Міжнародні економічні договори між держа-вами та міжнародними економічними організаціями
Як зазначалося раніше, однією з організаційних форм міжнародного економічного співробітництва держав є співробіт-ництво з міжнародними економічними організаціями, що зазви-чай здійснюється на договірних засадах. Спрямованість договірної правоздатності як держав, так і міжнародних економічних організацій спостерігається у різних сферах. Тому загальний поділ всієї маси зазначених договорів можна здійснити за кількістю сфер, галузей, що ними охоплюються, на дві групи. До першої групи слід віднести такі договори, які використовуються державами для забезпечення стосунків міжна-родними економічними організаціями в окремих сферах та галу-зях. Другу групу договорів становлять угоди комплексного характеру, які регулюють міжнародні економічні відносини відразу в кількох сферах і галузях співробітництва. Розгляд першої із зазначених груп можна, наприклад, розпо-чати з договорів, які укладаються у сфері валютно-фінансових відносин. Останні становлять значну частину стосунків держав з міжнародними економічними організаціями. Серед цих договорів, які регулюють міжнародні відносини між зазначеними суб’єктами стосовно безповоротного надання коштів (грантів), надання позики, надання коштів, кредитів на пільгових умовах, а також гарантійні угоди. Отже, більшість до-говорів між державами та міжнародними економічними організа-ціями у валютно-фінансовій сфері за своїми умовами мають ха-рактер фінансової допомоги. Серед організацій, з якими держави укладають договори та угоди про надання фінансової допомоги, важливе місце посіда-ють міжнародні фінансові організації. Відомо, наприклад, що Україна уклала договори та угоди про надання фінансової допо-моги з такими організаціями, як Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку та Європейський банк реконструкції і розвитку. Це договори та угоди про надання кредитів, позик, грантів, гарантійні угоди тощо. Існують і інші фінансові організації, які укладають угоди цього виду. Угоди з надання грантів та позик активно укладаються з іншими міжна-родними організаціями, зокрема з Міжнародним фондом сільськогосподарського розвитку та Фондом капітального розвитку ООН. Деякі міжнародні економічні організації, які діють в інших сферах, також укладають угоди про надання фінансової допомо-ги. Зокрема, Україна уклала кредитні угоди про надання довго-строкової фінансової допомоги з Європейським Союзом. Наступним важливим видом угод між державами та міжнародними економічними організаціями є угоди щодо надання техніч-ної допомоги. Наприклад, Угода між Урядом Австралійської співдружності та Продовольчою і сільськогосподарською органі-зацією ООН про надання технічної допомоги урядам тропічних та напівтропічних регіонів у формі стажування фахівців з вивчення евкаліптів (липень 1952 р.). Характерною рисою угод про технічну допомогу є те, що до них залучається третя сторона — держава або міжнародна орга-нізація, які надають повну або часткову технічну допомогу. Певну специфіку має правове оформлення надання технічної до-помоги, наприклад, Україні від міжнародних організацій, якщо зна-чна частина такої допомоги надається за рахунок фінансових кош-тів, отриманих від цих організацій. Зазначені угоди включають, по-перше, положення щодо обсягів та порядку надання фінансових коштів, по-друге, безпосередньо опис технічної допомоги, яка нада-ється за рахунок цих коштів. У ряді випадків укладаються так звані Рамкові угоди. Так, Україною була укладена Рамкова угода щодо грантів технічної допомоги Міжнародного банку реконструкції і розвитку, яка встановлює загальні умови надання коштів на техніч-ну допомогу за періодичними зверненнями нашої держави. Окрім розглянутих двох головних видів договорів та угод про надання допомоги, у стосунках міжнародних економічних орга-нізацій з державами використовуються також угоди про надання інших видів допомоги, які, однак, є менш поширеними, оскільки організація, що її надає, є більш вузько спеціалізованою. Прикла-дом можуть бути угоди про надання допомоги від Світової про-довольчої програми у формі продовольства, яка спрямована для підтримки проектів соціального й економічного розвитку або для задоволення нагальних потреб у продовольстві в різних екстре-мальних ситуаціях (засуха, паводки, землетрус тощо). Важливу частину міжнародних економічних відносин станов-лять торговельні стосунки між їх учасниками, зокрема міжнарод-ними організаціями та державами. Ці відносини можуть бути встановлені через укладення різноманітних видів угод та догово-рів. Серед угод зазначеного типу можуть бути виділені найпрос-тіші торговельні угоди щодо певних груп товарів, угоди про тор-говельні відносини, угоди у галузі морського судноплавства та ін. Значну кількість багатосторонніх угод підписують держави, вступаючи, наприклад, до Світової організації торгівлі. Україна, як держава, укладає значну кількість угод, напри-клад, з Європейськими співтовариствами. Так, у 1993 р. нею була укладена угода з Європейським співтовариством про торгівлю текстильною продукцією. Пізніше, у 1997 р. Україна уклала уго-ду про торгівлю деякими сталеливарними виробами з Європейсь-ким співтовариством з вугілля та сталі. Подальший розвиток від-носин нашої країни з ЄС у сфері торгівлі передбачається здійснювати на основі найважливішого типу торговельних угод — угоди про вільну торгівлю. Про це зазначається в Угоді про парт-нерство і співробітництво між Україною та Європейськими спів-товариствами та їх державами-членами, підписаній 14 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.). Досить поширеним видом відносин між державами та міжна-родними економічними організаціями є відносини, що виника-ють у рамках співробітництва в певних галузях науки і техніки. Для цього між ними укладаються міжнародні угоди про співро-бітництво в проведенні наукових та технічних досліджень у пе-вних галузях. У таких угодах визначається мета та форми спів-робітництва, керівні та виконавчі органи, умови фінансування робіт, а також умови правової охорони та використання резуль-татів, одержаних під час виконання програм, тощо. Наприклад, значна частина дослідницької програми Євроатому здійснюєть-ся науково-дослідними інститутами окремих держав-членів, а також третіх держав на основі різноманітних науково-дослідницьких договорів. Як відомо, до системи міжнародних економічних договорів входить значна кількість організацій спеціальної компетенції, які також укладають з державами угоди більш вузького спрямуван-ня. Такою є, наприклад, Угода між Сполученими Штатами Аме-рики та Світовою організацією торгівлі про співробітництво в га-лузі промислової власності від 26 вересня 1980 р. Друга група угод, що укладаються між державами та міжна-родними організаціями, охоплює не одну, а кілька сфер (галузей) співробітництва. У зазначених угодах визначається загальний режим стосунків в обраних одночасно сферах (галузях). Прикла-дом такої угоди може бути уже згадувана Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтоварист-вами та їх державами-членами, яка була підписана 14 червня 1994 р. Відповідно до ст. 1 зазначеної Угоди цілями такого парт-нерства є: забезпечення у певних рамках політичного діалогу між сторонами, який сприятиме розвитку тісних політичних відно-син; прискорення розвитку торгівлі, інвестицій і гармонійних економічних відносин між сторонами і, таким чином, сприяння їх сталому розвитку; створення основ взаємовигідного економічно-го, соціального, фінансового, цивільного, науково-технічного та культурного співробітництва; підтримка зусиль України щодо зміцнення демократії, розвитку її економіки та завершення пере-ходу до ринкової економіки. Зміст зазначеної статті Угоди свід-чить про комплексність, широту спектра співробітництва між її сторонами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародні економічні договори між держа-вами та міжнародними економічними організаціями» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
