Регламентовані перерви на відпочинок та методи встановлення їх загальної тривалості
Регламентовані перерви на відпочинок — це перерви за рахунок робочого часу, які встановлюються в певні відрізки зміни і передбачають припинення роботи або підміну працівника. Проектування регламентованих перерв на відпочи-нок передбачає вирішення таких проблем: • встановлення загального часу на регламентовані перерви; • обгрунтування тривалості однієї перерви; • розподіл перерв протягом робочої зміни. При встановленні загального часу на регламентовані перерви реалізується декілька методичних підходів. Практичне застосування знайшли такі з них: • встановлення різних надбавок на відпочинок залежно від умов виробничого середовища і факторів трудового процесу; • емпіричний метод; • визначення часу на відпочинок на основі фізіологічних ха-рактеристик (середня частота пульсу за зміну; витрати енергії за одну хвилину при виконанні роботи; зниження статичної витри-валості в кінці робочого дня порівняно з доробочим періодом та ін.); • встановлення загального часу на відпочинок за показником втоми і умов праці. Найбільш поширений у практиці розробки режимів праці і відпочинку метод встановлення різних надбавок на відпочинок залежно від умов виконання роботи. Методика встановлення часу на відпочинок враховує дію таких факторів: фізичне зусил-ля, нервове напруження, темп роботи, робоча поза, монотонність роботи, температура повітря, вологість, теплові випромінювання, забрудненість повітря, виробничий шум, вібрація, освітлення. В залежності від сили і тривалості дії кожного фактора встано-влюється норма часу на відпочинок в межах від 1 до 9 % опе-ративного часу. Оперативний час — це час, що витрачається безпосередньо на зміну форми або властивостей предмета пра-ці, а також на виконання дій, які сприяють цим змінам. Напри-клад, якщо тривалість прикладання фізичних зусиль на рівні 5—15 кг становить менше половини робочої зміни, то норма часу на відпочинок становить 1 % оперативного часу, якщо бі-льше половини — то 2 %. При зусиллях 31—50 кг цей показ-ник відповідно складає 8 і 9 %. При незначному нервовому на-пруженні час на відпочинок становить 1—2 %, при середньому — 3—4 %, а при підвищеному — 5 %. Аналогічно встановлюється норма часу на відпочинок по інших факторах. Нормативні величини часу на відпочинок по кожному фактору наведені у таблиці 13.1. Загальний час на відпочинок визначається як сума процентів, встановлених по кожному фактору. Ця методика використову-ється на виробництві, хоча має суттєві недоліки. Основними з них є недостатня обгрунтованість надбавок часу на відпочинок і довільна градація різних факторів умов праці. Суть емпіричного методу полягає в тому, що загальний час на відпочинок встановлюється в процесі виробничого експери-менту шляхом порівняння ефектів різних режимів, які відрізня-ються кількістю і тривалістю перерв. Критеріями оцінки служать продуктивність праці, процент браку, ознаки втоми працівників, травматизм. Цей метод трудомісткий і не може застосовуватися в масштабах всього народного господарства. Метод визначення часу на відпочинок на основі фізіологіч-них характеристик ґрунтується на різних принципах. Так, одні дослідники пропонують припиняти роботу, як тільки досягається певний рівень напруження конкретної фізіологічної функції. Найчастіше використовується такий показник, як часто-та пульсу. Вважається, що кількість надлишкових ударів пульсу не повинна перевищувати 60—100. Як тільки досягається такий рівень, робота повинна припинятися. Таблиця 