Аналіз Статуту ООН дає можливість зробити висновок про те, що однією із важливих цілей даної універсальної міжна-родної організації є співробітництво в розв’язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру (ст. 1 Статуту). Ця мета досягається через діяльність міжнародних організацій системи ООН. Генеральна Асамблея є одним із вищих, головних органів ООН. Поряд із вирішенням інших завдань вона відає питаннями співробітництва держав у економічній, соціальній та інших сфе-рах. На неї покладені функції керівництва діяльністю Економіч-ної та соціальної ради (ЕКОСОР). Відповідно до ст. 13 Статуту ООН Генеральна Асамблея пе-редбачає організацію досліджень і прийняття рекомендацій, спрямованих на сприяння міжнародному співробітництву, зокре-ма в економічній сфері. Функції і повноваження Генеральної Асамблеї ООН у цій сфері регламентовані у главах ІХ «Міжна-родне економічне і соціальне співробітництво» (статті 55—60) і Х «Економічна та соціальна рада» (статті 61—72) Статуту ООН. Питання економічного співробітництва посідають важливе мі-сце у діяльності Генеральної Асамблеї ООН. Уже на її 16-й сесії, що відбулась у 1961 р., була прийнята резолюція «Міжнародна торгівля як важливий інструмент економічного розвитку», в якій уперше було порушено питання про скликання в межах ООН міжнародної економічної конференції. А на 17-й сесії (1962 р.) за ініціативою колишнього СРСР були прийняті рекомендації щодо проведення міжнародної торговельної конференції. У 1963 р. 18-та сесія Генеральної Асамблеї ООН розглянула питання нормалізації і розвитку міжнародної торгівлі. Завдяки ак-тивній позиції цього органу у 1964 р. у Женеві була скликана І Конференція ООН з торгівлі і розвитку, яка відіграла надзвичай-но важливу роль в організації та здійсненні міжнародної торгівлі. Подальша хронологія й аналіз змісту діяльності Генеральної Асамблеї ООН свідчать про надзвичайно важливе її значення у розвитку міжнародного економічного співробітництва. Так, на 25-й сесії (1970 р.) була прийнята «Міжнародна стратегія розвит-ку», яка, зокрема, передбачала важливі заходи щодо прискорення економічного становлення країн, що розвиваються; на 29-й сесії (1974 р.) була прийнята Хартія економічних прав та обов’язків держав; у 1974 р. на VI спеціальній сесії прийнято Декларацію про встановлення нового міжнародного економічного порядку і Програму дій щодо встановлення нового міжнародного економі-чного порядку; у 1975 р. на VII спеціальній сесії було розглянуто питання «Розвиток і міжнародне економічне співробітництво»; у 1980 р. ще раз було розглянуто питання про встановлення ново-го міжнародного економічного порядку. Активна діяльність Генеральної Асамблеї щодо організації економічного співробітництва характерна і для сучасного періоду. Одним із важливих дійових органів є Економічна та соціа-льна рада, яка була створена у 1946 р. як один із головних орга-нів ООН, покликаний розв’язувати конкретні завдання міжнаро-дного економічного співробітництва. Вона складається із 54 членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на три роки. Через ко-жен рік склад ЕКОСОР оновлюється на третину, тобто переоби-раються 18 членів. В особливо гострій боротьбі проходили вибори на 47-й сесії Генеральної Асамблеї ООН (жовтень 1992 р.). Спостерігалася го-стра конкурентна боротьба між країнами, що представляють Східну Європу. Крім України, від групи цих країн було обрано Ро- сію та Румунію. Угорщина, яка також претендувала на обрання до складу Ради, у другому турі голосування зняла свою кандида-туру, одержавши 55 голосів із 108, необхідних для обрання. У цьому ж турі Україна набрала 106 голосів, а в заключному тре-тьому турі за неї проголосувало 159 країн. Таким чином, членами ЕКОСОР знову були обрані Багами, Бутан, Велика Британія, Габон, Данія, Заїр, Лівія, Канада, Китай, Куба, Мексика, Нігерія, Норвегія, Республіка Корея, Румунія, Ро-сійська Федерація, Україна, Шрі-Ланка. Постійні члени Ради Безпеки обираються до ЕКОСОР на кожен черговий строк. Рада проводить дослідження і складає доповідь з міжнародних питань у галузях економіки, соціального і культурного життя, освіти, охорони здоров’я, а також подає відповідні рекомендації Генера-льній Асамблеї ООН. Вона також бере участь у підготовці проек-тів конвенцій і скликає міжнародні конференції з питань, що входять до її компетенції, подає інформацію Раді Безпеки ООН і допомагає їй у роботі. Найвищим органом ЕКОСОР є чергова сесія, яка скликається два рази на рік. Штаб-квартира її знаходиться в Нью-Йорку (США). При ЕКОСОР діє п’ять регіональних