До внутрішньодержавних органів зовнішніх зносин належать глава держави, парламент, уряд, міністр закордонних справ, міністерство закордонних справ, інші внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин. Главою держави може бути одна особа або колегіальний орган залежно від форми правління. Згідно зі ст. 102 Конституції України 1996 р. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він представляє Україну у міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України. Парламенти згідно з конституціями більшості держав мають здійснювати загальне керівництво зовнішньою політикою шляхом розгляду питань зовнішньої політики на основі доповідей і повідомлень вищих органів виконавчої влади, комісій з закордонних справ, інших державних органів, а також делегацій парламенту про їх візити до зарубіжних країн та участь у міжнародних конференціях. В Україні ці питання розглядаються на сесіях Верховної Ради і засіданнях комітетів Верховної Ради. Зовнішньополітична і міжнародна діяльність парламентів здійснюється також шляхом укладення міжнародних договорів, проведення переговорів спікера парламенту з главами іноземних держав, обмін делегаціями між парламентами та в інших формах. Міжнародні договори у більшості держав ратифікуються парламентом. Згідно із Законом України «Про міжнародні договори України», ратифікація міжнародних договорів України здійснюється Верховною Радою України шляхом ухвалення 1 Вгошпііе 3- Ор. сії.- Р. 347.
170
РОЗДІЛ 12
дипломатичне та консульське право
спеціального Закону про ратифікацію. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закон про ратифікацію підписується Головою Верховної Ради України. Однак, як згадувалось вище, Конституційний Суд у справі за поданням 54 народних депутатів щодо ратифікації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин визнав ч. 1 ст. 7 Закону «Про міжнародні договори України» такою, що суперечить Конституції України, оскільки за Конституцією всі закони України підписує Президент України. Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про міжнародні договори України», ратифікації підлягають міжнародні договори України: а) політичні, загальноекономічні, із загальних фінансових питань, з питань позики та кредиту, територіальні, мирні; б) що торкаються прав та свобод людини і громадянина; в) про громадянство; г) про участь у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; д) про військову допомогу та стосовно направлення контингенту Збройних сил України до іншої країни чи допуску збройних сил іноземних держав на територію України; є) про історичне та культурне надбання народу України; є) виконання яких обумовлює зміну діючих чи ухвалення нових законів України; ж) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена законом чи самим міжнародним договором. Уряд як вищий колегіальний орган державного управління здійснює загальне політичне й оперативне керівництво зовнішніми зносинами держави. Він, як правило, має право укладати міжнародні договори від свого імені. Згідно з Законом «Про міжнародні договори України» від імені уряду укладаються міжнародні договори з економічних, торговельних, науково-технічних та інших питань, що належать до його компетенції (ч. З ст. 2). Поширеною формою зовнішньополітичної діяльності уряду є ноти уряду, направлення і прийняття урядових делегацій, переговори між ними і підписання міжнародних угод. Глави урядів без спеціальних повноважень можуть вести переговори з представниками іноземних держав як у своїй країні, так і за кордоном. Під час поїздок за кордон глави урядів мають дипломатичний імунітет. Міністр закордонних справ, як і глава держави і глава уряду, може вести безпосередні переговори без спеціальних повноважень і має право підписати міжнародний договір без певного формального повноваження. Під час поїздок за кордон він також має дипломатичні привілеї та імунітет. Під відомством закордонних справ розуміють централізований апарат, який здійснює зовнішню політику держави, займається її повсякденними зовнішньополітичними справа-і ми. В різних країнах цей апарат називається по-різному:
Держдепартамент (США), Міністерство закордонних справ (Україна, Японія та ін.), Закордонний офіс (Гогеі^п ОШсе) (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) тощо. Відомство закордонних справ, зазвичай, складається з трьох груп відділів: 1) територіальних (за групами країн); 2) функціональних; 3) адміністративних. Територіальні відділи виконують поточну оперативну роботу з вивчення політичного та економічного становища в окремих країнах. Функціональні відділи, як правило, відають загальними питаннями міжнародних відносин, в яких держава зацікавлена, наприклад, питаннями міжнародних організацій, консульських зносин тощо. Адміністративні відділи і управління мають в основному допоміжний характер і обслуговують апарат відомства закордонних справ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
