Правовідносини, що виникають з приводу та в процесі здійснення інвестиційної діяльності (реалізації інвестицій), умовно можна називати інвестиційними правовідносинами. Інвестиційні правовідносини є різновидом господарських правовідносин, що мають особливості, пов'язані зі специфікою інвестиційної діяльності як різновиду господарської діяльності. Як вже зазначалося, інвестиційні відносини безпосередньо пов'язані з відносинами власності, оскільки передбачають володіння, користування та розпорядження інвестиціями й отриманим в результаті цього прибутком (доходом). Суб'єктами інвестиційних правовідносин є інвестори та інші учасники інвестиційної діяльності. Частина 2 ст. 5 Закону «Про інвестиційну діяльність» визначає інвесторів як таких учасників інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Своєю чергою інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Залежно від виду інвестицій (потртфельні, фінансові чи стратегічні, внутрішні чи зовнішні) відповідно розрізняють портфельних, фінансових та стратегічних інвесторів, а також внутрішніх й іноземних. Крім інвесторів учасниками інвестиційних правовідносин можуть виступати: • виконавці — суб'єкти господарювання, що здійнюють практичні дії щодо реалізації інвестицій (наприклад, проектні, будівельні, впроваджувальні та інші організації, що виконують роботи, виготовляють продукцію, надають послуги, необхідні для реалізації інвестицій); • банки та інші фінансові структури, що надають кошти для вкладення інвестицій; • інвестиційні інститути, серед яких чільне місце посідають інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, довірчі товариства (виконують роль фінансових посередників на ринку інвестицій); • органи державного, регіонального, галузевого, міжгалузевого тощо господарського управління (господарські міністерства та відомства, виконкоми місцевих рад народних депутатів, господарські об'єднання тощо); • органи державного регулювання в сфері інвестиційної діяльності (в т. ч. Державний комітет України у справах архітектури, містобудування та житлової політики). О. Р. Кібенко вирізняє ще таких учасників інвестиційних правовідносин, як одержувач інвес-тіцій (особа, яка отримала від інвестора у власність або в користування майно, майнові права та інші цінності, що мають ринкову вартість, і використовує їх у власній господарській діяльності, включаючи подальше інвестування) та інвестиційний посередник (суб'єкт підпрємницької діяльності, що на договірних підставах отримав від інвестора майно, майнові права та інші цінності для подальшого інвестування, яке здійснюється на професійних засадах).' Об'єкти інвестиційних правовідносин — це об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в які вкладаються інвестиції (виробництво, підприємства, господарські товариства, основні фонди, техніка, технології, соціальна сфера, довкілля тощо). Див. О. Р. Кібенко. Інвестиційна діяльність: визначення, суб'єкти, класифікація та співвідношення з підприємницькою Діяльністю//Вісник університету внутрішніх справ.— 1999. — № 6. — С. 220. Зміст інвестиційних правовідносин — права та обов'язки інвесторів та інших учасників інвестиційної діяльності, що визначаються законом та укладеними між зазначеними особами договорами. Стаття 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначає основні права суб'єктів інвестиційної діяльності, в т. ч. загальні для всіх учасників такої діяльності права: • на розміщення інвестицій в будь-які об'єкти, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено законодавством України; • самостійно визначати цілі, напрями, види і обсяги інвестицій, залучати для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у т. ч. шляхом організації конкурсів і торгів; • за рішенням інвестора володіти, користуватися і розпоряджатися інвестиціями, а також результатами їхнього здійснення відповідно до встановленого законом порядку і умов укладеного між ними (учасниками інвестиційної діяльності) договору; • залучати фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску у встановленому законодавством порядку цінних паперів і позик. Окремо за інвестором закріплюються права: • самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами інвестицій, включаючи ре-інвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України; • набувати необхідне для здійснення інвестиційної діяльності майно у громадян і юридичних осіб безпосередньо чи через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою. Основні обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності передбачаються ст. 8 Закону України «Про ін-вестиціну діяльність». Окремо за інвесторами закріплюються такі обов'язки: • подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних інвестицій; • одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво; • одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог. До загальних обов'язків учасників інвестиційної діяльності належать наступні: • додержуватися державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України; • виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їхньої компетенції; • подавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність; • не допускати недобросовісної конкуренції та виконувати вимоги антимонопольного регулювання; • для виконання спеціальних видів робіт, що потребують відповідної атестації виконавця, одержати ліцензію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відносини між учасниками інвестиційної діяльності регулюються укладеним між ними договором, що умовно можна іменувати інвестиційним. Інвестиційні правовідносини неоднорідні. Залежно від стадій інвестиційного циклу розрізняють: • правовідносини на передінвестиційній стадії; • правовідносини на стадії інвестицій — вкладення коштів; • правовідносини на експлуатаційній стадії. Залежно від сфери інвестиційної діяльності розрізняють інвестиційні правовідносини у сферах: капітального будівництва; промисловості, сільського господарсттва, транспорту та інших галузей народного господарства; іноземного інвестування; приватизації; корпоративного підприємництва; лізингу. Узагальнюючи вищесказане можна дати таке визначення інвестиційних правовідносин: їнвестийціні правовідносини — це різновид господарських правовідносин, що складаються (виникають) між суб'єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та іншими учасниками цієї діяльності) щодо підготовки, реалізації інвестицій, відшкодування витрачених коштів і отримання прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту. Сутність правового регулювання інвестиційної діяльності з метою її стимулювання полягає, з одного боку, в створенні сприятливих умов і гарантій інвесторам, конкурентного середовища на ринках праці, капіталів, товарів, а з другого боку — визначення правового статусу суб'єктів інвестування та їхніх організаційно-правових форм.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття, зміст і види інвестиційних правовідносин» з дисципліни «Інвестиційне право»
