Кредитування юридичних та фізичних осіб — традиційна банківська послуга Кредитні операції складають основу активної діяльності комерційних банків, оскільки по-перше, їх успішне здійснення веде до отримання основних прибутків, сприяє підвищенню надійності та стійкості банків, а невдах у кредитуванні супроводжує розорення та банкрутство, по-друге, банки повинні акумулювати власні та залучені ресурси для кредитування інвестицій в розвиток економіки країни, по-третє, ця діяльність при ц успішному здійсненні приносить прибуток усім її учасникам банкам, позичальникам та суспільству в цілому З юридичної точки зору, кредитні відносини виникають тоді, коли банк набуває права вимагати від третіх осіб виконання зобов'язань у грошовій формі або видає поручительства за третіх осіб, які передбачають виконання зобов'язань у грошовій формі (надання гарантій або акцептні операції) Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 20 10 1998 р. «Про встановлення тимчасового порядку кредитування в іноземній валюті» комерційні банки-резиденти можуть надавати кредити в іноземній валюті резидентам експортерам товарів (робіт, послуг) для забезпечення діяльності, пов'язаної з виробництвом таких товарів (виконанням робіт, наданням послуг), у тому числі з частковим або повним конвертуванням їх у гривні на валютних біржах або конверсією в іншу іноземну валюту на валютних біржах чи міжнародних валютних ринках, згідно з умовами укладених кредитних договорів та за умови мобілізації валютних ресурсів на відповідний строк Погашення таких кредитів здійснюється згідно з умовами кредитних договорів за рахунок надходжень в іноземній валюті від експорту товарів (робіт, послуг) позичальників Комерційні банки можуть надавати кредити в іноземній валюті резидентам на придбання товарів критичного імпорту, які входять до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та на придбання енергоносіїв При цьому погашення кредитів може здійснюватися як за рахунок надходжень в іноземній валюті, так і шляхом купівлі іноземної валюти у порядку, встановленому чинним законодавством Надання комерційними банками кредитів в іноземній валюті резидентам за рахунок іноземної валюти, залученої безпосередньо від фінансово-банківських установ іноземних країн у рамках міждержавних, міжурядових договорів або договорів з міжнародними фінансовими організаціями, переуступлених Національним банком України уповноваженим банкам за га рантом, одержаним від Кредитної установи для відбудови (Німеччини), за кредитною лінією Європейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малого і середнього підприємництва; також одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України, здійснюється на умовах, передбачених договорами з нерезидентами. Погашення таких кредитів може здійснюватися як за рахунок надходжень в іноземній валюті, так і шляхом купівлі іноземної валюти у порядку, встановленому чинним законодавством. Кредитування в іноземній валюті здійснюється при суворому дотриманні певних принципів, які є головним елементом системи кредитування, оскільки відображають сутність та зміст кредиту. Принципи кредитування -— основні положення, правила та умови, яких мають дотримуватись при здійсненні кредитування в іноземній валюті. Ці положення і правила визначаються природою, роллю, функціями кредиту і тими суспільними умовами, в яких вони проявляються. Банківська система кредитування в іноземній валюті, що склалася в Україні, сьогодні являє собою систему, в якій збереглися окремі риси старої схеми і вводяться принципово нові елементи, притаманні сучасному етапу розвитку економіки. При цьому перелік принципів банківського кредитування в іноземній валюті залишився таким самим, як і до перебудови, але зміст кожного з них набув суттєвих змін. Кредитування в іноземній валюті ґрунтується на таких загальних принципах, як цільова направленість, повернення, строковість, забезпеченість і платність. У Положенні Національного банку України «Про кредитування» перелічені принципи трактуються як умови, що передбачаються кредитним договором, порушення яких розглядається як недоліки кредитної діяльності. Правова сутність принципу цільового використання кредиту в іноземній валюті полягає в тому, що він має видаватися лише на визначені цілі — на замовлення тимчасової потреби позичальника в додаткових коштах. У цьому відмінність кредитування від фінансування, оскільки останнє такої конкретної мети не має. Якщо ж