«Філософія серця» та її вплив на формування філософських концепцій В. Соловйова, М. Бердяєва, С. Франка, П. Флоренського, В. І. Вернадського
Філософські погляди Юркевича, який пізніше викладав у Мо-сковському університеті, мали значний вплив на формування по-глядів російських філософів. Так, В. С. Соловйов (1853—1900 pp.) — представник об’єктивного ідеалізму, засновник так званої «фі-лософії всеєдності». Головна його праця — «Виправдання доб-ра». Надзвичайно складна філософська система Соловйова складається з трьох частин — вчення про моральність, про знання, про красу. Прагнучи поєднати в одне ціле філософію, науку і теологію, Соловйов наслідує ідеї платонізму — «царство вічних ідей», яке є інше буття Бога. Природа є породженням «світової душі», ре-зультатом гріхопадіння, відходу від Бога. Людина пов’язана з двома світами — природним і божественним, з першого вона ви-йшла, до другого прагне. Ідеальним втіленням Бога у людині є Христос. Завдання християнської релігії полягає в об’єднанні сві-ту в боголюбстві. Творений, гріховний світ, що «відпав» від Бога, еволюційним шляхом знову збирається в єдине ціле, він проходить кілька сту-пенів: мінеральне царство, рослинне царство, тваринне царство, людське царство, божественне царство. Існує, таким чином, сві-товий прогрес, єдність Всесвіту, його прагнення до Бога — від-родження всеєдності. Привертають увагу моральні погляди цього християнського фі-лософа, зокрема його твердження, що стимулом до морального спо-собу життя є впевненість людини у розумній підставі свого існу-вання. Моральна людина живе заради того, щоб творити добро. М. О. Бердяєв (1874—1948 pp.) — представник київської філо-софської школи, в подальшому видатний російський мислитель, що справив великий вплив на розвиток філософії сучасного екзи-стенціалізму та персоналізму. Основні праці — «Зміст творчос-ті», «Філософія вільного духу» та ін. Філософська концепція Бердяєва базується на визнанні свобо-ди головною цінністю, поряд з цінністю людини, її творчості. Власне, у творчості Бердяєв і бачить смисл свободи, так би мови-ти, «прорив за межі повсякденного буття», у невідоме. Генеза свободи складає три ступені. Перший — коли сама можливість свободи закладена Бердяєвим в існуванні «добуттєвої основи буття», ірраціонального хаосу, що передує Богу і природі. Цей первісний хаос абсолютно вільний, не має ніяких перешкод для своєї діяльності. З нього виходить Бог, який творить природу і людину. Таким чином, Бердяєв малює космічну систему творін-ня, систему, в якій людина ніби приречена за своїм походженням на роль творця. Другий ступінь свободи Бердяєв пов’язує з існу-ванням людини, її діяльністю. Основний зміст діяльності людини Бердяєв вбачає у творчості. Людина фактично творить з нічого. Творчість нічим не зумовлена, вона вільна за своєю суттю. Мис-литель розмірковує над проблемами цивілізації XX століття, ба-чить у ній великий розрив між цілями і наслідками людської дія-льності, бачить кризу гуманізму. Технічна цивілізація поневолює людину, розриває її цілісність. Третій ступінь свободи Бердяєв пов’язує з майбутнім людства, яке не піде ні капіталістичним, ні соціалістичним шляхом. Його ідеал — вільне суспільство, збудо-ване на християнській ідеології і моралі, об’єднання вільних тру-дарів. Це буде суспільство, роль держави в якому зведеться до мінімуму, де не буде експлуатації людини людиною. С. Франк (1877—1950 pp.) — російський релігійний філософ і психолог, професор Московського і Саратовського університетів, що, як і Бердяєв, був висланий з Росії у 1922 p. Основний мотив його поглядів — прагнення примирити раціональну думку і релі-гійну віру. Він сприйняв деякі ідеї В. Соловйова, зокрема конце-пцію «всеєдності», йому також притаманні елементи інтуїтивіз-му. Пізнання здійснюється в процесі самозаглиблення особистості, через її духовний світ. Цікаві погляди іншого послідовника Соловйова П. Флоренського (1882—1943 pp.) — російського релігійного філософа, який намагався створити систему первісних духовно-матеріальних структур, відповідно до яких формуються різні сфери дійсності, сфери культури. Філософ займався проблемами лінгвістики, ма-тематики, логіки, мистецтва. Вернадський В. І. (1863—1945). В історії світової і вітчизняної науки йому належить особливе місце тому, що він поєднав у собі талант мислителя з екстрасенсорними здібностями ясновидця, ґрунтовність природничо-наукового аналізу з філософською реф-лексією Всесвіту, організаційну діяльність з громадською, науко-ву роботу з навчально-виховною, любов до України з глобальніс-тю думок «людини планети Земля». Він був першим президентом Української Академії наук (1918—1945), директором Радієвого інституту АН СРСР, першої в світі біогеохімічної лабораторії, головою Комісії з вивчення продуктивних сил Росії. Разом з Е. Леруа і П. Тейяр де Шарденом проголосив необхід-ність глибокого філософського аналізу діяльності людини, з’ясування ролі розуму на Землі, надав поняттю «ноосфера» природ-ничо-наукового, біогеохімічного змісту. Зміст цього поняття він тлумачив по-різному: в одному випадку, під ноосферою він мав на увазі біосферу, в другому — сферу прояву наукової думки як планетарного явища, в третьому — геологічну діяльність люди-ни. За В. І. Вернадським, існують кілька етапів виникнення і роз-витку ноосфери: перший з них — це передноосфера (він відповідає природному її зародженню як геологічного явища), другий етап ха-рактеризує процес її становлення і розвитку, третій етап фіксує на-ступ «царства розуму людського», гомеостазного стану ноосфери як системи. За філософським світоглядом він був позитивістом, від-стоював принципи філософського плюралізму. Він захищав свободу наукових досліджень, вільний обмін науковою інформацією, спів-працю вчених усіх країн. Традицією наукової школи В. І. Вернадського є новаторство, її головною метою — пошук істини на благо людини і людства. В останньому запису у своєму щоденнику він пов’язує невдачі радянської влади зі зниженням її культурності, з насильством над людською особистістю, з обмеженістю точки зо-ру марксистів на проблеми розвитку суспільства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««Філософія серця» та її вплив на формування філософських концепцій В. Соловйова, М. Бердяєва, С. Франка, П. Флоренського, В. І. Вернадського» з дисципліни «Філософія»
