Виникнення й періодизація історії Стародавнього Китаю
Назву країни, котру сьогодні називають Китаєм, запозичено в народів Середньої Азії, що застосовували цю назву щодо одного з народів, який панував у X—XIII століттях у північних районах Китаю. Пізніше вона була поширена на всю країну. Самі китайці цю назву раніше не вживали, а називалися то Чжун Го (Середнє царство), то Чжун Хуа (Середина, що процвітає), то за прізвищем династій. Це позначення з деякими змінами перейшло в західноєвропейську географічну номенклатуру. Звідси походять німецька назва Хіна, французьке Шін, англійське Чайна. Основні періоди в історії Стародавнього Китаю мають традиційні назви за прізвищем династій і царств: Шан (Інь), Чжоу, Цінь, Хань. Як свідчать археологічні дані, Китай був заселений ще в кам'яному віці. У період енеоліту та переходу до бронзового віку (II тис. до Р. X.) у Китаї починають виникати союзи племен. Одне з найбільших, що сформувалося в провінціїХенань, отримало назву Шан. З переселенням у долину Хуанхе це плем'я стало називатися Інь. Старійшини Шань-Інь із племінних вождів перетворилися на одноособових правителів. Серед підданих утверджувалося про них уявлення як про "синів Неба". Це був ключовий моменту виникненні держави на Центральній рівнині, як здавна називалася долина Хуанхе. -•> л Держава Шан-Інь, проіснувавши з 1766 р. до 1122 р. до Р. X., міді Іала під владу племені чжау, правителі якого правили з 1122 р. до 247 р. /Іо Р. X. і називали себе втоми - царями. Першим з них був У-ван -''І І.Ір-вош". Він роздавав соратникам землі й титули: "гун" (герцог), "хоу" (к І шь), "бо"(граф), "цзи" (барон), "нань" (баронет). Під натиском сусідніх миемен і власної родової знаті Чжоузьке царство розпалося на уділи. І ІеІЇ період (770-403 рр. до Р. X.) мешканці Серединного царства стали м; пі тати "Порою Весни й осені". Правителі уділів воювали одинз одним І .І і! сусідами - іншоплемінниками, яких вважали дикими. I Іа зміну "Весні й осені" прийшло лихоліття царств-ворогів, нкс продовжувалося майже два століття - 403—221 рр. до Р. X. І Ісреможцем у війні стало царство Цінь. Підкоривши всі шість 11.11 Іств супротивників, правитель Цінь, тринадцятилітній Чжен-ван, проголосив себе "хуанді"(владикою, імператором) і став іменува- І мої нладика Цінь Шіхуанді— перший імператор Цінь. На підвладних и-млях він ліквідував владу удільних правителів. Уся країна була І >< > Іділена на 36 областей, а ті, своєю чергою, на повіти. I1 ісля смерті першого хуанді (210р. до Р. X.) розгорілися міжусобиці. І Ігреможцем у боротьбі за владу став сільський староста Лю Бан. V '07 р. до Р. X. він скинув з престолу останнього представника шімастії Цінь і започаткував нову династію, що отримала назву І її |ІмІої (Ранньої), чи Західної династії Хань (206 р. до Р. X. -25 р.). V 25 р. до влади приходить Лю Сю, який перебрав титул царя 1. 11 н >ю Іав початок Східної, чи Пізньої, Ханьськоїдинастії(25-220 рр.). (' х іщ Іою вона називалася тому, що столиця була перенесена із заходу (м Чапань) на схід (ум. Лоян). І Іостійні війни, міжусобиці землевласників і чиновників, селянські I тстапня призвели до падіння СхідноїХаньської династії та розпаду її І лйськоїдержави на три самостійних царства: Вей (зі столицею м. Лоян), У (зі столицею в м. Цзянькан) та Шу (зі столицею м ' ІсІ Іду). Настав період Трьохцарствування, що тривав від 220 р. I1 'КО р. та супроводжувався міжусобицями
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Виникнення й періодизація історії Стародавнього Китаю» з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»