припустити, що кредитом покриватимуться потреби, які не мають тимчасового характеру, то позичені кошти не повернуться до кредитора і кредитування перетвориться на поворотне фінансування. На практиці цей принцип здійснюється шляхом надання кредиту на конкретні цілі (об'єкти) і знаходить відбиття у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету кредиту і дозволяє здійснювати банківський контроль за дотриманням цієї умови позичальником. Принцип строковості повернення кредиту відображає необхідність повернення отриманого від кредитора кредиту у визначений строк, обумовлений кредитною угодою. У зв'язку з тим, що обіг коштів на кожному підприємстві індивідуальний і залежить від багатьох факторів, здійснювати дійовий контроль за поверненням кредиту можна лише за допомогою встановлених строків його погашення. Принцип строковості повернення кредиту знаходить своє практичне втілення у погашенні конкретного кредиту шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок кредитора і забезпечує поновлення його кредитних ресурсів. В ринкових умовах господарювання принципу строковості повернення кредиту надається особливого значення. Порушення його є для кредитора підставою для застосування до позичальника економічних санкцій у вигляді збільшення процента за кредит, а при подальшій несплаті — пред'явлення фінансових вимог у судовому порядку. Аналіз практичної діяльності комерційних банків у галузі надання кредитів в іноземній валюті свідчить, що реалізація зазначеного принципу пов'язана з проблемами загального стану економіки держави, що зумовлює порушення термінів повернення кредитів і зростання безнадійної кредитної заборгованості. З принципом строковості кредиту пов'язаний принцип забезпеченості. Однією з найбільш серйозних проблем, з якими зіштовхуються комерційні банки, є ризик непогашення кредитів. Банки намагаються мінімізувати цей ризик за допомогою різних способів забезпечення повернення кредиту. Забезпечення — це види та форми гарантованих зобов'язань позичальника перед кредитором (банком) за повернення кредиту в іноземній валюті у випадку його можливого неповернення позичальником. Цивільним кодексом України передбачається, що виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, заставою, поручительством, завдатком та гарантією. Кожний з названих способів має за мету примусити позичальника виконати свої кредитні обов'язки. Всі забезпечуючі зобов'язання є додатковими до основного зобов'язання, у випадку, що розглядається — до кредитного зобов'язання. Іншими словами, основне зобов'язання визначає долю додаткових зобов'язань, тому: — при припиненні дії основного зобов'язання (кредитного договору) припиняється дія додаткового зобов'язання (застави, поручительства і т.д.); — при погашенні частини кредиту і за згодою кредитора може бути пропорційно зменшена сума (обсяг) забезпечуючого зобов'язання. У той же час, якщо угода про забезпечуюче зобов'язання з тих чи інших причин втрачає силу, то це не тягне за собою недієздатність основного зобов'язання (за кредитним договором). Принцип забезпеченості тісно пов'язаний з принципом платності. Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і оплати права на їх використання. Реалізація цього принципу здійснюється через механізм кредитного відсотка, ставка (норма) якого визначається співвідношенням суми річного доходу, отриманого на позичковий капітал, та суми наданого кредиту, і за своєю економічною суттю являє собою ціну кредитних ресурсів. Банківський кредитний відсоток виконує три основні функції: по-перше, економічна суть плати за кредит відображає фактичний перерозподіл між кредитором і позичальником додатково отриманого прибутку; по-друге, з його допомогою здійснюється регулювання виробництва і обігу шляхом розподілу позичкових капіталів на галузевому і міжгалузевому рівнях; по-третє, в процесі встановлення розміру банківського кредитного відсотка здійснюється певною мірою антиінфляційний захист грошових нагромаджень клієнтів банку в період кризового стану економіки держави. Об'єм і умови надання кредитів залежать від кредитної політики банку і визначаються рядом факторів: наявністю та вартістю кредитних ресурсів, об'ємом та дохідністю депозитної бази банку, економічною ситуацією в регіоні, економічною та грошово-кредитною політикою держави та іншими. Звичайно, кредит виступає у формі розстрочки платежу або грошової позики і виражає ті економічні відносини, які складаються між