економічних комі-сій ООН: Економічна комісія ООН для Азії і Тихого океану, Еко-номічна комісія ООН для Африки, Економічна комісія ООН для Європи, Економічна комісія ООН для Західної Азії, Економічна комісія ООН для Латинської Америки і Карибського басейну. Крім того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комі-сій (з природних ресурсів, планування, розвитку, застосування досягнень науки та техніки з метою розвитку, з питань станови-ща жінок, народонаселення, прав людини та ін.). Регіональні економічні комісії, як зазначалося, створені й фун-кціонують під керівництвом ЕКОСОР. Їх основним завданням є сприяння проведенню погоджених заходів з економічного спів-робітництва країн відповідного регіону. З цією метою вони здій-снюють необхідні дослідження, поширюють інформаційні та ста-тистичні матеріали. Постійно діючим органом комісій є секретаріати, до складу яких входять різні комітети. Суттєвим для правового статусу цих комісій є те, що вони, на відміну від допоміжних органів ЕКОСОР, мають ширшу і само-стійнішу компетенцію. Вони, наприклад, мають право безпосере-дньо давати рекомендації державам відповідного регіону без за-твердження їх ЕКОСОР. До складу регіональних економічних комісій входить різна кі-лькість країн. Так, Економічна комісія ООН для Азії і Тихого океану включає 51 країну, Економічна комісія ООН для Африки — 53, Еко-номічна комісія ООН для Європи — 55, Економічна комісія ООН для Західної Азії — 13, Економічна комісія ООН для Латинської Америки і Карибського басейну — 55 країн. Отже, ці комісії об’єднують 227 країн світу. Для прикладу детальніше розглянемо одну із таких регіональ-них економічних комісій — Економічну комісію ООН для Євро-пи, яку ще називають Європейською економічною комісією (ЄЕК). Вона створена у 1947 р. відповідно до резолюції 1-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1945 р. Членами цієї комісії є: Австрія, Азербайджан, Албанія, Андорра, Вірменія, Бі-лорусь, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Ве-ликобританія, Угорщина, Німеччина, Грузія, Греція, Данія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Киргизстан, Канада, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Молдова, Монако, Голландія, Норвегія, Польща, Португалія, Російська Федерація, Румунія, Сан-Марино, Словакія, Словенія, США, Таджикистан, Туркменія, Турція, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швеція, Швейцарія, Естонія, Югославія. Таким чи-ном, до складу Європейської економічної комісії входять практично всі країни Європи, а також США, Канада, Ізраїль. У недалекому минулому до цієї комісії входило лише 32 європейські країни. ЄЕК покликана сприяти погодженню дій країн Європи, спря-мованих на їх економічний розвиток, підтримувати та зміцнюва-ти економічні зв’язки і відносини між європейськими країнами, а також з іншими країнами світу. Основними напрямами діяльності цієї комісії є такі: співробітництво у визначенні внутрішньорегіональної і торговельної по- літики; регулювання питань у галузі міжнародної торговельної практики; вдосконалення процедур міжнародної торгівлі; науко-во-технічне і промислове співробітництво у регіоні; співробітни-цтво у галузі сільського господарства; співробітництво у галузі транспорту; розроблення міжнародних стандартів правил і угод, а також сертифікації продукції; розроблення стандартів стосовно автотранспортних засобів; реалізація інвестиційних проектів; здійснення діяльності у галузі охорони навколишнього середо-вища і нормалізації становища з забрудненням повітря; співробі-тництво у галузі енергетики; надання інформації з широкого кола питань; розроблення керівних засад щодо здійснення підприєм-ницької діяльності в країнах з перехідною економікою. Комісія здійснює досить широку й активну діяльність, про яку спеціально відзначалося у Заключному акті Наради з безпеки і спів-робітництва в Європі. Ця Комісія розробила ряд типових контрактів (Загальні умови поставок промислової продукції, Загальні умови поставок сільськогосподарської продукції, Загальні умови поставок лісоматеріалів, керівництво щодо складання контрактів на будівни-цтві великих промислових об’єктів, керівництво на укладення між-народних договорів з промислового співробітництва, договори про створення спільних підприємств Схід—Захід) та інших правових документів, які успішно застосовуються при здійсненні міжнарод-них економічних зв’язків. Вона брала участь у роботі щодо уніфіка-ції питань, пов’язаних з арбітражним розглядом спорів. З її участю були розроблені і прийняті Заключний акт і