Особливості інвестування в господарські товариства, що належать до персональних об'єднань
Інвестування у статутні фонди (майно) підприємницьких організацій, що належать до персональних об'єднань, має свою специфіку. Інвестор у такому випадку має брати персональну участь у діяльності такої організації, за винятком тих випадків, коли він виступає у ролі вкладника командитного товариства або асоційованого члена сільськогосподарського виробничого кооперативу. Але для того, Щоб визначитися з особливостями правового становища інвестора в цих товариствах, слід розглянути характерні риси останніх. В узагальнюючому вигляді основні риси повного товариства, правове становище якого регулюється статтями 66—74 Закону України «Про господарські товариства» (а також статтями 1—23, що регулюють правове становище усіх видів господарських товариств), можна визначити так: • господарська організація корпоративного типу; • різновид господарського товариства; • установчий документ — установчий договір; • мінімальна кількість засновників/учасників --два; • наявність у товариства власного майна, що формується за рахунок вкладів учасників, виробленої продукції, отриманого прибутку, набутого за рахунок прибутку та на інших законних підставах майна; • відсутність законодавчих вимог до розміру та порядку формування основного (статутного) капіталу (ці питання регулюються установчим договором товариства); • відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками; • порядок управління справами товариства визначається в його установчому договорі; • можливість використання таких схем управління: управління здійснюється спільно всіма учасниками; управління доручається одному учасникові; управління доручається частині учасників, які діють на підставі підписаного рештою учасників доручення; • повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями (тобто усім майном, що належить йому на праві власності); • субсидіарна повна (необмежена) відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями останнього; при цьому учасники товариства відповідають перед кредиторами останнього як солідарні боржники; • обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива за умов: а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам або третім особам за згодою усіх учасників; б) правонаступництва у разі реорганізації учасника-юридичної особи чи спадкування у разі смерті учасника-фізичної особи, якщо решта учасників товариства дала згоду на вступ до товариства таких учасників; в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь повідомити (за три місяці — якщо товариство було ство-пене на невизначений строк, за шість місяців — лише за наявності поважних причин, якщо товариство було створене на визначений строк); г) виключення учасника з повного товариства, що може мати місце у разі, якщо учасник систематично не виконанує свої обов'язки чи перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства; д) виділення частки учасника-боржника на вимогу його кредиторів; • наявність законодавче встановлених обмежень для учасників конкурувати з повним товариством (тобто здійснювати від свого імені та в своїх інтересах угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах, крім акціонерного, які мають однорідну з повним товариством мету діяльності); порушення зазначених заборон вимагає від учасника товариства компенсувати збитки, заподіяні товариству такими діями; • заборона звернення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов'язаннями; • можливість ліквідації повного товариства на вимогу кредиторів одного з учасників, якщо товариство відмовляється виділити частку учасника-боржника для задоволення вимог кредиторів. До позитивних рис повних товариств належать для учасників: • простота створення; • наявність одного установчого документу — установчого договору; • незначний ступінь регулювання з боку держави внутрішніх відносин у товаристві та визначення цих відносин установчим договором; • відсутність законодавчих вимог до розміру статутного фонду товариства; • простота управління, що здійснюється самими учасниками, та відповідно — відсутність органів товариства, що ускладнює і збільшує вартість управління справами; для кредиторів: • значні можливості повного покриття заборгованості товариства за рахунок майна останнього, а у разі його недостатності — за рахунок майна учасників; •можливість звернутися за відшкодуванням непокритого майном товариства боргу останнього до будь-кого з учасників (усіх або частини учасників) що володіє (володіють) на праві власності необхід-ї ним для цього майном. До негативних рис для учасників повного товариства належать; • необмежена субсидіарна (додаткова) відповідальність за зобов'язаннями товариства; • солідарний характер такої відповідальності; • заборона конкурувати з товариством; • складний порядок виходу з товариства (необхідність попередження про вихід щонайменше за три місяці, а у разі, якщо товариство було створене на визначений строк,— за шість місяців і за наявності для цього поважних причин); • ризик виключення з товариства учасника, що не виконує покладені на нього обов'язки. Наступною організаційно-правовою формою, в якій може здійснюватися інвестування, є коман-дитні товариства, в яких також переважають особисті елементи над майновими, хоча і меншою мірою, ніж у повному товаристві. Правове