кредитором і боржником. В умовах існування в Україні адміністративне регульованої економіки розвиток системи кредитування зовнішньоекономічної діяльності характеризувався жорсткою централізацією в організації зовнішньоекономічних зв'язків, економічною і організаційною відособленістю суб'єктів господарювання від світового ринку, замкненістю банківської системи, виключно слабкою ефективністю використання вартісних важелів (цін, кредиту, процентних ставок) при ізоляції грошового обігу від міжнародної валютної системи. Здійснення економічних реформ значною мірою сприяло перебудові кредитної системи країни на ринкових началах. Кредитні інструменти стали широко використовуватися в діяльності комерційних банків. У сучасних умовах вагомо зростає роль кредиту. Кредит обслуговує та стимулює здійснення збільшення різних видів внутрішньоекономічних зв'язків — внутрішньої торгівлі, обміну послугами, закордонною інвестиційною діяльністю, міжбанківського співтовариства у тих чи інших його формах, відносин банків з експортними підприємствами і т.д. Розширюється коло учасників кредитних відносин, застосовуються нові кредитні інструменти і в той же час ефективно використовуються традиційні механізми кредитування. У сучасних умовах значну роль відіграє валютний кредит. Валютний кредит — різновид міжнародного кредиту, що надається у грошовій формі та використовується або для придбання товарів, або для покриття пасивного сальдо платіжного балансу. Валютний кредит видають банки при кредитуванні експорту чи імпорту товарів, або будівництві об'єктів країнами-кредиторами. В Україні валютні кредити — внутрішні кредити в іноземній валюті, що надаються банками, які уповноважені здійснювати валютні операції. Розглянемо види кредиту, які надаються банками. Відобразимо їх схематично (рис. 46). Крім того, необхідно виділити кредитування: експортно-імпортних операцій;
Рис. 46
державних організацій з метою погашення зовнішньої заборгованості; діяльності спільних підприємств; як різновид розрахунків. Порядок отримання та використання валютних кредитів для державних потреб, з метою погашення зовнішньої заборгованості визначено постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. «Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу». Правова організація кредитних взаємовідносин комерційних банків з юридичними особами визначається багатьма факторами, включаючи стратегію і тактику банку, розмір статутного фонду і власних коштів та інше. Процес кредитування в іноземній валюті складається з ряду етапів, кожний з яких забезпечує вирішення конкретних задач, а в сукупності вони направлені на досягнення мети банківського кредитування — отримання банківського прибутку, Сьогодні процес кредитування в іноземній валюті можна поділити на такі етапи: розгляд кредитної заяви та співбесіда з позичальником; вивчення кредитоспроможності клієнта; підготовка та укладання кредитного договору; кредитний моніторинг. На першому етапі кредитування в іноземній валюті здійснюються аналіз і попередній відбір заявок клієнтів на отримання кредиту. При зверненні за отриманням кредиту в іноземній валюті юридична особа подає в банк заявку, в якій зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування та конкретні дати погашення, характеристика та економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту. На цьому етапі банк повинен оцінити сильні та слабкі сторони представленого для кредитування об'єкта, в першу чергу вірогідність своєчасного повернення кредиту та процентів за його користування, Крім заявки на кредит, на прохання банку позичальник подає банку ряд документів. Якщо рахунок юридичної особи відкритий в іншому банку, то він подає нотаріально завірені копії статуту та установчого договору, техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту в іноземній валюті, графік надходжень та платежів на весь термін користування кредитом в іноземній валюті, копії документів про підтвердження угод, що кредитуються, відомості про кредити, отримані в інших банках, бухгалтерський баланс та фінансові звіти на останню звітну дату. До банку можуть бути подані й інші документи, потрібні йому для визначення фінансового стану і кредитоспроможності клієнта. Після ознайомлення з документами працівник банку повинен проводити попередню бесіду з майбутнім позичальником, що має велике значення для остаточного вирішення питання про надання кредиту. Це також дає можливість банку з'ясувати важливі деталі, пов'язані із заявою про отримання кредиту в іноземній валюті, визначити своє ставлення до клієнта, його перспективи. На цьому етапі банк повинен приділити увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту в іноземній валюті. Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності юридичної особи, тобто наявності передумов для одержання кредитів в іноземній валюті, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше одержані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, спроможність при потребі мобілізувати грошові кошти з різних джерел. Кредитоспроможність розраховується банками для кожного клієнта і може вимірюватися показниками ліквідності, заборгованості, погашення боргу, прибутковості, рентабельності, співвідношення інших статей балансу. При аналізі кредитоспроможності клієнта банком проводиться ретельне вивчення фінансових можливостей позичальника, його спроможності своєчасно і в повному обсязі погасити кредит в іноземній валюті і проценти, якісне забезпечення кредиту, здатність позичальника виробляти та реалізовувати конкурентоспроможну продукцію (послуги) та ін. Аналіз кредитної заявки юридичної особи, його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких: матеріали, отримані безпосередньо від клієнта; матеріали про клієнта, які містяться в архівах і базах даних банку; відомості, які при потребі можуть бути або вже отримані банком від зовнішнього оточення юридичної особи (постачальники, покупці продукції, кредитори тощо); звіти й інші офіційні матеріали різних установ та організацій. З метою отримання більш повної картини про господарсько-фінансову діяльність юридичної особи, уточнення і перевірки достовірності поданої інформації та документів банками можуть здійснюватися перевірки на місцях. Програма відвідування клієнта на місці повинна бути добре і детально продуманою і переслідувати конкретні цілі. Після проведення оцінки кредитоспроможності і господарсько-фінансового стану позичальника, їх позитивних результатів банк переходить до третього етапу надання кредиту — розробки умов кредитування, підготовки і укладення кредитного договору. Цей етап ще називають структуруванням кредиту, в ході якого банк визначає суму і строк кредиту в іноземній валюті, спроби видачі і погашення, забезпечення, ціну та інші умови. Після того, як чітко визначені характеристики кредиту, а за договором досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, складається текст кредитного договору. Кредитний договір є правовою основою відносин між банком та позичальником, які виникають, з приводу кредиту в іноземній валюті. Кредитний договір в іноземній валюті — це угода між юридичними особами, яка спрямована на встановлення між ними прав і обов'язків і у відповідності з якою кредитор передає позичальнику кошти за обумовлену плату у вигляді відсотків від переданої суми, а останній зобов'язується надати банкові необхідне забезпечення кредиту, використовувати його на обумовлені цілі, повернути в установлений термін і сплатити відповідні відсотки. За своїми ознаками і зобов'язальними елементами кредитний договір в іноземній валюті має багато спільного з договором позики. Відмінності і особливості зазначених договорів, в першу чергу, обумовлені тим, що однією із сторін в кредитному договорі виступають банки. В той же час в якості позикодавця можуть виступати будь-які фізичні та юридичні особи. Предметом договору позики можуть бути грошові кошти та майно, визначене родовими ознаками. Предметом кредитного договору, як правило, є грошові кошти. Кредитний договір є консенсуальним. Його укладання спричиняє зобов'язання кредитора надати кредит. Договір позики є реальним. Не можна спонукати позикодавця до передачі позичальнику обумовлених сум або майна. Кредитний договір в іноземній валюті укладається в письмовій формі як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає. До умов кредитного договору в іноземній валюті належать: об'єкти кредитування, розмір кредиту, умови його надання та погашення позичок, відсоткові ставки за користування кредитами та порядок сплати відсотків, умови здійснення банківського контролю за використанням коштів, засоби забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором, майнова відповідальність за порушення умов договору тощо. Визначення відсоткової ставки є однією із найскладніших задач кредитування. Кредитор намагається встановити достатньо високу ставку для того, щоб