Договори на передачу (відчуження) майнового права на сорт і передачу права на використання сорту
Особа, яка отримала патент на сорт рослин, стає власником сорту і має щодо нього всі майнові права, передбачені законодавством. Майнові права на сорт є строковими, але відчужуваними. У таких відносинах сорт постає особливим видом товару (продукції), який може бути предметом багатьох угод. У цій ситуації власник сорту може передати іншим особам як саме право на сорт, так і права, що з нього випливають. Отже, першим видом таких угод є договори, спрямовані на передавання (відчуження) майнового права на сорт іншій особі. По суті, ці угоди є угодами про передачу права на патент. Особа, якій власник сорту передає майнові права на сорт, стає власником сорту та правонаступником попереднього власника сорту. Цією угодою передається не лише право використання сорту, а всі майнові права, які передбачаються законодавством та випливають зі статусу особи — власника сорту впродовж визначеного законодавством строку існування майнового права на сорт рослин. Така угода може мати як оплатний, так і безоплатний характер. Договори на передачу права на використання сорту є ліцензійними договорами. Згідно з таким договором власник сорту передає будь-якій особі (як юридичній, так і фізичній особі) дозвіл (ліцензію) на використання сорту. Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" за ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити лі-цензіару зумовлені договором платежі та здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну або невиключну ліцензію. Отже, законодавством передбачено два види ліцензійних договорів — на умовах виключної та невиключної ліцензії. За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання сорту ліцензіату в певному обсязі, на визначеній території і в обумовлений строк, лишаючи за собою право використовувати сорт в частині, що не передається ліцензіату. При цьому ліцензіар не має права видавати ліцензії на використання сорту іншій особі на цій самій території в обсязі наданих ліцензіату прав. За договором про невиключну ліцензію ліцензіар передає право на використання сорту ліцензіату, лишаючи за собою право на використання сорту і надання ліцензій іншим особам. У ЦК передбачається також можливість укладення ліцензійного договору на умовах одиничної ліцензії. Згідно зі ст. 1108 ЦК, одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта в зазначеній сфері. Отже, суттєвими умовами ліцензійного договору є вид ліцензії, сфера використання сорту (конкретні права, що надаються за договором, способи його використання, територія та строк, на які надаються права тощо), розмір, порядок і строки виплати винагороди за використання сорту, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити в договір. Ліцензійний договір є консенсуальним, взаємним та оплатним: він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості за всіма його істотними умовами; передбачає виникнення прав та обов'язків у обох сторін; ліцензіат бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару зумовлені договором платежі. Форма ліцензійного договору — проста письмова. Законодавство не вимагає державної реєстрації ліцензійних договорів, але для третіх осіб видача ліцензії на використання сорту вважається дійсною з дати публікації відомостей про це в офіційному виданні на підставі занесення відповідних відомостей до Реєстру патентів. Відповідно до чинного законодавства ліцензії можна класифікувати на такі, що видаються певній особі на загальних підставах, на умовах оголошення відкритої ліцензії та умовах видачі особі примусової ліцензії. Відкрита ліцензія. Суть її полягає в тому, що впродовж строку чинності патенту власник сорту має право в установленому порядку подати до Держсортслужби для офіційної публікації заяву про готовність надати дозвіл будь-якій фізичній або юридичній особі на використання сорту. За відкритою ліцензією особа набуває право використовувати сорт рослин на тих умовах, що передбачені договором із власником сорту чи його правонаступником, і які, зазвичай, мають бути попередньо оголошені в публікації про відкриту ліцензію. Власник сорту спонукається законодавцем до оголошення відкритої ліцензії на сорт рослин, що сприяє, по-перше, більшій популяризації винайденого сорту, по-друге, в цьому разі збір за підтримання чинності виключного права власника сорту зменшується на 50%, починаючи з року, наступного за роком опублікування такої заяви. Примусова ліцензія полягає в тому, що Кабінет Міністрів України і суд надає на строк до 4 років право визначеній ними особі, яка її отримує, використовувати сорт без дозволу власника сорту з мотивів надзвичайної суспільної потреби з виплатою відповідної компенсації власнику сорту. Повноваження щодо видачі примусових ліцензій на використання сортів згідно зі ст. 43 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" надано також Державній службі з охорони прав на сорти рослин згідно з п. З постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. №1183 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про охорону прав на сорти рослин".
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Договори на передачу (відчуження) майнового права на сорт і передачу права на використання сорту» з дисципліни «Аграрне право України»