13.1 ЧАС НА ВІДПОЧИНОК ЗАЛЕЖНО ВІД ВАЖКОСТІ РОБОТИ І САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИХ УМОВ ПРАЦІ, % ВІД ОПЕРАТИВНОГО ЧАСУ Фактори Характеристики праці і час на відпочинок 1. Вага переміщу-ваного вантажу або затрати фізич-них зусиль, кг Від 5 до 15 кг — 1 % при затратах фізичних зусиль менш ніж протягом половини оперативного часу або 2 % при за-тратах більше половини часу; від 16 до 30 кг — відповідно 3 або 4 %; від 31 до 50 кг — 7, 8, 9 % (відповідно при затратах фізич-них зусиль протягом 1/3, 1/2 або більше оперативного часу) 2. Нервове напру-ження Незначне — 1—2 %; середнє — 3—4 %; підвищене — 5 % 3. Темп роботи Помірний — 1 %; середній — 2 %; високий — 3—4 % 4. Робоча поза Обмежена — 1 %; незручна — 2 %; скута — 3 %; дуже не-зручна — 4 % 5. Монотонність роботи Незначна — 1 %; середня — 2 %; підвищена — 3 % 6. Мікроклімат 1—5 % залежно від теплового випромінювання, підвищен-ня температури повітря зверх 20С, відносній вологості понад 70 % або пониження температури за межу — 5С (в межах допустимих санітарних норм) 7. Забрудненість повітря Від 35 до 50 % гранично-допустимої концентрації (ГДК) нетоксичним пилом — 1 %; від 51 до 60 % ГДК нетоксич-ним пилом або до 35 % ГДК токсичними речовинами — 2 %; від 61 до 71 % ГДК нетоксичним пилом або від 36 до 50 % токсичними речовинами — 3 %; від 71 до 85 % ГДК нетоксичним пилом або від 51 до 70 % токсичними речо-винами — 4 %; понад 85 % ГДК нетоксичним пилом (ро-боти виконуються з застосуванням захисних пристосувань) або понад 70 % токсичними речовинами — 5 % 8. Виробничий шум Низькочастотний шум (НШ) з силою від 60 до 70 дБ, сере-дньочастотний (СШ) від 55 до 65 дБ, високочастотний (ВШ) від 50 до 60 дБ — 1 %; НШ — від 71 до 80 дБ, СШ — від 66 до 75 дБ, ВШ — від 61 до 70 дБ — 2 %; НШ — від 81 до 90 дБ, СШ — від 76 до 85 дБ, ВШ — від 71 до 75 дБ — 3 %; НШ — від 91 до 100 дБ, СШ — від 86 до 90 дБ, ВШ — від 76 до 85 дБ — 4 %; 9. Вібрація, оберти і поштовхи Підвищені — 1 %; сильні — 2 %; дуже сильні — 3 % (для фактора не більше 50 % зміни) або 4 % (більше 50 % зміни) 10. Освітленість (зумовлена харак-тером роботи) Понижена (від 31 до 48 лк) — 1 %; освітленість до 30 лк або осліплююче світло — 2 % Фізіологами встановлена така залежність між робочою часто-тою пульсу працівника і тривалістю робочого часу [28]: Частота пульсу, уд./хв. 100 110 120 130 140 150 Робочий час, год. 8 6 5 4 3 2 Більш прийнятним критерієм гранично допустимого рівня на-вантаження на організм можна вважати середню частоту пульсу за зміну, включаючи періоди роботи і відпочинку, на рівні 100 ударів/хв. Середньозмінний пульс, ударів/хв: , де Пр — пульс під час роботи, ударів/хв; Пв — пульс під час від-починку, ударів/хв; tр — питома вага часу роботи в змінному фо-нді робочого часу, %; tв — питома вага часу відпочинку в змін-ному фонді робочого часу, %. На роботах, що супроводжуються підвищенням частоти пуль-су у працівників понад 100 уд./хв, В. В. Розенблат і Ю. Г. Соло-нін пропонували вираховувати час на відпочинок і допоміжні ро-боти за формулою:
де — середня частота пульсу під час основної роботи; — середня частота пульсу під час виконання допоміжної роботи. Г. Леман для встановлення додаткової тривалості відпочинку при важких роботах запропонував використовувати показник енергозатрат. При цьому затрати енергії за хвилину на рівні 4 ккал розглядаються як оптимальні. Якщо затрати енергії за хвилину перевищують 4 ккал, то надбавка часу на відпочинок порівняно з тривалістю відпочинку при оптимальних витратах енергії обчислюється за такою формулою:
