держави-сторони визнають право таких служб перелітати над їх територіями без приземлення та право на технічне приземлення. Ця угода, що включала дві свободи, була доповнена Чиказькою угодою 1944 р. про міжнародний авіатранспорт (іЬе СЬіса£о Іпіегпаіііопаі Аіг Тгапзрогі; А^геетепі), яка додала право брати на борт та висаджувати пасажирів, пошту та вантаж на територіях держав-учасниць. Однак ця угода була ратифікована небагатьма державами, США відмовились від неї у 1946 р. через значні комерційні втрати. Загалом сучасній практиці міжнародних повітряних сполучень властиві такі комерційні права (чи «свободи повітря»): 1. Право на транзитний політ без посадки на території держави, що надає це право.
.204
РОЗДІЛ 15
міжнародне повітряне право
■ 2. Право транзитного польоту з посадкою, але не в комерційних цілях (в основному для заправки пальним). 3. Право провозити в іноземну державу пасажирів, вантаж і пошту з держави реєстрації повітряного корабля. 4. Право висаджувати на території іноземної держави па сажирів, вивантажувати вантаж і пошту, а також брати їх на борт на території такої держави для перевезення з будь-яких третіх країн чи в будь-які треті країни. Результатом Чиказької конференції було створення Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), спеціалізованої установи ООН з центром в Монреалі (Канада). Окрім ІКАО існує також Міжнародна асоціація повітряного транспорту, в яку входять більшість авіакомпаній, які співпрацюють у встановленні єдиних цін на квитки та тарифів, що, однак, підлягає схваленню урядами. Важливу роль у регулюванні міжнародних польотів відіграють двосторонні угоди, такі як, наприклад, Британсько-Амери-канська Бермудська угода 1946 р. Вона була денонсована Великою Британією у 1976 р. з причини несправедливої частки у Північно-Атлантичному перевезенні. 1977 р. було підписано новий договір між Великою Британією та США - Бермуда 2. Були підтверджені основні принципи Бермуди 1, однак Британським авіалініям було дозволено нові перельоти без приземлення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні джерела та принципи міжнародного повітряного права» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
