Проблема систематизації законів і категорій філософії
Філософія як наука постійно потребує розв’язання проблеми систематизації своїх категорій і законів. В епоху античності пер-ший системний перелік категорій склав Арістотель. Він виділив десять категорій: сутність, кількість, якість, відношення, місце, час, положення, стан, дія, страждання. Проте це був лише перелік (каталог) категорій, механічна сукупність, у якій категорії не під-порядковувались ніякому висхідному переконанню або закону. Вони не були пов’язані ні одна з одною, ні із загальнофілософсь-кими настановами. Ключові для Арістотеля категорії — «мате-рія», «форма», «причина», «ціль» не увійшли до цього списку. Таке ставлення до категорій було зумовлене історично першою логікою, яку він саме і створив. Це була формальна логіка. Вона сприймає схожість і відмінність предметів за їхньою зовнішньою, формально-кількісною ознакою і байдужа до якісно-зовнішніх їхніх особливостей. У філософії Нового часу ґрунтовну систему категорій розро-бив І. Кант. Їхній склад такий: кількість (єдність, множина, ціліс-ність), якість (реальність, заперечення, обмеження), відношення (субстанція, причина, взаємодія), модальність (можливість, дійс-ність, необхідність). Вона повніша від арістотелівської і структу-рно організована за тріадичним законом: кожна третя категорія є результатом взаємодії (синтезу) перших двох. Але вона має сер-йозні недоліки: по-перше, вона є статичною, по-друге, виключає джерело виникнення і розвитку знання, зокрема джерело розвит-ку самих категорій, і по-третє, категорії Канта — це апріорні по-няття людського розсудку, тобто дослідні здатності свідомості, які існують до початку будь-якого пізнання. Категорії кантівської філософії лише підібрані і формально упорядковані, але не виве-дені з якоїсь спільної основи. Таке розуміння категорій диктува-лося новим розумінням мислення, новою логікою, яку Кант на-звав трансцендентальною. Іншу, динамічну систему категорій навів Гегель. Він уперше ввів у розуміння категорій ідею становлення. Категорії в такому розумінні вже не каталог, не таблиця, яка спочиває, а живе ціле, яке розвивається. Вони пов’язані єдністю походження і розвитку: кожна з категорій випливає з усього попереднього руху як його необхідний результат. Гегель виявив логічну основу, рушійну причину у розвитку категорій. Цей розвиток здійснюється силою внутрішніх суперечностей, які приховані у природі самого по-няття, так що мислення в цілому постає як постійне виникнення і вирішення суперечностей. Розуміння категорій у Гегеля є місти-фікованим: категорії являють собою не засіб і знаряддя людсько-го пізнання, а насамперед сходини абсолютного духу. Таке тлу-мачення категорій диктувалося новим способом розуміння, а також створеною Гегелем діалектико-ідеалістичною логікою, ло-гікою мислення, яка розвивається із самого себе. Діалектико-матеріалістична філософія розуміє мислення як одну з людських здібностей. Відповідно у ній змінюється зміст і призна-чення філософських категорій; вони визначаються як загальні нор-мативи пізнавально-світоглядного ставлення людини до дійсності, в тому числі свого власного буття. За своїм джерелом категорії — це відображення суспільно розвиненого людиною реального предмет-ного світу. Оскільки категорії є відображенням об’єктивного в суб’єктивному, то вони мають відношення і до об’єкта, і до суб’єкта, тобто є об’єктивними за змістом і суб’єктивними за фор-мою. Їхня суб’єктивність означає, що вони є ідеальними формоут-вореннями свідомості, притаманні тільки людині і мають смисл й практичну виправданість лише у колі людського існування. Проте суб’єктивність категорій не означає їхню довільність, випадковість. Як форми свідомості категорії універсальні і необхідні, отже, обов’язкові і примусові для мислення кожного окремого індивіда. Загальність і необхідність їх коріняться у соціокультурній генезі, а об’єктивність їх ґрунтується на колективному людському досвіді. Але завершеної і загальновизнаної системи категорій не існує, хоча висхідні точки побудови такої системи є. Це, насамперед, принцип відображення, який утверджує досвідне походження фі-лософських понять; принцип єдності діалектики, логіки і теорії пізнання, згідно з яким категорії діалектики є водночас і універ-сальними формами буття, і універсальними формами пізнання; принцип відповідності історичного і логічного, який вимагає роз-глядати логічну послідовність категорій відповідно до їх істори-чного виникнення і розвитку. Немає досі загальноприйнятої кла-сифікації категорій, хоча основа для такої класифікації є — це фундаментальні принципи діалектики, зокрема принцип універ-сального зв’язку і розвитку. Категорії, що відображають устале-ний план буття і свідомості, умовно можна назвати зв’язками структури, і, навпаки, категорії, що відображають мінливий план буття і свідомості, — зв’язками детермінації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Проблема систематизації законів і категорій філософії» з дисципліни «Філософія»