Європейська Конвенція про міжнародний комерційний арбітраж, правила арбітражу ЄЕК ООН, правила арбітражу ООН/ЄЕК для окремих категорій сільсь-когосподарських продуктів, що швидко псуються. Найвищим органом ЄЕК є пленарна сесія, яка скликається щорічно. У складі комісії створені галузеві комітети (з сільського господарства, вугілля, електроенергії, будівництва та містобуду-вання, житла, лісоматеріалів, хімічної промисловості, газу, внут-рішнього транспорту, чорної металургії, зовнішньої торгівлі, з проблем водних ресурсів). Крім того, у складі комісії функціонують три спеціальні органи, які відають проблемами науки і техніки, економіки та зовнішнього середовища. Виконавчим постійно діючим органом є секретаріат. Місце-знаходження комісії — м. Женева (Швейцарія). Важливе місце в системі міжнародних організацій посідає Конференція ООН з торгівлі та розвитку (КТР), що була за-снована у 1964 р. як орган Генеральної Асамблеї ООН. Підста-вою для її заснування стала резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 30 грудня 1964 р., яка, у свою чергу, була прийнята від-повідно до рекомендацій І Конференції ООН з торгівлі та розвит-ку, що проходила в Женеві з 23 березня по 15 червня 1964 р. До складу КТР входять держави — члени ООН. Зміст діяльності КТР визначається такими її функціями: 1) заохочення міжнародної торгівлі, особливо торгівлі між країнами, що мають різний соціально-економічний устрій; 2) визначення принципів і політики щодо міжнародної торгів-лі і відповідних проблем економічного розвитку; 3) розроблення рекомендацій щодо реалізації зазначених принципів і політики, вжиття в межах своєї компетенції інших захо-дів, які можуть сприяти досягненню поставленої мети з ураху-ванням різних рівнів розвитку і відмінностей в соціально-економічних системах; 4) розгляд і сприяння координації діяльності інших закладів у межах системи ООН у галузі міжнародної торгівлі і вирішення відповідних проблем економічного розвитку у співробітництві з Генеральною Асамблеєю ООН і ЕКОСОР; 5) вжиття, у разі необхідності, заходів щодо співробітництва з компетентними органами ООН для ведення переговорів і затвер-дження багатосторонніх правових актів у галузі торгівлі з відпо-відним урахуванням адекватності існуючих органів з переговорів і без дублювання їх діяльності; 6) погодження політики урядів і регіональних економічних угруповань у галузі торгівлі та пов’язаного з нею розвитку на ви-конання ст. 1 Статуту ООН; 7) розгляд будь-яких інших питань у межах своєї компетенції. Вищим органом КТР є сесія, яка скликається кожні чотири роки. У період між сесіями керівництво її діяльністю здійснюєть-ся постійним органом — Радою з торгівлі та розвитку, яка вхо-дить до складу апарату ООН і знаходиться в Женеві. Свої сесії вона скликає не рідше двох разів на рік. КТР підпорядковано ряд комітетів, зокрема Комітет з сиро-винних товарів, Комітет з готових виробів і напівфабрикатів, Ко-мітет з торгового судноплавства, Комітет з передання технології, Комітет з економічного співробітництва між країнами, що розви-ваються, Спеціальний комітет з преференцій та ін. Важливе значення має діяльність Центру міжнародної торгів-лі, який перебуває у подвійному підпорядкуванні: КТР і Генера-льній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Його створено насампе-ред для надання допомоги країнам, що розвиваються, у справі організації експорту. Оцінюючи діяльність КТР, слід зазначити, що вона здійснює значну правотворчу роботу, яка має величезне значення для фор-мування і розвитку міжнародного економічного права. Практич-но на кожній сесії КТР приймаються важливі міжнародно-правові документи. Так, на 1-й сесії у 1964 р. були прийняті Принципи міжнародних торговельних відносин і торговельної політики, що сприяють розвитку; на 2-й сесії у 1968 р. — рекомендації про введення загальної системи преференцій на користь країн, що розвиваються; на 3-й сесії у 1972 р. — рекомендації щодо розро-блення Хартії економічних прав і обов’язків держав. Важливі нормативні документи міжнародного характеру були прийняті на інших сесіях КТР. Уся різноаспектна діяльність цієї міжнародної організації дістала широке міжнародне визнання. Значну роль у розвитку міжнародних економічних відносин відіграють Організація ООН з промислового розвитку та Продо-вольча і сільськогосподарська організація, зміст діяльності яких буде розглянуто у відповідному розділі підручника.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародні економічні організації в системі ООН» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