становище командитного товариства визначається статтями 75—83 Закону України «Про господарські товариства» (а також статтями 1—23, що регулюють діяльність усіх видів господарських товариств). Коротко визначити характерні риси командитного товариства за українським законодавством можна таким чином: • господарська організація корпоративного типу; • різновид господарського товариства; • наявність статусу юридичної особи; • обов'язковість одного установчого документу — установчого договору; • наявність власного майна, що формується за рахунок вкладів учасників, виробленої продукції, отриманих доходів та майна/коштів, набутих на інших законних підставах; • відсутність законодавчих вимог до розміру статутного фонду та порядку його формування (ці питання регулюються установчим договором); • наявність двох категорій учасників, як мінімум, по одному учаснику кожної категорії: а) повних учасників (правове становище яких аналогічне ровому становищу учасників повного товариства - вкладників (які в управління справами не беруть участі і ризик яких за зобов'язаннями товариства обмежений розмірами сплаченого вкладу; сукупна частка вкладників обмежується 50 відсотків статутного фонду товариства); • відсутність органів товариства, оскільки управління справами здійснюється повними учасниками; • порядок управління справами товариства (зокрема, у тому разі якщо в товаристві двоє і більше повних учасників) визначається установчим договором; • можливість реорганізації у повне товариство, якщо вибувають усі вкладники; • обов'язкова ліквідація командитного товариства у разі вибуття з нього усіх повних учасників. Наявність двох категорій учасників у командитному товаристві зумовлює порівняння їх правового становища як учасників-інвесторів. Особливості правового становища повних учасників і вкладників командитного товариства Повні учасники: • беруть майнову та персональну участь у командитному товаристві; • вносять вклади в порядку, встановленому установчим договором товариства; • здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і управляють справами товариства; • несуть субсидіарну майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення; якщо повних учасників двоє та більше, то вони відповідають перед кредиторами товариства як солідарні боржники; • мають права і обов'язки аналогічні з правами і обов'язками учасників повного товариства: заборона конкурувати з товариством; вимога щодо попередження про вихід із товариства щонайменше за три місяці, а якщо товариство створене на визначений строк — за шість місяців і за наявності поважних причин для цього; • якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть здійснювати управління справами спільно або доручати це одному чи кільком повним учасникам, які діють на підставі доручення, підписаного Рештоюучасників. Вкладники: • беруть лише майнову участь у товаристві (сплачують як основний, так і додаткові внески); • на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внести не менше 25 відсотків свого внеску; • мають право брати участь у розподілі прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток; • вправі вимагати першочергового (переважно перед повними учасниками) повернення вкладу у разі ліквідації товариства; • не беруть участь в управлінні справами товариства, але у разі необхідності на підставі і відповідно до виданих доручень можуть діяти від імені товариства; • зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними учасниками управління справами товариства; • не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо повністю сплатили свої частки та не укладали угод від імені товариства без наявності відповідного доручення; • несуть відповідальність нарівні з повними учасниками за укладеною без наявності відповідних повноважень в інтересах товариства угодою, у разі її схвалення товариством; • самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, якщо без наявності відповідних повноважень уклали угоду від імені товариства і останнє не схвалило цю угоду. Отже, залежно від цілей, що ставить перед собою інвестор, він може обрати ту форму участі в коман-дитному товаристві, яка його найбільш влаштовує. У разі, якщо він бажає впливати на перебіг справ у товаристві, йому доведеться обрати роль повного учасника з усіма наслідками такої участі, включаючи і додаткову повну відповідальність за зобов'язаннями товариства. Небажання інвестора брати на себе таку відповідальність, виключає для нього можливість участі в управлінні справами командитного товариства, хоч і забезпечує деякі переваги майнового характеру (відсутність додаткової майнової відповідальності за зобов'язаннями товариства, перевага перед повними учасниками у розподілі майна товариства у разі ліквідації останнього). Командитним товариствам притаманна більшість позитивних і негативних ознак, які характеризують повне товариство, з тією відмінністю, що до переваг першого належать: • можливість для інвестора вибору форми участі в командитному товаристві — повний учасник чи вкладник; • можливість залучення до статутного фонду командитного товариства більше коштів, ніж у повному товаристві, за рахунок внесків вкладників.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особливості інвестування в господарські товариства, що належать до персональних об'єднань» з дисципліни «Інвестиційне право»
