Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
Накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна — це нотаріальна дія, спрямована на обмеження чи заборону вільного розпорядження нерухомим та рухомим майном. Сутність цієї нотаріальної дії полягає у забезпеченні охорони визнаних прав інших осіб на нерухоме чи рухоме майно від незаконного його відчуження власником. Так, коли на майно накладено заборону відчуження, власник не може розпорядитись ним (продати, подарувати, заставити тощо). Заборона відчуження нерухомого та рухомого майна захищає саме осіб, які також мають право на це майно, наприклад, кредиторів боржника, заставодержателя, малолітніх дітей, відчужувача за договором довічного утримання. Слід відзначити, що згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», щодо заборони відчуження законодавцем вводиться новий термін — обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна), тобто обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом, та започатковується єдиний Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно з п. 250 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус за місцезнаходженням нерухомого майна, а також у випадках, передбачених законодавством, за місцем реєстрації рухомого майна накладає заборону їх відчуження: 1) за повідомленням банку (фінансової установи), іншої юридичної особи про видачу фізичній особі позики на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири; 2) при посвідченні договору застави, ренти житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, якщо це передбачено договором; 3) при посвідченні договору довічного утримання (догляду); 4) при посвідченні договору дарування з обов'язком передати майно у майбутньому, якщо це передбачено договором; 5) при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою (строком на п'ять років); 287 Нотаріат в Україні 6) при одержанні повідомлення про смерть особи, що за життя склала спільний заповіт подружжя; 7) при одержанні повідомлення про набрання чинності рішенням суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; 8) при посвідченні спадкового договору;
9) за постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 10) в усіх інших випадках, передбачених законом. До таких випадків можна віднести винесення ухвали суду про забезпечення позову; ріпіення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладання арешту на нерухоме майно; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону (п. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»). Таким чином, внесення запису до Реєстру заборон відомостей про накладання (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна відбувається на підставі: • накладання державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна; • накладання (зняття) заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради; • накладання судами і слідчими органами арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту); • інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна» з дисципліни «Нотаріат в Україні»
