Тривалий час архіпелаг Шпіцберген не входив до скла ду території жодної держави. Статус «нічийної території» островів Шпіцбергена було закріплено ще в 1872 р. угодою між Росією, Норвегією та Швецією. На Паризькій конфе ренції 1920 р. між Норвегією, Швецією, Англією, США, Францією, Італією, Данією, Нідерландами та Японією було укладено Договір про Шпіцберген, за яким суверенітет щодо архіпелагу було закріплено за Норвегією, а учасникам до говору було надано право на гірничий промисел, рибну лов лю, полювання на морського звіра на островах архіпелагу та архіпелажних водах2. Радянський Союз приєднався до договору 7 травня 1935 р. Питання про правонаступництво України щодо цього договору має вирішуватися згідно з міжнародним правом за принципом континуїтету. 1 Заборона на військове судноплавство неприбрежних держав є загаль ним принципом міжнародно правового режиму міжнародних рік. Щодо цього принципу виникла колізія після розпаду СРСР, коли Російська Федерація, не будучи придунайською державою, заявила про правонас тупництво участі СРСР у Конвенції про режим судноплавства по Дунаю. Залишаючись на не цілком зрозумілих правових підставах у числі дер жав — учасниць Конвенції, Росія відповідно до ст. 30 Конвенції не має права військового судноплавства по Дунаю. 2 Див.: Международное право в документах / Сост. Н. Т. Блатова. — С. 442—444.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Архіпелаг Шпіцберген» з дисципліни «Міжнародне право»