отримати прибуток з кредиту та компенсувати всі свої затрати і ризики. Проте ставка повинна бути достатньо низькою, щоб позичальник не звернувся до другого кредитора та міг успішно погасити кредит Чим вищий рівень конкуренції на ринку банківських кредитів тим гостріша необхідність підтримувати відсоткову ставку на розумному рівні, який можна співставити з рівнем конкурентів на даному сегменті ринку По мірі розвитку ринкових відносин в Україні питання про встановлення оптимальної відсоткової ставки по кредитах в іноземній валюті набуває все більшої і більшої актуальності Як уже зазначалося, кредити служать головним джерелом доходів банку та водночас головною причиною ризику Від структури та якості кредитного портфеля залежать стабільність банку та його майбутнє Тому всі банки, які відповідають сучасним вимогам або які прагнуть їм відповідати, здійснюють кредитний моніторинг Поняття кредитного моніторингу включає до свого складу систему спостереження за погашенням кредитів, розробку та прийняття заходів, які забезпечують вирішення цього завдання Незважаючи на те, що сьогодні в банківській практиці використовуються різні способи кредитного моніторингу, всі вони ґрунтуються на головних принципах 1 Періодична перевірка всіх видів кредитів Кожні 30, 60 або 90 днів перевіряються всі великі кредити і вибірково — більш дрібні 2 Ретельна розробка етапів кредитного контролю з тим, щоб забезпечити перевірку всіх важливих умов по кожному кредиту, в тому числі відповідність фактичних платежів по кредиту розрахунковим даним, якість та стан забезпечення кредиту, повнота відповідної документації, можливість отримати у своє розпорядження забезпечення та юридичне право починати при необхідності судові дії по відношенню до позичальника, оцінка змін фінансового положення та прогнози відносно збільшення або скорочення потреб позичальника у банківському кредиті, оцінка відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку та стандартам, які розроблені контролерами зі сторони регулюючих органів по відношенню до кредитного портфеля. 3 Найбільш часті перевірки проблемних кредитів, збільшення частоти перевірок по мірі росту проблем, пов'язаних з конкретним кредитом 4 Більш часті перевірки кредитів в умовах економічного спаду або появи значних проблем у тих галузях, в які банк уклав значну частину своїх ресурсів (наприклад, помітні зміни податкового та експортно-імпортного законодавства, поява нових конкурентів або зміна технологи, які вимагають використання нових методів виробництва та реалізації продукції) Важливим елементом кредитного моніторингу є внутрішній аудит кредитування Така перевірка здійснюється (як негласно, так і відкрито) відділом, який підзвітний контролеру банку Контролер знаходиться у безпосередньому адміністративному підпорядкуванні президента банку або особи, яка його заміщує. Аудиторська перевірка має за мету визначити: стан залишків на банківських рахунках по прострочених кредитах, реальну ситуацію з забезпеченням повернення кредитів та скороченням кредитного ризику, стан з організацією кредитного процесу відповідність практики видачі та погашення кредитів вимогам кредитного меморандуму банку, правильність відображення всіх кредитів в облікових документах, особливо по пролонгованих та прострочених кредитах, стан резервів на покриття збитків по кредитах. Перевірка дотримання порядку кредитування включає контроль за обліком заявок на отримання кредитів в реєстраційному журналі, основними реквізитами якого є дата надходження, назва та адреса прохача, сума, призначення, термін, відсоткова ставка, забезпечення та примітки У примітках вказуються дата передачі справи на розгляд кредитного комітету та його рішення Аудитор перевіряє правильність оформлення та ведення кредитного досьє. Зазвичайно у кредитному досьє документи сконцентровані у таких розділах: основна кредитна документація (копії кредитних договорів та угоди забезпечення застави, банківської гарантії, страхування і таке інше, довіреність на право підписання документів, по свідчення про стан забезпечення, графік погашення кредиту), основна фінансово-економічна інформація про позичальника (коли балансів та звітів про прибуток та збитки, бізнес-план, інформація про грошові надходження, копії ліцензії та податкової декларації); матеріали про кредитоспроможність (аналіз, підготовлений у самому банку-кредитору, аналітичні документи, які отримані від інформаційно-кредитних бюро, відповіді