Важливим для соціальної філософії є визначення рушійних сил та суб’єктів історичного процесу. 1. Основними рушійними силами соціального розвитку слід вважати потреби, інтереси, цінності. Вони можуть бути індивіду-альними і суспільними, матеріальними і духовними. 2. Суб’єктами творення і розвитку суспільства виступають та-кож маси і особи. Справжнім творцем історії є народ, народні ма-си. Вони породжують історичних осіб, які мають вирішальний вплив (як позитивний, так і негативний) на хід історії. Існують два хибні підходи до природи історичного процесу — фаталізм та волюнтаризм. Фаталізм — це філософські погляди, які стверджують, що іс-торичний процес є фатальним, неминучим, а народні маси та іс-торичні особи не мають впливу на його розвиток. Волюнтаризм — це філософське вчення, яке заперечує або іг-норує об’єктивні закони розвитку і вважає, що управління суспі-льним процесом можна досягти силою за допомогою дії історич-них осіб. Така філософія веде до тоталітаризму, фашизму та культу особи. 3. Рушійною силою суспільства є соціальна революція. Її роль полягає в докорінній зміні усталених суспільних відносин і ство-ренні нової суспільно-економічної формації шляхом класової бо-ротьби. Існують такі типи революцій: буржуазна та соціалістич-на, які розрізняються за своїм характером і рушійними силами. Рушійними силами революції, як правило, є народні маси, про-гресивні класи та виразники їхніх інтересів — партії. Соціальні революції можуть здійснюватися як шляхом насильства, так і мирним шляхом за допомогою докорінних реформ. Для кожної революції повинні існувати об’єктивні та суб’єктивні передумо-ви, революційна ситуація, від якої залежить форма революції — мирна чи немирна. В сучасних умовах найбільш типовою є мирна форма революції, яка вирішує корінні соціальні питання (зміну влади, економічних відносин) політичними та економічними ме-тодами за допомогою реформ. 4. Важливим і постійним джерелом та рушійною силою суспі-льного розвитку, економічною основою кожної соціальної рево-люції є протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами. Це протиріччя спонукає суспільство до дотримання загального соціологічного закону — закону відповідності вироб-ничих відносин характеру і рівневі розвитку продуктивних сил, тобто до рівноваги між ними. 5. Рушійною силою розвитку суспільства є також політична система, найбільш яскраво виражена у формі держави. Політична система — це система політичних партій, організа-цій, інститутів, рухів та відносин між ними. Політична система органічно входить до надбудови суспільства та обслуговує еко-номічний базис. Важливим компонентом надбудови є держава. Це основна форма управління суспільством політичними засоба-ми. Вона виникла після появи класів і необхідності встановлення злагоди між ними. Існує два погляди на сутність держави: марк-систський, який вважає, що держава має класовий характер і є органом насильства, та загальнолюдський, за яким держава — це орган управління і досягнення злагоди в суспільстві. Тип держави завжди відповідає типові суспільства — рабо- власницька, феодальна, капіталістична, соціалістична, постсоціа-лістична. Держава, спираючись на владу, органи управління, армію, ка-рні органи, розвідку, бюрократичний апарат тощо, виконує дві функції — внутрішню і зовнішню. Основними формами правління є монархія, конституційна мо-нархія, республіка (парламентсько-президентська, або президент-сько-парламентська, парламентська, президентська). У країнах СНД та Україні йде боротьба за створення незалежних демокра-тичних правових держав.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рушійні сили та суб’єкти історичного процесу» з дисципліни «Філософія»
