Для того щоб зрозуміти значення філософії та її функцій, по-трібно розглянути структуру відношення людини до світу в ці-лому. Можна виділити такі форми освоєння світу людиною: а) практична діяльність — полягає в безпосередньому пере-творенні предметів матеріального світу, внаслідок чого створю-ється навколишнє середовище, придатне для життя людини, при-кладом чого може служити сучасна цивілізація; б) практично-духовна діяльність — полягає в такому перетво-ренні дійсності в уявленні людини, внаслідок якого створюється суб’єктивне бачення світу, світу для людини; в) теоретична діяльність — полягає в такому перетворенні дійсності в уявленні людини, внаслідок якого створюється об’єктивне бачення світу, світу незалежно від людини. Будь-яка діяльність людини, незалежно від форми, є цілесп-рямованою. Вона передбачає уявлення про мету, сенс і засоби цієї діяльності. Людина в кінцевому рахунку завжди діє осмисле-но, тобто в основі її окремих дій, вчинків, думок лежать загальні, цілісні уявлення, сукупність яких називається світоглядом. Світогляд — це система уявлень людини про світ, місце лю-дини у світі, відношення людини до світу та до самої себе. Світо-гляд містить знання, переконання, цінності, ідеали, організовані у єдину систему, у центрі якої завжди перебувають уявлення лю-дини про себе. За способом розуміння людиною свого місця в світі можна виділити кілька основних типів світогляду: 1. Міфологічний світогляд — це результат практично-духовної діяльності людини. У міфологічному світогляді людина не відокре-млює себе від речей природного світу, а окрема людина не відокре-млює себе від суспільства в цілому. В міфологічному світогляді не існує чіткої межі між мисленням та мовленням, свідомістю та реа-льністю, предметом та думкою про предмет. Міфологічні оповідан-ня розповідають нам про людиноподібних істот — богів та героїв, що уособлюють різні природні начала, оскільки у міфологічному світогляді світ і людина були єдиним, нерозривним цілим. Розрив цієї єдності призвів до роздвоєння людини, втрати нею гармонії зі сві-том, що зробило можливим теоретичне ставлення до світу і виникнен-ня таких форм світогляду, як наука, релігія, філософія. 2. Науковий світогляд є теоретичною формою ставлення до світу. Світ у ньому об’єктивно розглядається таким яким він є незалежно від людини, а людина вбачається в ньому тільки час-тиною світу — природи чи суспільства. Теоретичне ставлення до світу дало змогу людині поставити закони природи собі на служ-бу і створити комфортний світ цивілізації. Проте визначення людини тільки як частини світу дається не лише в світоглядному, а й у практичному аспекті діяльності на- уки, що тісно взаємопов’язані. Прикладом цього можуть бути су-часні недовіра та песимізм до науки та науково-технічного прогре-су, оскільки виявилось, що наукові відкриття не завжди є благом для людини. Сучасні екологічні проблеми, загроза ядерних аварій та вибухів, що ставлять під загрозу саме життя людства, є наслід-ком дегуманізації науки, усунення нею людини як центральної ланки системи світу. Ця особливість науки властива їй з моменту зародження, про що свідчить відома фраза «батька» європейської науки Аристотеля: «Платон мені друг, та істина дорожча». Таким чином, наука неспроможна подолати світоглядну дис-гармонію — досягнути єдності людини зі світом. Цю функцію виконують мистецтво, релігія та філософія. 3. Мистецтво є практично-духовною діяльністю. Мистецький світогляд дає суб’єктивний образ світу, в якому художник дося-гає гармонії зі світом, тому навіть сучасне художнє бачення світу близьке до міфологічного. 4. Релігійний світогляд чітко поділяє світ та людину, природне та надприродне, земне та потойбічне. Людина, створена за обра-зом та подобою Бога, займає головне, центральне місце у створе-ному Богом світі. У релігійному світогляді, через віру в потойбі-чне, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до світу, надає йому смислової завершеності і таким чином досягає гармонії з ним. 5. Філософія є теоретичною формою ставлення людини до сві-ту. Порівняно з наукою її особливість полягає в тому, що вона дає змогу об’єктивно, в теоретичній формі осмислити світ як світ лю-дини, розглянути місце і становище людини у світі, її смисложит-тєві проблеми. Філософський світогляд дає змогу виробити таке бачення світу, яке водночас є і суб’єктивним і теоретичним, а отже, і досягти людині гармонії з собою, зі своїм баченням світу й самим світом. З цим пов’язані такі особливості філософії, як і те, що вона, будучи за формою діяльності наукою, не є наукою за своїми функ-ціями та значенням для людини. У філософії, на відміну від інших наук, не існує єдиних, загальновизнаних теорій. Образно кажучи, філософій є стільки, скільки філософів, проте існує єдиний теоретичний апарат, уявлення про предмет, завдання, функції, які постійно перебувають у процесі становлення й осмислення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття та типи світогляду» з дисципліни «Філософія»
