Відповідно до ст. 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави повинно бути зазначено найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір та строк виконання зобов'язання, опис, оцінка та місцезнаходження майна, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Якщо предметом договору є майно, то договір охоплює і належність цього майна, якщо інше не передбачено законом або договором. Застава майна може здійснюватися шляхом передачі товаророзпоряджувального документа (коносаменту, складського посвідчення — варіанта тощо) кредитору. Цінні папери передаються безпосередньо заставодержателю або на депозит банку чи нотаріальної контори. У тих випадках, коли майно знаходиться у спільній власності, воно може бути передане в заставу при наявності письмової згоди всіх співвласників. Майно, що знаходиться в спільній частковій власності, може передаватися в заставу за умови виділення з нього частки в натурі. У договорі застави майнових прав має бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. У цьому випадку заставодавець повинен попередити її про укладення договору застави. При заставі майнових прав їх вартісна оцінка визначається угодою сторін, якщо інше не передбачене чинним законодавством. Заміна предмета договору застави можлива лише за згодою заставодержателя. Ризик випадкової загибелі або псування предмета застави несе заставодавець, якщо інше не передбачене законом або договором Одночасно з укладенням договору застави заставодержатель повинен застрахувати передане в його володіння майно, якщо це передбачено договором чи законом. Коли заставодержатель — ломбард, то страхування є обов'язковим і проводиться заставодавцем за оцінкою, обумовленою сторонами під час прийняття майна під заставу. Якщо заставлене майно залишається у володінні заставодавця, він зобов'язаний застрахувати це майно. У випадку настання страхової ситуації заставодержатель має переважне право задоволення своїх вимог з суми страхового відшкодування. Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, за основним зобов'язанням, так і третя особа — майновий поручитель. Державне підприємство, що володіє майном на праві повного господарського відання, самостійно його заставляє, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних органів, підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, заставляє своє майно за згодою із засновником цього товариства і в порядку, передбаченому для державних підприємств. З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їхнього майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації. Закон пред'являє певні вимоги до форми договір застави. За загальним правилом, його укладають у звичайній письмовій формі. Застава майна у ломбарді оформляється видачею ломбардного квитка. Однак якщо предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави має бути нотаріально засвідчений. Нотаріальне засвідчення нерухомого майна здійснюється за місцем його знаходження, договори застави транспортних засобів та космічних об'єктів — за місцем їх реєстрації. У цих випадках заставодавці повинні вести книгу записів застави. Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору застави і наслідки настають у вигляді двосторонньої реституції.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зміст і форма договору застави» з дисципліни «Банківське право України»