де — величина приросту часу на відпочинок, %; — загальні витрати енергії за одну хвилину, ккал/хв. Ще один метод встановлення часу на відпочинок базується на врахуванні часу відновлення фізіологічних функцій до вихідного рівня. Застосування цього методу ускладнюється тим, що різні фун-кції повертаються до вихідного рівня неодночасно. Тому деякі автори пропонують враховувати зміни окремої фізіологічної фу-нкції. Так, залежно від змін статичної витривалості час на відпо-чинок обчислюється за формою: , де Н — статична витривалість за першу годину роботи, с; К — статична витривалість за останню годину роботи, с. Цей метод дещо обмежений у своєму застосуванні, оскільки навряд чи коректно на всіх видах робіт орієнтуватися на одну фі-зіологічну функцію. Його можна застосовувати для встановлення норми часу на відпочинок при виконанні нервово та фізично на-пружених робіт. Найбільш обґрунтованим видається метод встановлення за-гального часу на відпочинок за показниками втоми і умов пра-ці. Дослідженнями [25] була встановлена залежність загального часу на регламентований відпочинок від показника втоми. У діа-пазоні величини показника втоми –10 : –55 відн. од. ця залеж-ність практично лінійна і описується рівнянням tв = –0,58 В , де tв — час на відпочинок, хв; В — показник втоми. Між показниками умов праці і втоми існує залежність, яка описується рівнянням регресії:
де В — показник втоми, відн. од.; х — сумарний показник умов праці, бали. Встановлення кореляції між показником втоми та умовами праці дозволило розробити простіший метод визначення часу на регламентовані перерви. Він не вимагає проведення трудомістких фізіологічних досліджень і може використовуватися у виробни-чих умовах. Для цього кожний фактор умов праці оцінюється за відповідними критеріями 1—4 балами, а потім отримані бали підсумовуються. Сума всіх балів є показником умов праці. Час на відпочинок обчислюється за емпіричною формулою tв = 1,14х – 7,85, де х — сумарний показник умов праці, бали. Критерії для встановлення бальної оцінки по кожному факто-ру умов праці наведені в табл. 13.3. Таблиця 13.3 КРИТЕРІЇ БАЛЬНОЇ ОЦІНКИ УМОВ ПРАЦІ Показник Умови Оптимальні (1 бал) Допустимі (2 бали) Несприятливі (3 бали) Шкідливі (4 бали) Освітлення Вище за сані-тарні норми На рівні сані-тарних норм Нижче саніта-рних норм на 25 % Нижче сані-тарних норм на 50 % Пил В 2 рази менше ГДК На рівні ГДК В 2 рази бі-льше ГДК В 3 і більше разів вище ГДК Токсичні ре-човини В 2 рази менше ГДК На рівні ГДК В 2 рази бі-льше ГДК В 3 і більше разів вище ГДК Шум, вібрація, ультразвук Нижче саніта-рних норм На рівні сані-тарних норм До санітарної норми + 10 Вище санітарної норми + 10 Іонізуюче випроміню-вання Нижче ГДР непрофесійної категорії опромінення На рівні ГДР непрофесійної категорії опромінення В 1,5—2 рази нижче ГДР професійної кате-горії опромі-нення На рівні ГДР професійної категорії опромінення Електромаг-нітне поле радіочастот ВЧ, УВЧ, СВЧ в 10 ра-зів нижчі ГДР ВЧ, УВЧ, СВЧ на рівні ГДР ВЧ і УВЧ ви-щі ГДР Вищі ГДР Мікроклімат Оптимальний за санітарни-ми нормами Допустимий за санітарни-ми нормами Робота на відкритому повітрі За межами санітарних норм Крім часу на відпочинок, на всіх видах робіт встановлюється час на природні потреби працівника в розмірі 10…15 хв. за зміну.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Регламентовані перерви на відпочинок та методи встановлення їх загальної тривалості» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
