Дипломатична діяльність - це один зі способів реалізації зовнішньої політики держави. Це офіційна діяльність держави в особі її органів зовнішніх зносин щодо захисту інтересів держави та її громадян, щодо підтримки та зміцнення миру та співробітництва з іншими державами. Тобто дипломатія - це вужче поняття, ніж зовнішня політика, яка включає в себе всю сукупність методів і засобів діяльності суб'єкта міжнародного права у сфері міжнародних відносин. Дипломатія відрізняється від зовнішньої політики і тим, що завжди має публічний, офіційний характер; вона здійснюється лише спеціальними уповноваженими органами (посольствами, міністерствами закордонних справ тощо) виключно мирними засобами. Слід наголосити також і на відмінності між дипломатією і міжнародним правом. Як зазначалося вище, міжнародне право - це система норм, яка регулює відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права на міжнародній арені. На відміну від міжнародного права, єдиного для всіх держав, єдиної дипломатії нема, є дипломатія кожної держави. Дипломатичне та консульське право - це окрема галузь міжнародного права, яка регулює дипломатичні та консульські відносини. Дипломатичне право регулює офіційну діяльність суб'єктів міжнародного права у сфері зовнішніх зносин, зокрема форми представництва держав за кордоном, форми ведення переговорів, підготовку і створення дипломатичних актів тощо. Ще в законах Ману дається визначення дипломатії як мистецтва, що залежить від послів і полягає у вмінні попередити війну і забезпечити мир. У Стародавньому Римі існували такі поняття міжнародного права, як посольство (яке призначалось 169
Сенатом) і договори між державами. Тривалий час дипломатія розвивалась як посольське право. В історичному аспекті розвиток дипломатії в Україні можна простежити починаючи з договорів Олега з Константинополем, перших послів Київської Русі варязького походження, які поступово асимілюються, і варязькі ймення в документах замінюються іменами слов'янськими. Помітний вплив у зовнішній політиці держав відігравала Запорозька Січ. Частими тут були посли іноземних держав з пропозиціями і дарунками до Козацької республіки, існував певний ритуал прийому послів. Великим дипломатом був гетьман Богдан Хмельницький, успішно виконували доручення гетьмана Немирич, Мужилов-ський, Зарудний та інші дипломати. Дипломатія міжнародних організацій як особлива служба з'являється на рубежі ХІХ-ХХ ст. У цей же період відбувається поділ на дипломатичну і консульську служби: консульська служба опікується питаннями торгівлі, а дипломатична служба - політичними питаннями. 1961 р. на міжнародній конференції у Відні було прийнято Конвенцію ООН про дипломатичні зносини, яка набула чинності у 1964 р. УРСР приєдналась до цієї Конвенції 21 березня 1964 р., і вона набула чинності для УРСР 12 липня 1964 р. Багато держав зволікали з підписанням Конвенції. Зокрема, для СІЛА Конвенція набула чинності у 1972 р., оскільки Держдепартамент СІЛА ще до підписання Конвенції намагався привести чинне законодавство СІНА у відповідність з Конвенцією. На сьогодні понад 150 держав є сторонами Віденської конвенції 1961 р. 1963 р. було прийнято Віденську конвенцію про консульські зносини, яка набула чинності для України в 1989 р. Серед інших конвенцій, що регулюють дипломатичні та консульські зносини, можна назвати Віденську конвенцію про представництва держав у їх відносинах з міжнародними організаціями 1975 р., Конвенцію про попередження злочинів і покарання за злочини проти осіб, що користуються міжнародним захистом, включно з дипломатичними агентами, 1976 р., Каракаську конвенцію про консульські функції 1911 р., Гаванську конвенцію про дипломатичних чиновників та Гаванську конвенцію про консульських агентів 1928 р. Важливість правових положень, закладених у Віденській конвенції про дипломатичні зносини, була підкреслена МСС у Справі дипломатичного та консульського штату СІЛА в Тегерані [Сазе Сопсегпіп£ Ппііесі Зіаіез Біріота^іс апсі Сопзиіаг 8і;а££ іп ТеЬгап (Огсіег оі 15 БесетЬег 1979 апсі іисІ£етеп1; оі 24 Мау 1980)] 1. У своєму рішенні Суд зауважив, що зобов'язання 1 ШНесі Зїаіез Біріотаїіс апсі Сопзиіаг 8їа££ іп ТеЬгап Сазе. ИпіїесІ Бїаіез V. Ігап [1980] І.С..Г Кер. 3.
іранського уряду в даній справі не тільки договірні... але це й зобов'язання згідно з загальним міжнародним правом. У цій справі уряд Ірану був визнаний відповідальним за нездатність попередити захоплення військовими місії СІЛА у Тегерані й утримання дипломатичного та консульського персоналу як заручників і, пізніше, за схвалення цих дій 1. Як зазначив Міжнародний Суд, норми дипломатичного права створюють самодостатній режим, який, з одного боку, формулює зобов'язання держави, яка приймає, щодо привілеїв та імунітетів дипломатичної місії, а з іншого - передбачає їх можливе порушення членами місії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття, виникнення і розвиток дипломатії» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