на запити в банки та комісії про кредитну історію потенційного позичальника та ін.); переписка з клієнтом з питань видачі та погашення кредиту, записи зустрічей та телефонних розмов з цього питання. У випадку погашення кредиту складається справка про закриття справи та передачі її до архіву. У випадку, коли кредит не погашено, справа передається до юридичного відділу банку з метою відкриття позову про неповернення кредиту та надання справи в арбітраж. Аудитор перевіряє правильність оформлення всіх документів, наявність необхідних реквізитів, посилань та підписів. Він звертає увагу на те, що в суму кредиту не повинна включатися сума сплаченого страхового внеску або нотаріального платежу при оформленні застави або суми гарантії. У звіті про результати аудиторської перевірки робляться висновки відносно: загального стану надання кредитів та їх погашення; основних причин кредитних неплатежів (в результаті недостатньої кваліфікації співробітників, які займаються цими проблемами, практики видачі кредитів поза встановленою процедурою — за вказівкою керівництва банку); положення зі списанням безнадійних кредитів; стан фондів для покриття заборгованості по кредитах; стан ведення кредитного обліку та іншої документації, в тому числі кредитного досьє. Містяться рекомендації відносно фінансових, кадрово-організаційних та інших заходів по вирішенню проблеми погашення кредитів. Звіт представляється президенту банку та раді директорів. Перевірка кредитів необхідна для здійснення програми розумного кредитування. Вона допомагає керівництву банку не лише швидше виявляти проблемні кредити, але й постійно контролювати відповідність кредитної політики банку діям уповноважених співробітників кредитного управління (відділу). Кредитний контроль допомагає також банку в оцінці сукупного ризику та здійсненні відповідних превентивних заходів щодо укріплення фінансової стійкості банку. При здійсненні кредитування в іноземній валюті необхідно врахувати не лише високий рівень прибутковості цих операцій, але й високий ступінь їхнього ризику, пов'язаний з повільним проходженням міжнародних платежів, складністю застосування закону «Про заставу» при реалізації схеми забезпечення повернення кредиту. Управління кредитним ризиком є одним з основних у банківській справі. Процес управління кредитами заслуговує особливої уваги, тому що від його якості залежить успіх роботи банку. Основу всього процесу управління кредитами становить кредитна валютна політика. Кредитна валютна політика — сукупність правових, економічних та організаційних заходів та форм, які проводяться комерційними банками при наданні кредитів в іноземній валюті. Політика визначає об'єктивні стандарти та параметри, якими мають керуватись працівники банку, котрі відповідають за надання і оформлення позик та управління ними. Коли кредитна політика сформована правильно, чітко проводиться зверху і добре розуміється на всіх рівнях банку, вона дозволяє керівництву банку підтримувати стандарти в галузі кредитування, уникати зайвого ризику та правильно оцінювати можливості розвитку справи. Особи, які здійснюють контроль за роботою банків, вважають, що розумна кредитна політика банку є основою для правильного управління кредитним ризиком. В Україні, незважаючи на те, що банки самі розробляють свою кредитну політику, вони часто не дотримуються її курсу, інколи тому що це зменшує їхні можливості щодо надання кредитів, а інколи просто через некомпетентність службовців банку. Основне призначення кредитної валютної політики — це забезпечення послідовності дій та дотримання надійності, чіткості в роботі. Надання кредитів відіграє центральну роль в операціях комерційних банків. Ця функція банків являє собою дуже важливий надмірно чутливий процес. Банк має визначити, які кредити буде надавати, які ні; скільки кредитів кожного типу; кому і на яких умовах він буде їх надавати. Ризик не можна ігнорувати. Всі ці важливі рішення вимагають, щоб метою політики банку була підтримка оптимальних співвідношень між кредитами, депозитами та іншими зобов'язаннями і власним капіталом. Здо- рова кредитна валютна політика сприяє підвищенню якості кредитів. Цілі кредитної політики мають охоплювати певні елементи правового регулювання, ступінь допустимого ризику та балансу кредитного портфелю банку,
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Правова природа кредитування в іноземній валюті» з дисципліни «Банківське право України»
